Безпорадна поліція? У квартирі львів’янки четвертий раз невідомі зловмисники обстрілюють вікна
Жінка нарікає, що правоохоронці не можуть знайти винуватців, а їй щоразу доводиться міняти склопакети за свій рахунок.
Вперше це сталося ще три роки тому – тоді серед ночі чи то з пневматичної зброї, чи каменем невідомі розбили вікно у вітальні квартири пані Мирослави, що на Сихові у Львові. Тоді жінка не стала турбувати поліцію – мовляв, хулігани. Проте минулого року таких випадків вже було два – розбили склопакети на балконі та у дитячій кімнаті.
– Я тоді викликала поліцію, приходили фотографували, але закінчилося це нічим – в обох випадках прислали відповіді, що, мовляв, встановити зловмисників не вдалося. Причому написані вони наче під копірку – навіть з тими самими помилками в тексті, – розповідає Мирослава кореспонденту PRESS-ЦЕНТР. – І ось четвертий випадок – в ніч на 16 травня. Цього разу постраждало вікно у спальні. Мене вразили версії правоохоронців – по-перше, вони припускали, що таким чином розважаються мої діти, хоча їм вже по 20 років і вони студенти. Зрештою, якби я знала, що вони на таке здатні, чи водяться з сумнівними компаніями, навряд, чи викликала б поліцію. По-друге, поліцейські припустили, що я маю залицяльників і це їхніх рук робота. Зізнаюся, цим мене образили, адже я заміжня жінка та й зрештою не в тому віці, аби мати таких залицяльників. А тоді вони висунули ще одну «геніальну» версію – мовляв, стрілили зсередини квартири! Мовляв на шибі на балконі характерна дірка (я не встигла ще поміняти вікно, пошкоджене у серпні минулого року). А те, що на вікні у спальні така ж сама дірка і при цьому внутрішня шиба – ціла (вікно подвійне), вони не врахували.
Чи знайдуть правоохоронці зловмисників цього разу, Мирослава сумнівається. Так само як і в тому, що вікна б’ють каменем, що припускають поліцейські, адже квартира – на четвертому поверсі і треба бути неабияким «снайпером», аби щоразу не промахнутися.
– Мене лякає перспектива щоразу міняти вікна, але бачу, що це увійшло у систему і кінця не видно, а ще – безпорадність нашої поліції, – з сумом резюмувала львів’янка.
