Директор Львівської галереї мистецтв про зникнення 224 стародруків (онлайн)

logo


Гучний скандал зі зникненням стародруків з Львівської галереї мистецтв набуває все більшого розмаху. Цього тижня стало відомо, що у музеї бракує вже понад 200 історичних артефактів. Як таке могло статися і хто відповість за найбільше в історії України пограбування музею?

Поговоримо про це у прямому ефірі програми ZAXID.NET LIVE з директором Львівської галереї мистецтв Тарасом Возняком. Веде програму головний редактор ZAXID.NET Олег Онисько.

***

У вівторок ви заявили нашому кореспонденту про те, що перевірка виявила зникнення уже 224 стародруків з галереї. Це вже остаточна цифра? Ви завершили цю перевірку?

Що стосується Музею мистецтва давньої української книги, то перевірка практично завершена. Вже є остаточні підсумки. Але це ви говорите тільки про щось одне, ви говорите про стародруки. У тому музеї зберігаються багато інших книжок, об’єктів, мистецьких скарбів.

Тобто зникло ще щось?

Хочете, щоб я перелічив?

Я думаю, глядачі би хотіли.

Кириличні стародруки – 93 [зниклих] і 19 підмінених. Латинські стародруки – 83 і 28 підмінених. Латинські книжки XIX – поч. XX ст. – 141. Графіка – 19. В архіві 15 об’єктів відсутні. Спецфонд – це антисовєтська література, яка свого часу була закрита, – 36 відсутніх [об’єктів]. Федоріана – там все, що відносилося до Івана Федоровича – 18. Українська дорадянська література – 16. Ну, і всякі іншомовні видання – 2. Тобто [загальні] цифри будуть набагато більші, ніж ті, які я сказав.

Це дуже печально. Але дуже часто люди пробують піддавати це сумніву. Але тут є результати звірки, перераховували зліва направо і справа наліво, так і сяк. І ось результат такий.

Вперше ви заявили про зникнення стародруків на початку січня. Днями була інформація, що ніби частина книжок із заявлених тоді як зниклі знайшлася.

Люди не вміють читати навіть той документ, який є. Там було написано так: відсутньо в музеї стільки-то стародруків, а дальше, трьома лінійками нижче, написано, що три з них є, наприклад, в музеї Івана Виговського. Люди дивляться: «А, відсутньо 95!», але про ці три забувають. Тобто в принципі воно плюс-мінус так і є.

Тобто порівнюючи з січневою звіркою нічого нового не знайшлося, так?

Знайшлася одна книжка. Вона була в нас у реставрації і тепер вона відмінусована. Дві книжки передали селам, громадам. Важливо, що у документі пишеться, чого немає в музеї. А де воно є – це вже інше питання. Так-от цифри такі, які я оголосив.

Тобто є якісь документи на передачу [сільським громадам]? Я правильно розумію, це все законна передача?

Звичайно, є документи. Це абсолютно законна передача, так.

Чому так довго тривала перевірка? Ви її ініціювали в грудні минулого року і щойно зараз вона завершилася. Так багато там об’єктів?

Ну, це дуже скрупульозна робота. Дуже скрупульозна і тяжка – це треба витягати кожну книжку, треба записувати її, звіряти з номером і так далі. Якщо порахувати тисячі і тисячі книжок, це… ну скільки ви можете переглянути цих книг в день? Ну, сто. А їх є тисячі. І так воно розтягувалося.

Окрім того, відповідальність цієї роботи змушувала людей вже фантастично прецизійно відноситися до цього. Там же ж не тільки перевірялося. От, наприклад, є сховище, сховище опечатане металевими печатками на пластилінах, заклеєне. Це ще й відкривання і закривання. Це ціла комісія рахує. Це ж не я рахую – я не рахував ніяких книжок. Це є уповноважена комісія, відповідно багато людей рахувало. Вони мають зібратися, відкрити, закрити – це цілий ритуал.

Ця комісія, в тому числі, і за участі співробітників самого музею, які відповідальні були за збереження?

Так. Хоча, чесно кажучи, по закону… Тут дуже багато спекулюють на ту тему, що той, кого перевіряють, обов’язково має бути присутній. Він має право бути присутній, тому що перевіряють і його, але він не зобов’язаний бути присутнім. Інше питання, що я спеціально включив у склад цієї комісії завідуючого відділу цим музеєм.

Ви сказали, що у вашому переліку частина книжок була підмінена. А як цю підміну виявляли? Це зовсім груба фальшивка? Чи проводилася експертиза якась?

Абсолютно. Це ж перевіряють фахівці. Ну, наприклад, багато є спекуляцій на предмет того, чи був у нас один «Апостол» Федорова чи Федоровича, чи їх було два. Ми маємо такі величезні книжки, де записується, що от прийшла така-то і така-то книжка. І от по цих книгах входження ми маємо двох [«Апостолів»], а на полиці лежить один. А один підмінений – теж «Апостолом» називається, але набагато пізнішого видання. Ця підміна, по суті, є крадіжкою.

Звичайно. А скільки часу могло тривати це розкрадання? Я так розумію, що це не за день, не за рік? Це різні книжки, різні автори.

Ви можете собі уявити, як виглядає стародрук?

Ну, приблизно.

Ви в церкві були? Бачили, як виглядають книжки в церкві. Ви можете собі уявити кількасот таких книжок? Це навіть не один мікроавтобус, а два.

Я розумію. Але це…

Це одна, технічна справа, як їх можна фізично [винести]…

… ну, потрошки.

Потрошки. Значить більше однієї книжки в день, напевно, ви не винесете. Друга справа – винесете/не винесете, а куди їх подіти? Якщо це кралося чи якось там виносилося, то воно виносилося для чого? Для того, щоб продати, дати хабар, задовольнити свої колекціонерські… я не знаю, що. З цим вже нехай розбирається поліція після моїх заяв.

А я ж після відповідного виявлення наступних відсутностей ще подав інформацію до поліції, до Служби безпеки, до прокуратури і в першу чергу, звичайно, до міністерства. Бо міністерство, власне, і міністр бореться із цими розкраданнями і корупцією в цих наших інституціях.

І яка реакція з боку Мінкульту, бо публічно я щось не чув такої?

Вони прийняли це до відома. Вони розуміють, що це процес довгий, складний, і максимально сприяють нам, щоб ми його завершили позитивно. І ми його завершимо.

Але це тільки один із музеїв, а в Львівській області таких інституцій в Львівській галереї мистецтв – кільканадцять, і ми їх перевіряли, і перевіряємо до цього часу. У більшості музеїв особливих проблем немає. Хоча можуть бути… Уявляєте собі 30 тис. предметів: деякі з них, наприклад, срібна ложечка, могли десь загубитися, впасти кудись. Це дуже довгий процес

Я правильно розумію, ви це все звіряєте – картини, порцеляну, меблі, ті ж таки срібні ложечки?

Ми звіряємо, фіксуємо, де це можливо, в електронній формі, і будемо далі це продовжувати для того, щоб зафіксувати їхню присутність. Так само як з цими стародруками.

Чи є результати цих перевірок?

Результати є і, як правило, позитивні. Великих проблем нема. Правда, йде ще перевірка у найбільших наших фондах – в Олеську у монастирі капуцинів, де десятки тисяч об’єктів, процес іде; йде процес [у Львівській картинній галереї] на Стефаника,3, у фондах. А є менші фонди, де [вже] перевірено, і особливих проблем немає.

Тобто ви виявили зникнення мистецьких артефактів лише в одному фонді – Музеї книги, так? Це щось пояснює?

На даний момент офіційно оформлено тільки в цьому [фонді]. В наступному, я думаю, будуть якісь проблеми, бо… можуть бути якісь проблеми.

Є якісь результати розслідування у поліції, СБУ?

Поки я ніяких результатів розслідування поліцією не бачив. СБУ і прокуратура не беруть безпосередньої участі у розслідуванні, має брати поліція. Очевидно, вони допити якісь здійснюють, мене воно якось не стосується.

Слідчий хоч приходив?

Я слідчого не бачив. Наш юрист подав запит до Національної поліції, в якому стані воно є. Очевидно, вони готують цю відповідь.

Можливо, вони теж чекали завершення усієї цієї звірки, щоб теж мати весь комплекс цих документів.

Наскільки я знаю, ви маєте добрі товариські зв’язки у середовищі львівських бібліофілів. Ви якось намагалися самотужки з’ясувати долю зниклих стародруків? Розумію, що ви не слідчий, але неформально цікавились? Куди воно могло піти: у приватні колекції, закордон, у Межигір’я до Януковича?

Ні. Функціонально це не мій обов’язок, я спеціально не цікавився.

Ніколи не повірю, що ви, як людина, про це не розпитували [львівських колекціонерів].

Я не розпитував, але є інше питання. Я думаю, що їх швидше треба шукати у колекціях Табачника, Пшонки, Януковича, перших секретарів обкомів партій. Я чомусь так думаю.

Тобто ви думаєте, що це відбувалося ще з радянських часів?

Якась така думка в мене є.

Ваше призначення півроку тому викликало, принаймні публічно, спротив частини колективу. Це відбувається і досі, зокрема, в медіа, де обговорюють ваші методи керівництва. Як ви даєте собі раду з колективом?

Звірка мала початися і почалася у 2010 році. Сім років мала проходити звірка, у тому числі в Музеї книги. Є голова комісії, який чотири роки очолював цю комісію і за чотири роки порахувати оці всі втрати якось не вдалося. В мене є питання: це – покривання, це – службова невідповідність, чи це – участь у злочині голови комісії Володимира Пшика, мого заступника?

Коли постало питання, отака відсутність [стародруків], хтось має за це відповісти, не кримінально поки що, адміністративно. Голова комісії, той що роками здійснював цю звірку, це що було покривання? Покривання, на мій погляд, і не інакше треба кваліфікувати. Це про цих людей, які, як ви кажете, чинять спротив. Звичайно, треба підбирати інші кадри, якщо дійшло до [такого], але це один із прикладів, а він не один.

Цей голова комісії досі очолює цю комісію, так?

Формально він досі очолює ту комісію, і формально він досі не дав результатів звірки, яка була ініційована ще у 2010 році.

А хто проводить звірку, ініційовану вами?

Зовсім інша комісія, призначена мною, і там голова комісії здійснила цю звірку за чотири місяці, а не за сім років.

Ви кажете, що відповідальність може бути лише адміністративна?

Адміністративну відповідальність я можу ініціювати – дати догану чи щось таке, чи звільняти [з роботи], а кримінальна відповідальність – не моя компетенція, це компетенція поліції, суду. Поліція надає факти, а суд визначає міру відповідальності тієї чи іншої особи.

Я не кажу, що цей голова комісії безпосередньо брав участь у розкраданні, але ..

Але як це взагалі можливо? З того, що ви розказуєте, то, очевидно, є безпосередня причетність [голови комісії], бо якщо щось зникає, а ти поставлений сторожем і бачив, що там зникло…

Безпосередньо відповідальна за цей фонд директор Музею мистецтва староукраїнської книги Лариса Спаська. Вона була хранителем цього фонду

І вона досі працює?

Вона досі працює.

Догану [їй] хоча б оголосили?

Догану – так.

Ви, коли прийшли на посаду директора Львівської галереї мистецтв, заявляли про певні реформи. За ці півроку вам щось вдалося? Я розумію, що звірка займала багато часу, і все ж…

Це паралельні процеси, безсумнівно. Що стосується реформ, то, по-перше, Львівська галерея мистецтв – це такий комплекс, що склався історично, і там є надзвичайно цікаві речі, але дуже часто не допасовані одне до одного. От, наприклад, я не можу зрозуміти, чому має окремо існувати Музей книги, Музей «Русалки Дністрової» і Музей-садиба Шашкевича і т.д. В принципі, це – єдиний комплекс, але вони існують абсолютно незалежно. Очевидно, що це треба було об’єднувати. Тобто треба змінювати структуру.

Я ще в лютому подав нову структуру міністру і це питання обговорювали. Думаю, в найближчий час оптимізація цієї структури відбудеться, довго розказувати про ці деталі не буду.

Оптимізація передбачає звільнення працівників?

Ні, оптимізація передбачає переструктурування підрозділу. От, наприклад, у нас є маленький музей.

Це хто кому підпорядковується, ви маєте на увазі?

Так, субординація і організація підпорядкування.

Я так розумію, всі [і так] підпорядковуються зараз вам як директору?

Безсумнівно. Але в тій структурі, як була створена ще років 15-20 тому, немає підрозділів, які займаються маркетингом, фандрейзингом (слів тоді таких не було), промоцією. Я створюю ці підрозділи. Не було заступників, як б курували їх діяльність. Нема підрозділу, який займається комп’ютерною системою, комп’ютерщиками. Я це вводжу, бо часи змінюються. Настане час, ми, напевно ще щось будемо додавати. І це структуризація, про яку я говорю.

Мало того, що стосується питання охорони. Ну от є в цьому Музеї книги одна дама 80 років, яка працює охоронцем. Це – нонсенс.

На початку 90-х було пограбування галереї, коли застрелили двох охоронців. Хіба після того нічого не змінилося?

Ні, ну щось мінялося, десь виставляли відеоспостереження. І ми теж повинні це відеоспостереження ставити. Я хочу більше цих електронних способів убезпечення ставити, бо старша жінка 80 років не дасть собі ради. І це просто смішно. Це гротескна ситуація і це треба змінювати. Я навіть в цьому Музеї книги підсилив цю старшу даму представником національної поліції з пістолетом. Ну, жартую, але це факт. Тобто, навіть такі прості речі.

Але, крім того, треба було паралельно запускати, бо музей – це не тільки режимний об’єкт, але це ще і заклад культури. Ми паралельно зробили фантастичну виставку у Підгорецькому замку, яка, як я думаю, без зайвого нахваляння, є винятковою у сучасному львівському виставковому мистецтві. Ми вже маємо електронні засоби – тачскріни, проектори. Це вже зовсім інший підхід.

Одна із проблем, яка є, і туристичні фірми про це говорять, це те, що занадто коротко по часу працюють замки. Але є норми КЗоТу, скільки максимально годин у тиждень може працювати доглядач, а така кількість доглядачів дозволяє в таких рамках перебувати. Тому я, оптимізуючи, переводжу з одних підрозділів, де нема такої напруженості, в інші доглядачів, охоронців – збільшу штат. Наприклад, в Олеському замку, в Золочівському, в Палаці Потоцьких, на Стефника, 3…

Ви згадали про фандрейзинг. Це означає, що ви в когось будете збирати гроші, наприклад, від меценатів?

Гроші ми не збираємо і не косимо, гроші косяться лише в нашій Верховній Раді. Ми пишемо проекти, багато вже написали англійською, польською, різними мовами. І є такі, які ми вже виграли і ми вже є бонусоотримувачами. Інколи наш пошук ресурсів не лише в грошовій формі. От, наприклад, 18 травня ми будемо робити балет у Підгорецькому замку. Уявляєте собі, балет всередині у Підгорецькому замку, в цій, здавалось би, руїні. І я думаю, що це – великий здобуток.

Чи фандрейзинг передбачає використання музейних об’єктів для приватних заходів? Наприклад, якщо я захочу провести весілля у Підгорецькому замку?

В цьому напрямку ми будемо працювати і це – хороший напрямок, тому що це належить людям і воно повинне працювати.