Це проблеми батьків. Хто, як і чиїм коштом охороняє львівські дитсадки і школи

Кожна десята школа чи дитсадок не має охорони взагалі, а в більшості за безпеку платять батьки. Чому міська рада не займається цією проблемою?

Фото: lvivpost.net

Нещодавна історія дитини, вкраденої з візка в київському дитсадку, змусила багатьох батьків і у Львові замислитись про безпеку їхніх дітей під час навчання. Побоювання небезпідставні: за словами депутата Львівської міської ради Ігоря Дяковича, в багатьох школах під час навчання взагалі немає ніякої охорони.

Як і хто забезпечує охорону львівських шкіл та дитячих садків? Це зовсім не риторичне питання, як могло би здатися на перший погляд. Згідно із штатними розписами, сторожі охороняють школи й садочки Львова  у нічний час, вихідні, неробочі та святкові дні. Але хто охороняє дітей під час уроків та занять? Послуги з охорони жодним документом не врегульовано, відтак у кожному навчальному закладі це відбувається по-різному.

Минулого року ми з колегами з освітньої групи Української галицької партії вирішили детально вивчити це питання. І не помилилися. Бо під час зустрічей батьки школярів називали проблему охорони дитячих садків та шкіл міста однією з найболючіших серед усіх, що стосуються освіти.

З іншого боку, ми дізналися, що у 90% навчальних закладів Львова, які все ж мають охорону, саме з батьківських коштів платять за послуги охоронців, відеоспостереження, використання тривожних кнопок та домофонів. Причомуу 18% цих шкіл угоди з охоронною фірмою укладали батьківські комітети, а не адміністрації навчальних установ. Фактично відповідальність за безпеку дітей у приміщеннях цих шкіл переклали на плечі батьків.  

Послугами муніципальної варти користуються лише шість навчальних закладів зі 113, але й ті частково за кошт батьків. 40% навчальних закладів використовують відеоспостереження, сигналізацію, тривожну кнопку чи домофон, при цьому не залучаючи охоронців. А 7% шкіл взагалі не використовують жодних засобів охорони.

Очевидно, що цю ситуацію треба змінити. Наприкінці минулого року я подав депутатський запит, в якому просив міську раду розпочати розробку програми створення безпечного середовища в комунальних навчальних закладах Львова та передбачити кошти з міського бюджету на охорону комунальних навчальних закладів.

У січні цього року отримав відповідь від управління освіти:  департамент гуманітарної політики Львівської міської ради створив робочу групу з розробки проекту Програми охорони комунальних установ гуманітарного профілю та оснащення їх системами відеонагляду і безпеки. При цьому начальниця управління освіти Зоряна Довганик просила відтермінувати презентацію  проекту програми до 20 лютого 2017 року. Уже минуло 20 жовтня, але й досі інформації про напрацювання цієї групи я не отримав.

Влітку цього року затвердили Програму розвитку освіти міста на  2017-2020 роки. У ній передбачено фінансування програми «Охорона навчальних закладів» у 2018-2020  роках по три мільйони щороку. Але досі не відомо, що мають на увазі під цими видатками.

На останніх пленарних засіданнях сесії ЛМР в порядок денний чотири рази вносили це питання, але напрацювань так ніхто і не озвучив. Відтак виникає питання:  чим займається робоча група і відповідні структури, якщо вже дев’ять місяців немає представленої роботи?

Можу припустити, що, скоріш за все, робоча група не має бачення комплексного вирішення цієї проблеми. Бо насправді окремо встановлене відеоспостереження, окремо закуплені тривожні кнопки, домофони чи окремо найнятий охоронець таким вирішенням не є.

Не виключено, що зволікання з затвердженням програми також може бути пов’язане і з небажанням виділяти з міського бюджету додаткові кошти на оплату охорони. Тоді будьмо чесні і скажімо батькам, що оплачувати і забезпечувати якісну охорону навчальних закладів місто не має змоги або не хоче. Відсутності комплексної міської програми таке зізнання не пояснить, однак встановить певний статус-кво і батьки знатимуть, що безпека їхніх дітей у стінах школи, на думку очільників освіти, є проблемою самих батьків.