Галина Гец: «Моє село — моя історія жива»

logo
115936_galina_gec_moe_selo_moja_istorija_zhiva.jpeg


Сьогодні села в Україні на роздоріжжі: демографічні дані тривожать усіх, адже з карти щороку зникає немало населених пунктів. Назавжди. Як вдихнути нове життя в сільські громади? Як перетворити сільського голову з прохача в сучасного менеджера? Відповіді на ці та інші запитання кореспонденти часопису намагалися почути під час спілкування із сільським головою с. Добросина Галиною Василівною Гец.

Село живе… Не одну сотню літ зустрічає світанок і проводжає день. У золотавих туманах прокидається воно щоранку, як і багато років тому. І ми вдивляємося в його усміхнене, добре обличчя. Село вітає нас щедрим буянням ялиць, п’янким запахом сіна і матіоли… Село живе… Та як йому не жити? Бо де ж криниці будуть пружно бити джерелами, і калина білоцвіттям радуватиме?! А лелеки? Хто серед комфортабельності цивілізації дозволить їм із галузок та соломи збудувати собі оселю та ще й на колесі, люб’язно запропонованому господарем.

Населені пункти, як і людські долі, мають свій початок, періоди розквіту, занепаду, відродження і забуття. А є серед них вічні, над якими час невладний. Тут живуть звичайні люди. Але то тільки на перший погляд. А придивишся до них — і в кожному знайдеш якусь родзинку, щось таке, чого немає в інших. І рідне село для них теж по-особливому незрівнянне і неповторне.

Громадою гори звертають

У міцного дерева — глибоке коріння. А у справжньої людини — великий і славний рід. Саме на нього багата і Галина Василівна, яка уже 12 років очолює громаду села. Випадковість, збіг обставин  чи доля — судіть самі: сім років працювала рахівником і вісімнадцять — секретарем сільради. Ось така трудова діяльність війта Добросина. Мабуть, тому односельці довірили долю села Галині Василівні. Вірили, що відповідальність, загострене почуття обов’язку й любов до своєї маленької батьківщини підуть на користь громади. Довірили, не помилилися й уже втретє поспіль обрали її сільським головою.

Із перших хвилин знайомства із селом розумієш, що тут потрібно відкривати школу самоврядування, аби досвід громади допомагав й іншим розвивати населені пункти, а не чекати, коли хтось із району підставить плече.

— Постійно відчуваю підтримку громади. Без неї я нічого не зроблю, — розповідає Галина Гец. — Ініціативні односельці, такі як Володимир Босий, депутати сільради, зокрема Андрій Клуб, громадські організації  — ось той кістяк, що реагує на всі місцеві проблеми. І ще не було випадку, щоб мене хтось не послухав або не простягнув руку допомоги. Все вирішуємо спільно під час зустрічей із громадою, розглядаємо на виконкомі чи сесії сільради.

Один із прикладів — стан доріг. Питання болюче і першочергове. Війт неодноразово зверталася і в район, і в область, односельчани теж писали прохання. І ось минулоріч було виділено кошти на дорогу Любеля-Крехів — Добросин-Магерів. Недарма кажуть: хто стукає, тому відчиняють. Цього року розпочато ремонт дорогиі в іншій частині села. Приватним підприємством «Рома» (керівник Роман Демчина) вже зроблено 1,5 км суцільного асфальтного покриття, що значно покращило доїзд і школярів до школи, і жителів до амбулаторії сімейної медицини. Адже цей відтинок дороги в населеному пункті був найпроблематичнішим…

Пріоритети сільського голови

Ще з дитинства Галина Василівна вирішила не чіплятися за дрібниці, а ставити максимальну висоту. Головне для неї — високий рівень благоустрою в селі. Також намагалася не боротися з наслідками, а попереджати їх. «Як представник сільської влади, маю показувати приклад, а не просто гарно говорити, переконувати чи домовлятися. Вважаю, якщо люди мене обрали, то, крім довіри до мене, зі мною вони пов’язують і надії на краще майбутнє. А це дуже важливо. Для мене нерозривним залишається зв’язок «влада-громада-школа-клуб-спорт-духовність», а тому діють бібліотеки, Народні доми, школи, спортивні гуртки тощо».

Усе найкраще — дітям

Зі слів голови справжні фанати своєї справи працюють у Добросинському дошкільному закладі. У дитсадку нині виховується 120 дітей. Коли ми перебували на території сільради, «світ дитинства» був закритий на ремонт. Діти люблять ходити у садочок. Адже для них збудовані кольорові ігрові майданчики з гойдалками і пісочницями, всередині всі кімнати оформлені власноруч самими працівниками, озеленені, чисті й затишні. Вихователі докладають максимум зусиль, аби створити дітям казку. Щоправда, проблеми і тут були. Свого часу його хотіли закрити. Але, завдяки відданості колективу та посильній допомозі війта, заклад нормально працює і належить до когорти кращих у районі.

До глибини пізнання

У всі віки учитель — це провідник людини до глибини пізнання. Він покликаний дарувати своїм учням найдорогоцінніші скарби — знання з усіх сфер людського буття! Саме такі вчителі навчають добросинських «вундеркіндиків». Приємно вражають просторі, оповиті квітучими розписами, коридори школи, оформлені з думкою про світ художнього слова (літературні куточки, релігійні, своєрідні настінні «компаси» тощо). Тут з особливою майстерністю та дбайливістю створено свій мікроклімат, сповнений неординарних творчих рішень.

А ще у приміщенні школи (правда, з окремим входом) знаходиться й сільський музей — гордість села. У директора Мирослава Федорука є мрія — зробити музейний комплекс «берегів, що не губляться у віках». Сільський краєзнавчий музей збирають декілька років поспіль. Сьогодні в експозиції музею — старовинний жіночий і чоловічий одяг, рушники, хустки, віночки, стрічки, капелюхи. Кожен з них має своє призначення та історію, що розповідають про рідний край, його минуле, про народні промисли. Особливу цінність становить також місцевий побут — це світлиця із атрибутами, старовинні ікони. Є побутовий посуд: миски, полумиски, ринки, горщики — борщівники, кашники, глечики, куманці, а також декоративний посуд…

Скарбниці думок

Важливим і найбільш демократичним елементом інформаційної інфраструктури країни є публічні бібліотеки. Для значної частини населення, перш за все для сільських мешканців, бібліотеки є найдоступнішим, а в багатьох випадках — єдиним засобом отримання необхідної інформації.

Як неможливо уявити навчальний заклад без книги, так і не можна уявити його без бібліотеки. Бібліотеки сіл Добросина і Пилів завжди були своєрідним провідником у світ книг, тим місцем, де кожен читач має змогу інтелектуально відпочити і зрости духовно.

На думку Анастасії Кісілевич і Наталії Клуб, бібліотекарів бібліотек-філій Добросина та Пилів, основне завдання сучасних сільських бібліотек в умовах інформаційного суспільства — зорієнтувати читача на систематичне читання, навчити самостійно здійснювати пошук та добір літератури, правильно працювати з довідковою літературою тощо.

І Анастасія Василівна, і Наталія Володимирівна — справжні професіонали своєї справи, завжди тягнуться до нового, перспективного, бо дуже люблять свою роботу, своїх читачів і намагаються все зробити для того, щоб у їхніх «скарбничках думок» було затишно, щоб їх частіше відвідували дітвора і молодь. Вони переконані, що книга потрібна людині і сьогодні, і в майбутньому. Без неї неможливі повноцінна освіта та самоосвіта, відродження духовності, формування світогляду.

Духовність на першому місці

Влада, церква, школа — це ті три складові, гармонійне поєднання яких виливається в конструктивну співпрацю і дає позитивний вислід сільської господарки в цілому. Жодне сільське зібрання не обходиться без участі у ньому душпастерів — отців Богдана Мурованого і Миколи Віновського. Духовне окреслення кожної події громадського життя наповнює людей позитивною енергетикою, налаштовує на добрі справи. І добросинці, і пилівці мають чим гордитися, адже вони — дружня послідовна християнська громада. Свої храми вміють і доглянути, і впорядкувати. Так, храм Воздвиження Чесного Хреста сьогодні один чи не найвеличніший із храмів в районі. Саме церковне подвір’я — просто маленька казка. Велику лепту в благоустрій, звичайно, вкладає сам настоятель храму о. Богдан, дбаючи про своє рідне й заохочуючи усіх вірян — шанувати і берегти для нащадків.

З історії можемо дізнатися, що у 1895 р. була  зведена нова, мурована, за проектом Василя Нагірного, церква. Розташована на рівній ділянці при дорозі, посеред сільської забудови. Церква хрещата в плані, з дещо укороченими прямокутними боковими раменами, прямокутним бабинцемта гранчастим вівтарем з двома невеликими прямокутними захристіями по боках. На високому стрункому світловому восьмерику середхрестя здіймається дзвоняста баня, завершена сліпим ліхтарем з маківкою. Бокові рамена і бабинець вкриті двосхилими причілковими дахами, а вівтар – п’ятисхилим. У зовнішньому вистрої церкви архітектор В. Нагірний використав скромний класицистичний архітектурний декор. Спаровані пілястри, що фланкують кути споруди, підтримують  розвинений ґзимс і антаблемент, що оббігає її. Трикутні фронтони вінчають причілки.

У північно-західному куті церковного подвір’я розташована потужна мурована триярусна тинькована дзвіниця. Нижній ярус її квадратовий в плані. Другий і третій яруси восьмибічні, завершені великою цибулястою банею. Наріжні грані восьмерика другого ярусу фланковані короткими потужними півколонами, вкритими цибулястими півбанями…

Не менш цікава історія і Пилівського храму Успіння  Пресвятої Богородиці. Як і у Добросині, громада дбає про красу і велич свого храму.

Шана та данина пам’яті

Мабуть, кожну людину хвилює життя і процвітання того населеного пункту, де він чи вона проживає, в тому числі й історія. Що було до, і, звичайно, що буде після… Добросинців теж хвилює їхнє минуле та сьогодення.

Так, наприклад, на місці згорілих ще в кінці вісімнадцятого століття дерев’яних храмів (двох), сьогодні Людмила Клуб (до речі, вона поруч проживає) вирішила встановити пам’ятний хрест. На ньому з різних сторін буде написано дату,  коли були побудовані храмові споруди. Будівельні роботи — на завершенні.

З історії ми знаємо, що палити ікони, знищувати історію — цевеличезний гріх. Завжди на таких згарищах, а це підтверджують і науковці, для спокутування гріхів минулих поколінь і вшанування пам’яті ставили Хрести.

Добрий задум пані Людмили вчить нас шани і поваги до свогоминулого та дає приклад для майбутніх нащадків.

Кваліфікована допомога — запорука здоров’я

На вулиці Учительській, 6 а у с. Добросині  в оновленому приміщенні функціонує амбулаторія загальної практики сімейної медицини. Обслуговує амбулаторія жителів сіл Добросина, Пилів, Качмарів, Піддеревенки, Зарища, Бесід, Казумина, Любелі, Забрід, Залози, Соснини. Складовою ЛАЗПСМ с. Добросина є фельдшерсько-акушерські пукти сіл Любелі та Бесід.

Ремонт лікарської амбулаторії ЗПСМ розпочали ще 2011 року та проводили за спонсорські кошти. На це впродовж трьох років було виділено 19000 грн. з районного бюджету та 258 тис. грн. спонсорських коштів. Як результат — добудовано приміщення, замінено вікна та двері на металопластикові. Однак до кінця ремонт не завершений через відсутність фінансування.

2016 року сільська рада с. Добросина виграла конкурс мікропро-ектів Львівської обласної ради «Реконструкція приміщення амбулаторії загальної практики сімейної медицини з впровадженням енергозберігаючих технологій на вул. Учительській, 6а с. Добросин Жовківського району» на суму 282374 грн. З області надійшли кошти у сумі 100000 грн., районний бюджет — 100000 грн, сільська рада виділила 46374 грн, були й немалі кошти громади — 36000 грн. Наприкінці цього року додано ще з районного бюджету 30000 грн. і 40000 — з місцевого.

У такій амбулаторії сімейної медицини людина може отримати першу консультацію лікаря та з’ясувати, які кроки потрібно робити далі: чи необхідно одразу починати лікуватись, чи варто пройти додаткове обстеження та консультацію вузькопрофільного фахівця.

Для мешканців навколишніх сіл Добросинської сільської ради в амбулаторії загальної практики сімейної медицини організовано надання невідкладної медичної допомоги черговими лікарями та медичними сестрами, відповідно до графіку чергувань. Кабінети обладнані не просто, як прийомні пункти хворих для огляду, а мають також устаткування для проведення лікарських процедур та діагностики. Зручний графік прийому лікарів почергово дозволяє уникнути такого неприємного явища, як черги.

Оскільки Добросинська амбулаторія загальної практики сімейної медицини обслуговує 4235 осіб, зокрема дітей до року — 41, 14-річних та  підлітків — 1224 особи, штат амбулаторії повністю укомплектований кваліфікованими кадрами. Медичні послуги населенню  надають два сімейні лікарі — Євгенія Харачко та педіатр Антоніна Перепелиця, фельдшер Надія-Софія Кожушко, акушер Ірина Білан, лікарі-стоматологи Ростислав Давидович та Володимир Городецький, а також  працівники середнього медичного персоналу. Кожен з них — неповторна особистість, яка заслуговує на добре слово, повагу та шану. Вони постійно працюють над собою, підвищують фаховість. Найбільш чисельним є сестринський персонал. Серед них — досвідчені медичні сестри, які колись прийшли сюди зовсім юними, а тепер вже і не мислять свого життя без допомоги іншим. Проте головний лікар ЛАЗПСМ с. Добросина  виокремлювати роботу когось з медсестер не береться, адже, за її словами, всі працюють, не шкодуючи себе.

Очолює колектив медиків лікар вищої категорії Світлана Олексів. Закінчила вона Львівський медуніверситет за спеціальністю «педіатрія». Починала з обласної дитячої лікарні у Луцьку, потім працювала в інфекційному відділенні Жовківської ЦРЛ, у Магерові. А от організаторські здібності “відшліфувала” у Добросинській амбулаторії, де довелося перепрофільовувати лікарську амбулаторію в амбулаторію сімейної медицини. Вона успішно справляється із покладеними на неї обов’язками. Світлана Іванівна — висококваліфікований лікар з великим досвідом, яка неодноразово проходила медичне стажування за кордоном. Вона належно дбає про роботу колективу. Як наслідок, росте довіра до медперсоналу.

Як і в кожному медичному закладі, в Добросинській амбулаторії загальної практики сімейної медицини також є свої проблеми. Немає сучасного обладнання. А медицина не стоїть на місці, і хочеться йти у ногу з часом, впроваджувати нові методи лікування. Окрім того, у планах — облаштування реєстратури, приймальні, дооглядового, маніпуляційного кабінетів, кімнат для денного стаціонару, проведення благоустрою на подвір’ї тощо. Однак наразі на це немає фінансових ресурсів. Але лікарі, які обрали цю гуманну професію, незважаючи на будь-які негаразди, зцілюють, повертають людям здоров’я, рятують життя.

Казковий дивограй

Радість. Посмішки. Щасливі обличчя. Для дітей, які проживають у Добросині, це вже тепер звичне явище, адже на території є чотири повноцінні відпочинково-ігрові майданчики.

У кожному населеному пункті впродовж двох років відкрито «неповторний казковий дивограй», де місця є і для малечі, і для дорослих. Так і у Добросинській сільській раді дітвора залюбки щоденно опановує нові атракціони: гірки, каруселі, гойдалки. Тут лунає дитячий сміх, ігри і розваги. І кожному, а це і депутати, і самі жителі, і війт, хто долучився до створення цих атракцій, зрозуміло: радість в очах дітей — насправді те, заради чого варто жити й працювати.

«Хочеться, щоб у дітей було гарне дитинство, щоб у ньому було більше свята. Саме тому ми вирішили продовжити програ-му облаштування дитячих майданчиків у дворах, особливо в тих районах, які трішки віддалені від центру, де проблема місць для дозвілля є дуже гострою. Це був головний критерій при виборі з великого переліку звернень.Наші діти живуть у своєму світі, вони потребують добра, позитивних емоцій. Адже світ дитинства — це найкраще і найтепліше, що можна згадати вже в зрілому віці. Тому завдання і батьків, і моє, як господині села, зробити все, щоб діти повноцінно могли відчути літо і свято дитинства», — роздумує Галина Василівна.

Поєднання давнини і сучасності

Культура — одне з найцікавіших і найдревніших явищ, яке тісно пов’язане з діяльністю людини. Важливим завданням держави і суспільства залишається розвиток цієї галузі, як рушійної сили стабілізації життя нації, її духовного відродження. Народні доми — святині, у яких звучать українська пісня, рідне слово, побутує своєрідний костюм та вишиванка, бо де звучить рідна мова і пісня — там живе український народ!

Народний дім села Пилів (завідувач Володимир Рудик) сміливо можна назвати візитівкою Добросинської сільради. Він є центром соціально-культурної діяльності, який відіграє важливу роль у житті мешканців села. Це той храм мистецтва, де систематично відбуваються концерти до знаменних дат, районні конкурси-огляди, відзначення професійних свят, збори, громадські слухання, зустрічі з поетами та презентації книжок, проходять репетиції гуртків художньої самодіяльності.

Завдяки художньому керівнику Наталії Полоцькій в Народному домі с. Пилів на високому рівні проводяться масові заходи за участю гуртків, які функціонують в НД, а саме: художнього слова, вокального, драматичного. Особлива увага приділяється патріотичному вихованню молоді, а також морально-етичному, духовному, родинно-сімейному. Також впродовж останніх двох років значно покращилася матеріально-технічна база пилівського Народного дому: проведено заміну вікон та дверей, зроблено нове перекриття.

Основним завданням закладу є і залишається: збереження і розвиток української культури, підтримка художньої творчості, вивчення культурних запитів та розкриття творчих здібностей різновікових груп населення.

Відвідувачів не бракує

Обабіч приміщення Добросинської сільської ради розташований будинок із багатьма важливими для мешканців села магазинами, аптекою, а також перукарнею. Уже понад три роки працює цей салон краси у Добросині. Як розповіла власниця, й сама перукар за фахом Надія Юфим, всім відвідувачам перукарні приділяється увага кваліфікованих спеціалістів (Оксана Пашко та Іванна Думич) з великим досвідом роботи, які пройшли спеціальне навчання, мають відповідні сертифікати та дипломи, регулярно вдосконалюють свої навики і впроваджують сучасні технології в сфері перукарських послуг.

Відразу видно, що там цінують кожного клієнта, де якість та сервіс — важливі елементи роботи. До салону краси можна завітати щодня із 9.00 до 19.00. Важливо, що працівники закладу мають санітарні книжки, суворо дотримуються процесу обробки інструментів.

У перукарні вам запропонують зробити сучасну стрижку, хімічну завивку, фарбування, лікування волосся. Вечірні, випускні зачіски і, звичайно, весільні у поєднанні з відповідним макіяжем запам’ятаються надового. Особливий акцент майстри роблять на тому, щоб підкреслити найкрасивіші риси зовнішності жінки та майстерно приховати недоліки, якщо вони є.

Перукарня, що у центрі населеного пункту с. Добросина, завжди рада вітати як чарівних представниць прекрасної, так і сильної статей і пропонує різноманітні види перукарських послуг.

Футбол — більше, ніж дозвілля і спосіб відпочинку

У Добросині завше любили і шанували футбол. Добра слава про місцеву футбольну команду сягає ще тих часів, коли вона звалася «Нива», і до створення якої доклався тодішній керманич колективного господарства Григорій Федорчак. Завдячуючи йому, в Добросині закипіло футбольне життя. Збудований спортивний комплекс, створені належні умови для футболістів, сприяли команді гідно представляти Жовківщину на обласній арені.

1995 рік — дата народження ФК «Добросин». Відтоді, як його президентом стала Марія Боса і вона разом із чоловіком Володимиром заопікувалася клубом, про нього невдовзі дізналися і за межами області. А на місцевий стадіон на гру улюбленої команди приходило ледь не все село. Пристрасний фанат футболу, колишній гравець, а тепер тренер,пан Володимир взявся за відродження доброї слави довіреного клубу, який на фоні суспільно-політичних змін в країні занепадав. Нині в Добросині створено сучасний фізкультурно-спортивний центр Львівщини, яким не можуть почасти похизуватися і в містах. Тут дбають насамперед про місцеву молодь, виховують юні таланти.

Цьогоріч подружжя прийняло рішення відмовитись від виступів команди в І лізі області, де вона була представлена двома складами. Головний акцент поставлено на завершення будівництва тренувального комплексу. Будівельно-ремонтні роботи вимагають значних фінансових вкладень. Утім, за словами п. Володимира, цієї осені вони збираються святкувати новосілля. А в перспективі — навесні заявитися в юнацьку обласну лігу. Головна мета — забрати дітей від комп’ютерів і, можливо, виховати «зірок» із місцевих талантів.

Сьогодні футбольне життя на стадіоні не стихає. Тут шліфують свою майстерність аматори місцевої команди «Задвір», представляючи село в районній першості. А поряд, на тренувальних майданчиках, вивчають та плекають футбольні ази хлопчаки і юнаки трьох груп, віком від 8 до 18 років. Навчання проводять знані фахівці — тренери Тарас Паска та Андрій Шостак. До слова, тренування відбувались і взимку, тоді юних футболістів «Школярик» довозив до Жовкви в спортзал ДЮСШ райво, аби ті не розставались із м’ячем і в цей період. Паралельно доросла команда брала участь у турнірі з міні-футболу.

Нині, на відстані років, добросинці пишаються тим, що свогочасу на місцевому стадіоні пройшли футбольне «хрещення» колишній гравець львівських «Карпат» і збірної України Володимир Єзерський, тренер іванофранківського «Спартака» і київської «Оболоні» Богдан Блавацький та, добре відомий, легендарний Мирон Маркевич.

Віриться, що у Добросині виховають ще не одну футбольну «зірку», яка яскраво засвітиться далеко за межами цього чепурного затишного села.

Перспективи є

Це лише один із прикладів, де українське село знайшло внутрішні резерви та сили і почало відроджуватися. Експерти вважають, що вже сьогодні агробізнес в Україні відіграє значну роль. Ідеальне українське село на сьогодні — це прибутковий, нехай і невеличкий, садово-городній або фермовий бізнес, енергоефективні технології і грамотні управлінці. Це значить, що селянам потрібно об’єднуватися і вирішувати свої проблеми гуртом. Звичайно, багато що тут залежить від грамотного сільського голови, який може об’єднати не тільки свою громаду, а й інших і працювати разом. Децентралізація в Добросині йде повним ходом. Нещодавно війт провела розширене сесійне засідання, на якому йшлося саме про об’єднання одинадцяти населених пунктів, кожен із яких, об’єднавшись в одну ОТГ, буде у виграші. А ще на територію Добросина зайшов новий інвестор з Білої Церкви, який для громади села чи то об’єднаної територіальної громади має великі перспективні плани. Саме тому Галина Василівна, як господарський і перспективний голова, яка дбає про добробут тих, які живуть поруч, — щоденно продумує найкращу вигоду для своїх односельчан, найвигідніший побут.

 Зоряна МИКИТЮК,

Зоряна ГУМНИЦЬКА,

Ярослав ГЛУТКОВСЬКИЙ.

А поділитися?



Вам має сподобатись...