Герой нашого часу

logo
78269_geroj_nashogo_chasu.jpeg


Щоб зустріти людей, чия доля гідна уваги, не потрібно їхати далеко. Іноді для цього достатньо просто зайти в сусідній магазин…

Зараз майже 800 хлопців з числа працівників мережі продовольчих маркетів «АТБ» зі зброєю в руках захищають суверенітет нашої країни в зоні АТО. Це відомо широкому загалу, як і те, що в компанії діє програма підтримки співробітників, призваних на військову службу: збереження робочого місця і заробітної плати, допомога родинам тощо.

Сьогодні в магазинах «АТБ» можна зустріти тих захисників, які вже  повернулися зі Сходу України. Пройшовши складні випробування у зоні АТО, ці хлопці поступово повертаються до звичайного повсякденного життя. Як, приміром, наш сьогоднішній співрозмовник Олег Козак із міста Стрий.

Олег Ярославович працює охоронцем в одному з магазинів мережі, яка  нещодавно відкрила свої двері для мешканців західного регіону України. Він не розуміє, а іноді  навіть обурюється, коли деякі земляки асоціюють відому національну мережу «АТБ» із Донбасом, хоча вона була створена у Дніпрі – місті, яке свого часу фактично зупинило просування російської агресії вглиб України.

«Ну що я можу пояснити людині, якщо вона не знає географії? Не можна плутати Донецьк і Дніпро. Дніпро живе іншими цінностями», – говорить пан Козак. А в питаннях географії він орієнтується дуже добре.

Так вже склалася його доля, що поїздити довелося немало.

Народившись у місті Стрий на Львівщині, за радянських часів він був розподілений служити на флот у Мурманську область (нині територія Російської Федерації). Звідти як військовослужбовець був направлений на Кубу. Тоді подібні переїзди здавалися легкими. «Я був молодий і неодружений», – згадує наш герой.

Сьогодні такі кардинальні зміни, ймовірно, були б неможливими, адже в Олега Ярославовича велика родина – дружина та дві прекрасні  донечки-школярки: старша ходить у восьмий клас, молодша – в четвертий. Мабуть, саме турбота про їхнє майбутнє спонукала пана Козака проявити рішучість, коли для нашої країни настали найважчі часи.

У 2014 році Олег Козак добровольцем пішов служити в зону АТО. Про той період він розповідає мало і неохоче. Разом із побратимами був на передовій, на лінії вогню. На запитання журналіста, чи були у нього на фронті підлеглі, враховуючи його військовий досвід, він відповідає просто: «Не до підпорядкування там було». Дійсно, в перші місяці війни та ще й у районі Волновахи питання субординації, вочевидь, були далеко не найголовнішими. Із зони АТО Олег Ярославович повернувся на початку 2015-го року. Досі зустрічається й активно спілкується з побратимами: деяких відвідує в госпіталі, комусь допомагає з відправленням на реабілітацію.

У «АТБ» пан Козак прийшов, вже маючи досвід роботи в охороні, який отримав на підприємстві «Криворіжсталь». Як доля закинула його ще й у Кривий Ріг Дніпропетровської області, він пояснює так: «Потрібна була робота. Запропонували. Поїхав».

Стрий – місто невелике. Місць, куди б можна було влаштуватися на роботу, не так багато. Тому, дізнавшись про відкриття магазинів такої великої мережі, Олег Козак відразу пішов на співбесіду. Його вміння і досвід у цій сфері зацікавили працедавця. Тепер він частина дружного колективу. Олег Ярославович не виключає, що працюватиме у цій компанії довго.  Адже «АТБ», як відомо, надає співробітникам гарні можливості для кар’єрного зростання. Приміром, якщо подивитися на перелік керівників усіх магазинів мережі (а це більше ніж 800 торговельних об’єктів у 213 населених пунктах України), то тут немає жодної людини «зі сторони»: всі вони колись розпочинали кар’єру в «АТБ» з посад охоронців, продавців або касирів. Але завдяки внутрішній системі навчання та просування кар’єрними сходами поступово ставали керівниками і навіть регіональними менеджерами.

Сьогодні Олег Козак добросовісно виконує свою роботу. Не хизується бойовими заслугами, не вважає свою долю унікальною. Скромний, спокійний та впевнений у собі чоловік. Справжній герой нашого часу.

А поділитися?



Вам має сподобатись...