Berlin Calling: некласичний сіті-ґайд для львів’ян і не тільки

logo
105720_berlin_calling_neklasichnij_siti_gajd_dlj.jpeg


У світлі ще однієї спроби віззейрізації львівського неба та відкриття довгоочікуваного рейсу Львів-Берлін до вашої уваги пропонується не-дуже-туристичний лонгрід про Берлін: куди (не) йти, що їсти і як не спати.

Забудьте про класичну архітектурщину Дрездена, колисковість сіл Баварії чи сучасний скайлайн Франкфурта: Берлін – такий собі федеративний неформал, якого переважно не люблять, бо не розуміють. Взяті з досвіду піврічного проживання і 25 ювілейних поїздок в Берлін, поради тут стосуються в основному легкої форми туризму, техно-ускладнень і гастрономічної невибагливості, бо Берлін є arm aber sexy саме через таке.

Зважаючи на безпардонне різноманіття у Берліні всього, текст поділений на категорії мінімально-необхідної діяльності з моїми топ-3 позиціями. А зараз поставте собі альбом Калькбреннера Berlin Calling, запасіться ніштячками і вже одним оком починайте шукати найдешевші квитки цього літа. Geht’s los!

Денний чіл

Як і в будь-якому місті з помірним континентальним кліматом, період від кінця весни до початку осені є найбільш насиченим outdoor activities: від денних фестивалів (на 1-2 травня від Myfest тут аж гай шумить!) і відкриття додаткових open-air територій клубів (н.п., Badeschiff, Hoppetosse, Strand в клубі Sisyphos), до пікніків у парках, яких тут ну дуууже багато, і простого плебейського чілу на траві – про що, власне, і буде йти мова.

Admiralbrücke

Одна з найживіших точок соціального Берліна дивним чином припала на звичайний міст через Landwehrkanal в 5 хвилинах ходьби від U Kottbusser Tor. Теплими вечорами прямо на бруківці чи траві вздовж каналу густо розсипаються групки місцевих і приїжджих з пивом, гітарами і голосними розмовами (які щовечора неохоче розганяє поліція через скарги жителів прилеглих будинків, але і в тому є свій ритуальний фан). “Легкий флер” вічної молодості, теплота кольорів заходу сонця і унісонний гул людей дуже добре передають відчуття берлінської ненапряжності.

Holzmarkt25

Облагороджена дерев’яними столиками-лавками-лежаками територія на березі річки Шпрее (в кількох хвилинах від зупинки Jannowitzbrücke), яка раз на тиждень тішить локалів різними перформансами, барахолками і благодійними міні-заходами, а в інші дні приймає відвідувачів кольоровими декораціями, світелками і качельками – просто щоб звісити ноги над річкою, випити радлер-другий і помилуватися закинутим індустріалізмом клубу Kater Holzig, який в 2014 з протилежного боку річки переїхав у приміщення поряд і був перейменований у Kater Blau (бтв, тут “живе” відомий берлінський лейбл Katermukke: якщо вашому вуху і серцю близькі такі імена, як Acid Pauli, Dirty Doering, Nicone або Sacha Braemer, то вам тут сподобається більше, ніж іншим :).

Mauerpark

Напевно, найбільш туристичне місце, але справді варте витраченого часу. Сюди іти бажано в неділю, щоб вбити двох зайців одним приходом: відомий блошиний ринок і не менш відоме караоке. Якщо барахолкою нас здивувати важко (змішайте книжковий шанхай біля Федорова, трошки вбогішу версію Вернісажу і пару палаток з One Day Shop в одне для уявлення), то Sonntags Karaoke am Mauerpark – дуже веселий спосіб піддатися своєму колективному трохи-несвідомому. Кожної неділі забитий людьми амфітеатр очікує на видовища різного таланту (і місцями не дуже), щоб підспівувати всьому, чим нас дивував музичний світ: джаст меррід пара геїв з Аргентини в костюмах Астерікса і Обелікса, які співають Макарену, а-ля лєвандвовський парніша, який затягує оперну частину з П’ятого елемента, абсолютно безголосі американці, які все одно підривають публіку сфальшивленим Shape of You Еда Шірана, – тут можна почути всіх і все. Приходьте в районі 13:00, щоб зайняти ліву частину амфітеатру (як мінімум годину тут буде тінь).

Бранчі

Смузі, бранчі, глютен-фрі лейбли й інші хіпстерські явища дуже органічно вливаються в Берлін, тому місць, де можна смачно поїсти в інстаграмно-сприятливій атмосфері є багато і знайти їх неважко.

House of Small Wonder

Будучи частиною франшизи японських власників, які свій перший HOSW відкрили в Нью-Йорку, цей зайклад ідеально підходить для людей, які завжди сумніваються між європейською і східною кухнями – бо і та, і інша тут рівносильно смачні. Прозорий дах, багато зеленої живності і просторість приміщення створюють враження, ніби ви в оранжереї – тільки пахне домашньою випічкою. В цьому місці я повірила в те, що вегетарінська і веганська їжа можуть бути ну-ой-якою смачною. Мід-дей коктейлі задовольнять як поціновувачів етстетичного сервірування, так і прихильників вживання міксованого алкоголю в будь-який час доби.

Zimt und Zucker Kaffehaus

Добротний вибір бранч-сетів, салатів і несолодких круасанів, але якщо ви вже тут, то спробуйте традиційний німецький млинець або штрудель – з цукром, корицею і – за бажанням – яблучним мусом. Це місце особливо потішить солодкоїжок і любителів поїсти в бабусі (навіть інтер’єр дуже тягне на “мамину світлицю”). З інших плюсів – локація: на березі річки і недалеко від набору класичних принад Берліна (типу Берлінер дом і Бундестаг).

A.Horn

Хоча кафе знаходиться в дуже нетуристичному районі Кройцкьольна (на межі округів Kreuzberg i Neukölln), тут завжди повно людей і вам справді пощастило, якщо ви сидите не за крайнім столиком при дорозі. Агорн межує з маленьким магазином велосипедів, і силою дизайнерського рішення розділені вони не стіною, а вікном – з видом на всі моделі тісно запакованих велосипедів різного року випуску і терміну шанобливого ставлення. Власниками закладу є ціла сім’я – і атмосфера в них дуже відповідна. Спробуйте будь-який бранч-сет (Das A.Horn або Das Süße A.Horn), в який входить без перебільшення божественна свіжа німецька випічка з висівками, домашнє повидло і купа ковбасно-сирних додатків на ваш смак і голод 🙂

Лебідь чілиться собі під входом 🙂

Інші схожі місця: Blumencafe, DoubleEye, Bar Raval (не надто фенсі-шменсі тапас-бар, власником якого є німецький актор Даніель Брюль – якщо ви дивились Goodbye, Lenin, Colonia або Rush), Gipfel.

Дрінки

В Берліні дуже якісно розвинена культура розпивання алкоголю. Бартендери і офіціанти тут заслужено ведуть себе так, ніби вони власники закладу, бо вони створюють атмосферу і настрій, що в корені присікає нездорову східноєвропейську схильність принизливо ставитись до обслуговування. Що вам одразу впаде в очі, так це відсутність навалених в хлам людей, яких на інстинктивному рівні тягне підвищувати голос і вриватися в приватний простір інших (виняток становлять приїжджі британці, бо британці). Наступні три позиції – це мої улюблені приклади типових берлінськихнапівосвітлених тісненьких барчиків, в яких можна як і годинами сидіти за одним дрінком, так і добряче заправитись в дорогу на безкінечні берлініські ночі 🙂 На окрему увагу заслуговують туалети в таких закладах: обклеєні стікерами з філософськими puns, афішами про заходи в бецірку і маленькими чим-тільки-не-написаними історіями відвідувачів змусять вас вийти проінформованими більше, ніж ви очікуєте від походу в туалет.

Fitcher’s Vogel

Warschauer Strasse – це перша вулиця, яку відвідає будь-який турист в пошуках нічного життя, що, в принципі, є цілком природнім: постійний рух потоків людей з ранку до ночі, квартали кафешок і ресторанів будь-якого розміру, кухні і цінового ряду, вигідність локації відносно багатьох клубів і транспортної розв’язки. Але якщо хочеться і сюди потрапити, але таки не бути дуже мейнстрімним, то Fitscher’s Vogel до ваших послуг. Бар не знайти так просто спраглому видовищ туристичному оку: він захований за нічим не примітними чорними дверима одного з будинків вулиці, помічених тільки маленьким бляшаним квадратиком з намальованою пташкою. Всередині купа людей спілкується сидячи і стоячи в тусклому світлі і сигаретному димі, офіціанти голосно сміються і говорять зі всіма так, ніби знайомі сто років, інтер’єр дуже нагадує навмисну захланність, як у Львові в Кафе-1. Обов’язково спробуйте тут Beliner Luft – м’ятний лікерний шот, який залітає справді як ковток повітря, ну а вилітає вже кому як 🙂 Hidden but totally worth finding.

Schwarze Traube

Якщо туристи тримають курс на Warschauer Str., то місцеві виходять на зупинку раніше і розходяться по бокових вуличках між U Schlessischer Tor і U Görlitzer Bhf. Schwarze Traube – теж відносно заховане місце, деколи не одразу розумієш, чи там відчинено. Цегельний інтер’єр, обідрані меблі і вогнисті кольори знову ж таки приглушеного світла створюють відчуття затишності особливо в холодну пору. Тут нема меню як такого – офіціант робить коктейль на основі того, що ви скажете йому про свій настрій або алкогольні вподобання, але будьте готові до міцної інтерпретації 🙂

Kvartira Nr. 62

Якщо ви помічаєте за собою русофобські настрої, то можете проскролити далі. Цей барєвіч створений в стилі російського культурного салону XX століття. Цитати на стінах, всі ті ж книжки, які стоять в моїй домашній бібліотеці, назви напоїв з алюзіями на твори російських класиків – не вистачає тільки Ахматової за барною стійкою і Єсєніна десь в куточку. Душевненько, словом.

Також рекомендую Trödler, Ä, Schmittz (крутезний бар, де весь час грають колективний пінг-понг – довільна кількість людей ходить по колу з ракетками і по черзі відбиває м’ячик на виліт – тут можна застрягнути на години), Astro Bar.

Фаст фуд

На відміну від солідної більшості європейських країн, берлінський фаст-фуд не обмежується макдаком, а розвивається в свою особливу кулінарну нішу, де впевнено домінують дьонер кебаб, карівурст і бургери. Не думайте про берлінську вуличну їжу як про щось таке, чим вас залякували батьки в дитинстві, вказуючи на чебуреки, – навпаки, побачте в ній святу калорійну простоту, доступну цілодобово і таку бажану після виснажливих паб-кролів і нічних тус. Ніщо так не асоціюється з Берліном, як дьонер о 4 ранку!

Mustafa’s Gemüse Kebap

Забудьте про упередження від пегасусно-турецького колориту Львова і сміливо довіртеся цьому туристично-гастрономічному хайпу. Як мінімум годинна черга до маленького кіоска посеред вулиці, де в 6 рук готують культовий дьонер, буде абсолютно варта вашого чекання – повірте тисячам туристів, які циркулюють тут у будь-яку пору року і смачно заїдають довгоочікуваний трофей прямо на бруківці Мерінгдаму чи на сходах до спуску в метро. Трохи далі вздовж вулиці знаходиться не меш легендарна карівурст-точка Curry 36, в чергу до якої стоять в зустрічному напрямку до черги за дьонером Мустафи. Місцева легенда гласить, що кінець світу настане, коли черги зіткнуться. Якщо вмирати, то хоча б вже з їжею 🙂

Фото з черги за дьонером позичила в Тані Мигущенко.

Curry&Chilli

Щоб ви осягнули, наскільки серйозно німці ставляться до своєї традиційної сосиски з кетчупом, зайдіть в Curry&Chilli, ще один в найпростішому розумінні слова кіоск  – цього разу у районі Веддінг, де мистецтво поїдання карівурсту піднесли до нового рівня. Залежно від рівня вашої хоробрості, любові до гострого і готовності вашого шлунка страждати, вам пропонують 10 ступенів гостроти – і якщо ви подолаєте всі 10 (бували і смертельні випадки), перемігши таким чином в щорічному конкурсі, то вас буде зараховано в не-такий-вже-й-елітний-але-точно-гарячий Curry&Chilli Club. Після 3 рівня я була готова сплюнути легені, тому caution – contents really hot!

Burgermeister am Schlesiches Tor

Будучи розташованим прямо під зупинкою U Schlessischer Tor (є ще одна точка на U Kottbusser Tor, але то не то пальто), бургери не можуть бути більш берлінськими, ніж тут. Ультрахрусткий бекон, суперплавлений чеддер, богемна німецька булочка і приємний бургерний жирок, який тече по бороді і руках будуть довго випливати у вашій уяві фаст-фудним міражем, бо це не Делікатека і не Бургер Джоінт, такі бургери можуть бути достойною конкуренцією навіть техаським. Обов’язково візьміть ще fries with cheese, щоб вже на всі 100% осягнути дзен гріха ненажерливості і спати спокійно.

Клубна сцена

Берлін – це техно-мекка, важкий індустріалізм і потріпаний інтер’єр клубної культури якої дуже легко висмоктує відчуття часу і надає ейфорійну легкість тіла і думки. Після падіння Берлінської стіни техно стало одним із символів воз’єднання і космополітичного потягу до дії. Bad, mad, and dangerous to know, але Берлін без техно – не Берлін. Ось кілька good-to-knows для тих, хто не зовсім знайомий з клубною культурою Берліна, але хоче спробувати.

Коли йти

Найбільш популярні клуби зазвичай готові поглинути вас від вечора четверга до понеділкового ранку – нон-стоп. Так як приміщення всередині переважно затемнені, тому пора дня не буде відчутною, а назовні часто є території для чілльного перепочинку, то чергу можна побачити як в 2 обіду, так і в 5 ранку (#becauseberlin). Прайм-таймом все ж є 1-3 година ночі, тому, відповідно, розраховуйте на найдовшу чергу (деколи можна простояти до 3 годин). Починайте predrinking за 2 години до виходу з дому і не забудьте про Unterwegsbierchen (дослівно “подорожнє пивко”) чи пляшку якогось алкоголю, щоб скоротати час в черзі.

Черга

Саме так, будьте готовими до кількагодинної черги. Потрапити в (гідний) клуб – це завжди лотерея. Є неписані правила поведінки і зовнішнього вигляду, які збільшать ваші шанси (н.п., байдужий вигляд, впевнений погляд коли стикаєшся з баунсером, хоча би мінімальна німецька, великим групам людей варто розбитися, бажано не більше двох хлопців разом і т.п.) – але you never know. Якщо вам кажуть “так”, то не проявляйте жодних емоцій і просто заходьте, якщо кажуть “ні” – то не намагайтесь переконати чи дізнатися причину відмови; просто побажайте гарного вечора і спокійно ідіть в інший клуб. Не привертайте зайвої уваги – і буде вам щастя. Ціна за вхід коливається від 8 до 20 євро.

Черга в Трезор іде до крайнього правого блакитного ліхтарика.

Зовнішній вигляд

Берлінське поняття “клуб” взагалі ніяким чином не пересікається з уявленням середньостатистичного львів’янина: забудьте про високі підбори, танці в колах з сумкою посередині і фешин-рафінадні декорації. Беріть зручне взуття, не бійтеся одягатись розкуто і надавайте перевагу чорному кольору у виборі одягу. Пікантні вирізи, пісирнг і тату є плюсом. Зазвичай, чим фріковіше чи ЛГБТ-шніше ви виглядаєте, тим краще, але не робіть з себе того, ким ви не є. Всередині буде спекотно – але речі завжди можна здати в гардероб за 1-2 євро за річ (верхній одяг/сумка). Користуються популярністю так звані techno beutel – затяжні сумки, які дозволяють носити речі за спиною без відчуття обтяжливості і переживань за безпечність.

What’s Inside

І от, ви всередині (high five!). Огляньте територію (переважно вона коняча): скільки є залів, де туалет, чи відрізняються бари. Залиште будь-які упередження, бо люди тут хоч і різні – в групах і наодинці, під наркотиками чи абсолютно тверезі, дивно одягнені чи з дикими зачісками – але всі тут, як і ви, через і для техно. З поваги до себе і відвідувачів не знімайте нічого на телефон (в кращому випадку вас про це попросятьоточуючі, в гіршому – вас виведе охорона), бо what happens there, stays there – будьте людьми :). Публіка тут дуже ліберально ставиться до наркотичних речовин і сексуального потягу (через це в кабінки туалетів переважно ходять парами чи навіть групами). В клубах є своя розвинена інфраструктура з банкоматами, чіл-аут зонами, баром і далі вже залежно від приросту відвідувачів, тому тут спокійно можна зависнути на дуже довгий час. Нехай прибуде з вами сила стробоскопу, блискіток і бітів! Ну і raven Sie hart, доки вистачить сили! *туц-туц-туц*

Альтернативи Бергхайну

Найбільш відомим клубом в Берліні є, безумовно, Berghain, але за іронією долі в нього найважче потрапити. Якщо вам сказали “ні” або ви не хочете чекати в черзі аж так довго (черги тут виростають до 5 годин на раз-два), то повірте – є купа інших не менш вартісних варіантів.

Sisyphos

Моя найбільша берлінська любов. Колишня фабрика з виготовлення корму для собак містить в собі 3 величезні зали для класичного берлінського техно (Hammahalle), тек-хаусу (Dampfer) і більше чільних мотивів (Wintergarten), а також літній майданчик Strand зі старими диванами і кузовами авто по території для релаксу. Вихідні програми оголошуються цікавими віршованими способами через їхню ФБ-сторінку, часто можна почути тут таких ді-джеїв, як Empro, Victor Ruiz, Yetti Meissner (майже напарниця Олівера Колєцкі), Fidelity Kastrow, Benny Grauer, etc.

Tresor

Більше, ніж 25 років історії зробили Трезор не просто клубом, а техно-інститутом зі своїм лейблом і символізмом авторитету. Культовим став задимлений підвальний зал з ді-джейським стендом за ґратами, звідки неодноразово роздавали хардове техно Alan Fitzpatrick, Paul Kalkbrenner, Tanith, Mønic і т.д.

Watergate

Чи не єдиний клуб, де можна побачити дівчат на підборах, за останні роки Watergate став надто туристичним і є відносно лайтовим у плані техно. Через локацію (клуб знаходиться на березі Шпрее) та інтер’єрну магію його варто відвідати хоча б раз: поки ще темно, у верхньому залі закривають вікна, а коли починає вставати сонце, то повільно відкривають заслони, заливаючи забитий вщент простір першими променями. І все це під біти від Solomun, Nicone, Stimming і кого-тільки-тут-не-буває.

Інші улюбленці: Griessmühle (фантастична локація на березі річки з лабіринтом), Ritter Butzke, Kater Blau, ://about blank, Zur wilden Renate.

Словом, всі дороги, навіть ті, що на Рим, ведуть в Берлін, повірте. Тому біжіть, як Лола, за квитками, хіпстерськими фотками і своїми безпосередніми враженнями, бо Berlin is calling.

А поділитися?