Фронтовий шлях старшого лейтенанта Чорного пролягав через Донецький аеропорт

logo
33654_frontovij_shljah_starshogo_lejtenanta_cho.jpeg


Старший лейтенант Артур Чорний

старший лейтенант Артур Чорний

Коли старший лейтенант Артур Чорний пригадує своє офіцерське становлення, на його обличчі мимоволі з’являється іронічна посмішка. Адже зазвичай у мирний час цей процес може тривати роки. Війна ж скоротила його до мінімуму.

Випускник Львівської академії Сухопутних військ 2013 року розпочав офіцерську службу в 93-й окремій механізованій бригаді.

– Відразу після зборів з молодими лейтенантами, почалася справжня служба. У той період наш підрозділ у межах програми з утилізації артилерійських боєприпасів майже щодня виконував вогневі завдання з гаубиці Д-20, – пригадує Артур. – Як для молодого лейтенанта це було цікаво та повчально, але як показав час, той досвід, який тоді отримав, не був достатнім для виконання реальних бойових завдань.

Фронтовий шлях лейтенанта Артура Чорного у районі проведення АТО розпочався з Добропілля. Потім був десятий блокпост, що поблизу Новоселівки 1, а звідти військова доля Артура спрямувала його у Карлівку, Піски та Авдіївку, де він здійснював корегування вогню нашої артилерії. Тоді лейтенант Чорний ще не знав, що усі ті, перші місяці війни виявляться «квіточками». А «ягідкою», з гірким присмаком, буде Донецький аеропорт.

– В ДАП я потрапив практично з коліс, – продовжує свою розповідь офіцер, – другого листопада, разом зі своїм підрозділом, прибув у Піски, а вже четвертого, вирушив захищати аеропорт. Справа у тому, що мій попередник протримався на своєї позиції лише одну добу. Отримавши поранення його евакували. Відомо, що артилерія не може залишатися без «очей», тож корегувати її вогонь доручили мені.

Того дня, десь о сьомій годині вечора, БТР на шаленій швидкості та під щільним обстрілом «підлетів» до диспетчерської вежі аеропорту і Артур, у буквальному сенсі цього слова, вповз до неї. Лише згодом він дізнався, що  бойова машина, яка його доставила, назад так і не повернулася. Орієнтуватися у суцільній темряві було важко. У приміщенні, тусклі вогники горіли лише за імпровізованими ширмами, які були обвішані ковдрами. В них облаштували штаб та пару спальних місць для відпочинку. Після від’їзду БТРа стих і обстріл, тож командиру та корегувальнику був час обговорити та уточнити координати цілей. Ніч пройшла більш-менш спокійно і з ранку Артур став наносити вогневі точки та робити необхідні розрахунки. Раптом потужній вибух наповнив приміщення цементним пилом та криками бійців…

– Снаряд  влучив прямо в одну з бійниць, – пригадує події того  дня Артур. – Два бійці, які пильнували біля них, загинули. Але, незважаючи на цей жах, особовий склад своєчасно зайняв позиції для оборони. У мене розривалося серце від усвідомлення того, що сталося. Я розумів – цим хлопцям, на жаль, вже ні чим не допоможеш і хвилюватися потрібно за живих. Взявши себе у руки, спробував піднятися вище, але черговий ворожий постріл змусив зупинитися. Коли трохи осів пил, спромігся забігти на четвертий поверх, а вище підійматися було вже не можливо. Стало зрозуміло, що противник використовує 100 мм гармати. Але, під щільним обстрілом засікти, де саме ворог облаштував свої позиції жодним чином не вдавалося. Черговий постріл вдарив по четвертому поверху і ледь не поховав мене під завалами…

У таких умовах, майже дві години, оборонці диспетчерської вежі вглядалися в даль, намагаючись засікти звідки працює ворожа гармата. І ось нарешті, десантники з другого поверху засікли постріл. Декілька секунд на розрахунки і Артур передає координати ворога. Нарешті довгоочікуваний пристрілочний постріл, ще хвилина і залп. Після якого настала тиша.

– Для мене, як корегувальника, ця робота не була дуже важкою. Усе було доволі просто та зрозуміло. Кожен хто перебував у Донецькому аеропорту відчував підтримку нашої артилерії. Інколи, це було єдиною надією бійців. А ми були їхніми очима, – каже офіцер.

Нині старший лейтенант Артур Чорний командує гаубично-самохідною батареєю. Більшість його підлеглих військовослужбовці за контрактом, які неодноразово доводили свій професіоналізм у районі проведення антитерористичної операції.

Аркадій РАДКІВСЬКИЙ

Facebook

Twitter

Vkontakte

Одноклассники

Google+

Схожi записи:

А поділитися?



Вам має сподобатись...