Чому львівська стратегія поводження зі сміттям – не стратегія
В документі, ухваленому Львівською міською радою, все правильно написано, але він не враховує найважливішої речі.
Фото: mykyiv.com
Фізик і еколог Юрій Зима говорив про те, що 80% відходів мають перероблятися, а не викидатись на звалище, ще до Грибовицької трагедії. Проте тепер він скептично ставиться до затвердженої Львівською міською радою стратегії поводження з відходами, в основу якої покладено ідеологію Zero Waste.
«Львів став першим містом в Україні, де Zero waste стала офіційною стратегією міста по ТПВ. Сесія Львівської міської ради сьогодні підтримала стратегію Львова щодо поводження з ТПВ, де ключовим є перехід від поводження з відходами до управління ресурсами, а також зміна культури поводження з ТПВ від “зроби-використай- викинь” до замкнутих циклів. До 2020 року таким чином очікуємо скороти до 30 відсотків кількість утворених ТПВ на одного мешканця. Тепер попереду багато спільної праці!»
Ця цитата з фейсбук-сторінки заступника міського голови Андрія Москаленка мала б переповнити оптимізмом сміттєборців Львова й усієї Галичини. Я, можливо, буду в числі тих небагатьох, хто не поділяє радості з приводу таких дій мерії задля досягнення Львова статусу «антисміттєвого лідера» України.
Претензійно озаглавлений документ, ухвалений 29 червня сесією Львівської міської ради, може так і залишитись лише претензією на лідерство, а не конкретним стратегічним планом дій.
Адже п’ять сторінок тексту «стратегії» не містять нічого, що свідчило би про необізнаність його авторів із сучасною проблематикою та методологією знешкодження відходів. Навпаки, «всьо чотко!».
Проте з погляду управління ці п’ять сторінок є лише декларацією стратегічних намірів, а не стратегією.
Не хочеться бути старим занудою, що читає нотації, але маю дещо нагадати своїм молодим колегам. Зокрема, з понятійного апарату навчальної дисципліни «стратегічне управління».
По-перше, стратегія – це не лише гарно укладений документ, а, перш за все, процес узгодження дій членів громади для досягнення нею поставлених цілей, спрямованих на її розвиток.
Програма – це сукупність (система) послідовних заходів реалізації стратегії з визначенням їхньої вартості, потреб в інших ресурсах, джерел забезпечення ресурсами, термінів реалізації та виконавців.
З огляду на це, затверджений нині Львівською міською радою документ «не налазить», як люблять висловлюватись очільники мерії, ні на «стратегію», ні на «програму».
Не заглиблюючись далі в нетрі стратегічного управління, яке, мабуть, вивчали всі дипломовані урядники міста, наведу думку давнього мудреця Сенеки: стратегія не має жодної цінності, якщо не враховує здатності організації до її впровадження.
Сенекова організація – це ми, громада Львова. Ми здатні? Даймо чесну відповідь. Наші нинішні стратеги – урядники міста, краю, країни. Вони здатні на організацію такого процесу?
