Донецький суддя скасував парк «Знесіння»?
Сихівський районний суд м. Львова визнав протиправними та скасував пункти 1, 2, 6 ухвали Львівської міської ради № 1113 від 21 червня 2001 року «Про затвердження меж і надання земельної ділянки у постійне користування регіональному ландшафтному парку «Знесіння» у м. Львові та деякі територіальні і нормативно-організаційні питання функціонування регіонального ландшафтного парку «Знесіння». Про це йдеться в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
«Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Факторія» до Львівської міської ради, третя особа без самостійних вимог на предмет спору: Регіональний ландшафтний парк «Знесіння», про визнання протиправною та скасування ухвали міської ради, Сихівський районний суд м. Львова постановив:
Поновити Приватному підприємству «Факторія» строк звернення до адміністративного суду.
Позовні вимоги Приватного підприємства «Факторія» до Львівської міської ради про визнання протиправною та скасування ухвали міської ради – задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати пункти 1, 2, 6 ухвали Львівської міської ради № 1113 від 21 червня 2001 року «Про затвердження меж і надання земельної ділянки у постійне користування регіональному ландшафтному парку «Знесіння» у м. Львові та деякі територіальні і нормативно-організаційні питання функціонування регіонального ландшафтного парку «Знесіння», – йдеться у «постанові іменем України».
«Звісно буде апеляція і скарги на ту …. погану людину Радченко. Але у мене одне питання- ЧОМУ? Чому люди повинні відривати свій час і сили від родини, від бізнесу, від відпочинку щоб захистити парк, в той час коли ти кого ми найняли на роботу таке виробляють? І що робити з тим донецьким подарунком в принципі?!» – так відреагувала на рішення суду Голова ГО «Правозахисний центр ім. Генерала УНР В. Сікевича» Наталія Сікевич.
Також вона розповіла: «1. У 2001 році Львівська міська рада приймає рішення про встановлення меж регіонально-ландшафтного парку «Знесіння» та видачу йому Державного акту на землю. 2. У 2012 році, після приходу нового директора, за ініціативи Громадської ради при парку «Знесіння», проводиться інвентаризація території з метою виявлення самовільно захоплених ділянок. Виявляється що на Харьківський 44 знаходиться автостоянка. Знаходиться вона в межах Державного акту парку. 3. ЛМР подає в суд на звільнення ділянки. Не той позивач. Подавати має парк.3.1. Подає позов парк.І тут ОПА! – автостоянка приносить рішення суду 2008 року (!) від судді Левицької Н. про визнання за автостоянкою права власності на 15 тисяч метрів. НІХТО про це рішення не знав- ні власник (міськрада), ні землекористувач (парк). 4. Парк та ЛМР пробують оскаржити то рішення суду. Апеляція і касація відмовляють прийняти оскарження- пропущений термін звернення.Ми звертаємось в прокуратуру – у них теж пресікальний термін. 5. Тим часом, враховуючи наявність рішення судді Левицької, суддя Господарського суду Крупник відмовляє парку у позові про виселення автостоянки. Ну бо у них є рішення суду про визнання права власності. 6. Тим часом нікому не відомий автолюбитель який ніби тримає на автостоянці авто, подає в Сихівський суд позов про скасування Держакту парку. Розгляд тягнеться, зупиняється, рішення не прийняте. Бо адекватний суддя розуміє, що скасовувати Державний акт парку- це нонсенс. 7. Тоді автостоянка подає свій позов. І в ОДНЕ ЗАСІДАННЯ!!! суддя Радченко поновлює строки звернення до суду (все ж таки оскаржується рішення ЛМР 16 річної давнини!!!) і приймає рішення про скасування Державного акту парку.Суддя Радченко – це то самий подарунок із Донецька, який свого часу скасував історичний ареал у Львові за позовом пенсіонера, який прибудував балкон і не міг його узаконити через те, що це територія ареалу. Що йому парк, що йому ареал.. так, дріб’язок. Я розумію що 153 гектари в центрі міста це неймовірний шматок для всіх забудовників і що ціна питання величезна. Я розумію, що напевно в Донецьку інша ментальність і інше виховання. Але я не розумію чому ця… ця погана людина в мантії ще досі на волі. А суддя Левицька навіть отримали підвищення і тепер суддя апеляції. Реформа правосуддя кажете? Ну-ну…», – обурилася Наталія Сікевич.
