Чи приїде російський ПЕН-клуб на міжнародний конгрес у Львові?
Мені здається, навіть в авторитарній обстановці російський ПЕН-центр може хоча б висловлювати глибоке занепокоєння та закликати владу до розсудливої політики, — Микола Рябчук.
Ірина Славінська: Чи приїде російський ПЕН-центр до Львова восени 2017 року
Микола Рябчук: Російський ПЕН-центр як організація не є чимось забороненим. Можна говорити про те, що окремі особи можуть бути персонами нон ґрата. Я припускаю, що такі будуть.
Доля запрошення російського ПЕН-центру поки невирішена, оскільки маємо приймати рішення з Міжнародним ПЕН-центром. А він, як я розумію, вагається щодо призупинення членства російського ПЕН в своїй організації. Хоча за всіма правилами їхнє членство мало б бути призупинене, бо їхня діяльність, на мій погляд, не відповідає Хартії Міжнародного ПЕН. Вони не займаються тим, чим мали би займатися — захистом прав переслідуваних, ув’язнених письменників.
Ірина Славінська: Наскільки це бачить Міжнародний ПЕН-центр
Микола Рябчук: Міжнародний ПЕН-центр перебуває в досить складній ситуації. З одного боку, є прецеденти призупинення членства деяких національних організацій. З іншого боку, російський ПЕН-центр є досить великою організацією.
Я розумію вагання щодо цього, бо він об’єднує різних людей. Там є група тих, хто довший час очолював російський ПЕН-центр, вони ведуть окремий веб-сайт. Я би волів, щоб саме з ними контактували ми і Міжнародний ПЕН-центр. Поки там не дійшло до офіційного поділу, ситуація дуже двозначна.
Треба вести мову про призупинення членства російського ПЕН та про контакти зі здоровими силами.
Лариса Денисенко: Бодай хтось із членів російського ПЕН висловлювався у підтримку Олега Сенцова
Микола Рябчук: Офіційний російський ПЕН не висловлювався на захист Сенцова. Андрій Курков запитував їхнього віце-президента з цього приводу, той прямо сказав, що вони не вважають його письменником, а він справді терорист — з вуст офіційних представників російського ПЕН-центру абсолютно путінська пропаганда ллється. Інша річ, що деякі члени справді виступають на захист.
Лариса Денисенко: Хто може розпочати процедуру призупинення Український ПЕН має зберігати нейтралітет
Микола Рябчук: Ні. Ми можемо ініціювати таке рішення. Воно приймається Міжнародним ПЕН-центром. Але в цій ситуації потрібно провести попередню роботу і заручитися підтримкою багатьох інших ПЕН-центрів.
Думаю, насамперед, потрібно зібрати певне досьє — факти, що певні люди сидять в тюрмі. Навіть бажано було б роздобути книжку, яка недавно вийшла — двотомних про так зване повернення Криму, виданий російським ПЕН-центром. Це збірка есеїв, віршів, видана ПЕН-центром за президентський грант.
Ірина Славінська: У своєму Фейсбуці російський публіцист Сергій Пархоменко, який був членом російського ПЕН-центру написав, що його виключили з ПЕН-центру одностайним голосуванням. Він пов’язує це зі своєю публікацією на сайті «Эхо Москви», в якій писав про ганьбу російського ПЕН-центру через відмову зробити публічну заяву на підтримку Олега Сенцова. Що це нам говорить про конфлікт, який ми почали обговорювати
Микола Рябчук: Я поки не знаю цієї історії. Думаю, це дуже фатальний крок для російського ПЕН. Якщо вони будуть далі рухатися в цьому напрямку, вони самі собі копають яму, бо така політика не буде толеруватися Міжнародним ПЕН-центром. На мій погляд, питання часу, коли їхнє членство в Міжнародному ПЕН-центрі закінчиться.
Ірина Славінська: Наскільки значимі такі випадки для Міжнародних ПЕНів
Микола Рябчук: Такі дії руйнують основи Міжнародного ПЕН-клубу, який був створений майже сто років тому як правозахисна організація передусім. Це організація, яка переймається свободою слова, вираження, мовними і культурними правами. Коли в якійсь країні люди пера, які висловлюють погляди, перебувають за це в ув’язнені, це скандальна ситуація. Мовчанка російського ПЕНу в даній ситуації є кричущою.
Ірина Славінська: Які відголоски російської пропаганди лунають у розмовах з представниками національних ПЕН-ів, про що вони чули і запитують?
Микола Рябчук: Цей сюжет дуже популярних в міжнародних медіа не лише на рівні організацій ПЕН. Мене часто запитують люди, прихильні до України: «Ми все розуміємо, але навіщо ви заборонили російську мову?» Дуже важко пояснити їм, що нічого такого в нас нема. Право використовувати будь-яку мову записане в Конституції. Окрім того, важко пояснити, що Україна від самого початку була країною російськомовного населення насамперед, принаймні, на рівні еліт.
Лариса Денисенко: Це від незнання чи результат впливу пропаганди?
Микола Рябчук: З одного боку, безумовно є дуже агресивна російська пропаганда, яка вміло використовує наявні стереотипи. Найтиповіший — уявлення, якщо є держава, очевидно, вона мусить бути націоналізуючою. Людям простіше сприймати світ в чорно-білих барвах — це зручніше, ніж входити в якісь нюанси.
Ірина Славінська: Якщо дивитися на справи, на яких сьогодні сфокусована увага українського ПЕН-центру, які гарячі точки можна назвати? Наприклад, права кримськотатарської мови на окупованому кримському півострові.
Микола Рябчук: Я вважаю, це найболючіша проблема, бо вона поки не має вирішення. Я розумію, що є дуже драматична ситуація в окупованому Донбасі, але ті люди мають шанс переїхати у велику Україну. Такої можливості для кримських татар я не бачу. Теоретично вона існує, але це означає зрадити всі ті покоління попередників, які боролися за повернення в Крим.
Я вважаю, наша відповідальність колосальна. Ми фактично зрадили маленький народ, який не має іншої батьківщини, який завжди був лояльний до України. І раптом вони лишилися з розбитим коритом. І вони зазнають колосальних переслідувань. Те, що ми чуємо, читаємо і бачимо можна назвати чимось близьким до геноциду. Про це потрібно говорити на повний голос.
Є проблема мільйона біженців — внутрішньо переміщених осіб. І про це ніхто у світі не знає.
Всі знають, що в Європі велика проблема біженців. Про те, що в нас така проблема, майже ніхто не знає.
Ірина Славінська: Не на окупованій території Україні український ПЕН-центр фіксує проблеми зі свободою слова та самовираження?
Микола Рябчук: Це робить Харківська правозахисна група і Галя Койнаш, яка там працює і є нашим членом. Всі матеріали, які стосуються свободи слова, ми передруковуємо на нашому сайті. Крім того, активно моніторить ці справи Незалежна медіа-профспілка. Вони мають набагато кращу мережу і доступ до інформації. Поки не було настільки катастрофічних подій, щоб ми мусили втручатися.
Ірина Славінська: Серед членів українського ПЕН-клубу є і письменники-переміщені особи — Олена Стяжкіна, Володимир Рафєєнко.
Микола Рябчук: Так, вони є нашими членами і, звичайно, ми шукаємо можливості їм допомогти. Я гадаю, що проблема перемінних осіб має стосунок до ПЕН-клубу в тому сенсі, що люди пера мають певний обов’язок озвучити тих людей, які самі не можуть це зробити. Є мільйон людей, яких не чути — вони живуть серед нас, але ми не бачимо і не чуємо їх.
Лариса Денисенко: Якщо Міжнародний ПЕН не ухвалить рішення стосовно тимчасового позбавлення або призупинення членства російського ПЕН-клубу, чи є небезпеки чи проблеми з приїздом керівництва ПЕН-клубу з РФ чи його окремих членів у Львів, які можна передбачити?
Микола Рябчук: Якщо Міжнародний ПЕН їх запрошує, ми не можемо забороняти їхній приїзд. Інша річ, наші спецслужби мають законне право не пустити тих, хто є в якомусь «чорному списку». Я припускаю, що серед російських літераторів є і такі, які робили певні висловлювання з приводу Криму чи інші антиукраїнські заяви. Нехай зміст цих заяв і можливість допуску чи недопуску розглядають наші спецслужби.
