Для чого Сихову потрібна стратегія розвитку в такому вигляді
Документ про розвиток громади найбільшого району Львова до 2027 року варто розглядати не як незмінний план, а як процес, що вимагатиме клопіткої роботи всіх зацікавлених сторін.
фото: Твоє місто
Нещодавно виконком Львівської міської ради ухвалив стратегії розвитку громад Сихова та Рясного. Своє бачення цих документів представила політологиня Ярина Боренько. Один із розробників стратегії розвитку Сихова, співзасновник ГО «Кращий Сихів» Андрій Рущак розповідає, для чого потрібна стратегія та що потрібно для її реалізації.
Мені здається, нам на різних рівнях – Сихова, Львова, та й, напевно, України – бракує якісного діалогу про майбутнє. Ми усі в ньому колись будемо жити, але яким ми його бачимо та хочемо мати? Чи можемо ми принаймні погодитися щодо спільного бачення ліпшого майбутнього? Чи зможемо узгодити свої бачення і плани? А, узгодивши, чи зможемо ми спільно – і влада, і громада – працювати над досягненням цього майбутнього?
Якщо говорити про Сихів, то спершу «Кращий Сихів» у вужчому колі, а потім й Інститут міста у значно ширшому спробував відповісти на ці питання. Мені як учаснику процесу не випадає оцінювати якість результату, але особисто я не шкодую про інвестований час. Мені дуже подобається візія, яка фігурує у стратегії «Сихів-2027 – район для всіх». Привабливий для життя, відпочинку та роботи район, однаково доступний для всіх. Але зараз не про це.
За моїми спостереженнями, обговорення прийнятої стратегії відбувається під одним із двох кутів – або у розрізі конкретних проектів, які заплановані до реалізації (нові трамвайні лінії, нові дороги, оновлення площі Довженка тощо), або з точки зору «навіщо локальним громадам окремі стратегії». Я хочу запропонувати третій погляд на прийнятий документ – не як на факт, а як на процес його створення.
Почнемо із способу написання стратегії. Долучитися могли всі охочі. (Так, треба було прийти, але якщо мотивації чи віри в можливість результату замало навіть щоб прийти, то може й краще не приходити.) Як наслідок, серед проектів ми бачимо і нові тролейбусні маршрути (потрібні), і нові дороги (будівництво яких і так планувалося) – з одного боку, і культуру zero waste (дякуємо сміттєвій проблемі за те, що винесла це питання на порядок денний), і безбар’єрність (фактор зручності). У стратегії знайшлося місце і для господарських проектів, і для культури й освіти. Все це сплелося в три пріоритети – цікавий, зручний та зелений Сихів.
Різні сторони доклалися до спільного бачення майбутнього, більше того – створили інструмент реалізації цього бачення. Точно неідеальний, але до нього не було навіть натяку на щось схоже. Більше того, саме бачення має простір для уточнення і подальшої плідної співпраці.
Кожен проект, згаданий у стратегії, вимагає підготовчої роботи перед тим, як його розпочати. А це означає, що процес співпраці має шанс тривати далі, в рамках вже прийнятого документу. Ми говоримо про оновлення міжбудинкових переходів і перетворення їх на артоб’єкти – тут не обійтися без тісної співпраці влади і громади. Ми говоримо про створення громадських просторів (щонайменше одного на рік) – нам потрібно дійти консенсусу, які дев’ять просторів і в якому порядку ми оновлюватимемо чи створюватимемо. Ми говоримо про безбар’єрність – і нам ще буде потрібно узгодити бачення громади та комунальних відділів на те, що таке безбар’єрний пішохідний перехід.
Тому мене мало цікавить прийнята Стратегія розвитку Сихова як завершений документ. Стратегія мене цікавить як процес, який почався і триватиме, принаймні до 2027го року. І братимуть участь в цьому процесі і громада, і влада. Це вимагає відповідальності від кожної зі сторін, але відкриває нові можливості творити майбутнє, краще для всіх. Було би бажання.
Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
