АТОвець зі Львова судиться через земельну ділянку для фермерства
Учасник АТО зі Львова подав до суду, аби добитися земельної ділянки під сільське господарство. У межах міста таких наділів немає, а сільські ради відмовляють чужим, хоча, за законом, прописка не вимагається.
Він добровольцем пішов на фронт, а у віддяку отримав загублене здоров’я. Біля Павла розірвалася протитанкова граната. Зачепило лише руку, але почався жахливий головний біль, пригадує чоловік. А згодом діагностували серйозні проблеми з судинами головного мозку.
«Якщо цей діагноз буде погіршуватися, то може паркінсонізм розвиватися. Зараз після армії я себе чую старим дідом в 33 роки. Знайшли такі болячки, яких раніше не було. Здоровий хлопець, займався легким спортом, а тут навіть на роботу не беруть», ― говорить учасник АТО Павло Лучків.
Аби заробити на себе, Павло хоче стати фермером. Каже, що давно мріє жити подалі від міста. Ще до АТО львів’янин отримав ділянку під будівництво у селі Кожичі на Яворівщині, звідки родом його батько. Там же ж пригледів наділ під господарство. Та тепер, вже як учасник бойових дій, отримати землю не може.
«Я прийшов у сільську раду і просив земельну ділянку в будь-якому місці щоби вони надали. Вони мені сказали: ми максимум, що можемо дати, це 25 сотиків і то можливо. Я згодився, написав на 25 сотиків», ― пояснює чоловік.
Та ділянки так і не отримав. Тоді сам взяв кадастрову карту, вибрав території, які значилися як вільні, і написав на них заяву. Просив 2 гектари під фермерство. Втім усі наділи, каже чоловік, виявились вже зайняті, тому АТОвець подав у суд на сільську раду.
«Йому не відмовили і не надали такої земельної ділянки, хоча законодавством передбачено місячний термін на розгляд такої заяви і в місячний термін відповідний орган місцевого самоврядування зобов’язаний надати або дозвіл на розробку технічної документації, або відмову. Відмова має бути мотивована», ― пояснює адвокат Павла Лучківа Андрій Яцишин.
Звістку про судовий позов сільський голова сприймає спокійно. Твердить: на своїй території, яка охоплює чотири села, роздали АТОвцям 83 ділянки. А для Павла, мовляв, землі вже нема ― звернувся запізно. І дарма, що цільове призначення наділів різне. Боєць хоче ділянку, аби обробляти, а усі, що роздали, призначені під забудову.
«Землі не є у нас резинові, ми не можемо всім роздати, всім надати. Тому що в нас на території своїх учасників АТО 15 осіб. І кожному ми зобов’язані, бо вони тут народилися. А чужих ми землею не забезпечимо. Ну подають люди до суду, то подають. Що ми зробимо», ― наголошує голова Домажирівської сільської ради Ігор Стойко.
Хоча закон не вимагає бути прописаним, там де просиш землю. На ділі отримати ділянку АТОвці зі Львова можуть лише з доброї волі сільських рад.
«Розпоряджаємося землею ми, але мусить буде погодження територіального органу місцевого самоврядування. Такі ділянки є. Питання стоїть у віддалі і площі. Деякі сільські ради говорять, що готові надати по 10-20 соток, а не 2 гектари, як просить Павло Лучків», ― пояснює в.о. начальника управління Держгеокадастру у Львівській області Ростислав Тхір.
Найближча ділянка, яку запропонували Павлові під фермерство, приблизно за 50 кілометрів Львова. Боєць каже, що починати бізнес з нуля так далеко від дому ризикувати не буде, тому чекатиме рішення суду.
