Демонтувати, віддати у музей чи залишити Монумент слави радянським солдатам – вирішують у Львові

logo
111711_demontuvati_viddati_u_muzej_chi_zalishiti.jpeg


Львів – 20 останніх років у Львові тривають дискусії щодо демонтажу Монумента слави радянським солдатам. Знову група громадських активістів і депутатів вимагають знести радянський пам’ятник. Однак він, за оцінкою Українського інституту національної пам’яті, не підпадає від закон про декомунізацію, але може бути демонтований за ініціативи громади і згідно з рішенням міськради.

Центральні фігури Монумента слави – батьківщина-мати, «вбрана» митцями у в’єтнамки, приймає присягу в радянського солдата і вручає йому меч. Поруч на 30-метровому пілоні і стелі зображені композиції, присвячені Червоній армії, визволенню радянськими військами Львова спершу в 1939-му, а потім у 1944-му, німецько-радянській війні. У 1970 році цей пам’ятник помпезно відкрили під назвою «Монумент бойової слави Збройних сил Радянського союзу». У 1990-х на стелі з’явилась нова назва «переможцям над нацизмом».

Щороку 1 і 9 травня тут збирались місцеві комуністи, ветерани радянсько-німецької війни, яку вони називають «Велика вітчизняна війна», міліції, КДБ і часто були провокації. Але останні роки 1 травня сюди приходять заледве 10 комуністів із квітами.

Сьогодні цей пам’ятник не підпадає під дію закону про декомунізацію, говорить директор музею-меморіалу жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького» Руслан Забілий.

Цей пам’ятник не підпадає під декомунізацію, тому що серед всіх інших пам’ятників є винятки для тих, які встановлені у зв’язку з вигнанням нацистів із території України

«Цей пам’ятник не підпадає під декомунізацію, тому що серед всіх інших пам’ятників є винятки для тих, які встановлені у зв’язку з вигнанням нацистів із території України. Історичного значення він не становить. Тим більше, коли розглядати у більш ширшому контексті, це рудимент радянської влади, бо, крім основних посилів щодо вигнання нацистів з території України, там вкладені інші речі на прославу Червоної армії, меч є знаком агресії, стела і пілон із різними радянськими символами для прославляння радянської армії», – каже історик.

Руслан Забілий вважає, що пам’ятник слід демонтувати і перенести у музей під відкритим небом, щоб зберегти скульптуру для ознайомлення з минулою історією міста. Громадські активісти об’єднались в ініціативну групу з демонтажу Монумента слави. До такого рішення схиляється і чимало депутатів міськради. Втім, ще десять років тому Львівська міськрада створила комісію про можливий демонтаж пам’ятника чи усунення з нього окремих радянських символів. Однак за цей час нічого не було вирішено, і тепер створено робочу групу, від якої залежить доля пам’ятника.

Думки кардинально різні від істориків: до музеєфікації, щоб це демонтувати і вивезти, до створення на цьому місці іншого об’єкту. Ми виявили факт його аварійності і замовили обстеження

«Думки кардинально різні від істориків: до музеєфікації, щоб це демонтувати і вивезти, до створення на цьому місці іншого об’єкту. Завдання робочої групи – вислухати всі думки. Монумент не перебуває на жодному балансі, ми виявили факт його аварійності, небезпеки для життя людей і замовили обстеження – і вже тоді будемо ухвалювати рішення з ДСНС, що робити з пілоном. Також обговорюємо можливість музеєфікації», – наголосив заступник міського голови Львова Андрій Москаленко.

Пам’ятник спричинює конфлікт між лівими і правими

Проти демонтажу Монумента слави виступає ветеранська організація, яка свого часу об’єднувала ветеранів «Великої вітчизняної війни», тепер членами цієї структури є офіцери радянської армії, міліції, КДБ. Полковник у відставці, 1945 року народження Юрій Кіш очолює організацію у Галицькому районі Львова, каже, що у цьому районі залишились двоє ветеранів, які у липні 1944 року визволяли Львів від фашистів. Він – проти демонтажу пам’ятника.

Монумент – це святе, ми збирали гроші з офіцерів і прапорщиків Прикарпатського округу на нього

«Монумент – це святе, ми збирали гроші з офіцерів і прапорщиків Прикарпатського округу на нього. Це – історичний пам’ятник. Саме 27 липня 1944 року наказом Сталіна була оголошена подяка Першому Українському фронту», – говорить полковник у відставці, який разом із членами організації, а також і «Українського вибору» Віктора Медведчука, прийшов на прес-конференцію, щоб висловити протест щодо знесення пам’ятника. Але провести її перешкодили їм представники націоналістичних організацій.

«Оці комуністи, КДБісти, «медведчукісти», які прийшли за пам’ятник відстоювати позицію, що пам’ятник має стояти. Монумент має бути демонтований, відданий на смітник історії чи у музей тоталітарних режимів», – каже Семен, представник «Правого сектору».

Таких пам’ятників – зразків радянської скульптури нині залишилось обмаль. Його авторами є львівські скульптори Емануїл Мисько, Дмитро Крвавич і Ярослав Мотика, які за роботу отримали Шевченківську премію у радянський час. Сьогодні аварійну частину Монумента слави, що розташований поруч з Академією сухопутних військ, обгородили. Тим часом виконком міськради замовить обстеження аварійного елементу пам’ятника у фахівців.

Торік у Львові демонтували пам’ятник радянському письменнику Степанові Тудору. До таких дій Львівську міськраду підштовхнули представники правих організацій, які спробували знищити постамент. Бронзову скульптуру письменника передали Львівській національній галереї мистецтв. Левову частку всіх радянських пам’ятників у Львові демонтували у 1990-х роках. Ще залишились кілька пам’ятних дошок радянським діячам, які депутати міськради вимагають знести.

А поділитися?



Вам має сподобатись...