Городенківська гімназія ім. Антона Крушельницького — у рейтингу «ТОП-200 ліцеїв і гімназій України»

logo
29963_gorodenkivska_gimnazija_im_antona_krushel.jpeg


Городенківська гімназія ім. Антона Крушельницького — у рейтингу «ТОП-200 ліцеїв і гімназій України», складеному Українським центром оцінювання якості освіти за підсумками ЗНО-2015 з української мови і літератури, посідає 19-те місце серед таких серйозних суперників, як Український гуманітарний ліцей КНУ ім. Шевченка, Львівська академічна гімназія при НУ «Львівська політехніка», Українсько-Американський ліцей Дніпровської міськради.

«Мати перспективу розвитку…»

Будівля Городенківської гімназії ім. Антона Крушельницького привертає погляд відразу ж, тільки-но з-за повороту вулиці відкривається перехрестя, на якому вона розташована. Видається, що її стіни, пофарбовані у гарячий жовтий та світло-зелений кольори, світяться в сонячних променях погожого осіннього дня, пише “Галичина”.

Власне, за останній рік, відколи педколектив гімназії очолив Микола Олексин, разюче змінилося тут багато що. З’явилися дбайливо викладені плиткою доріжки та просторе шкільне подвір’я позаду гімназії, спортмайданчик зі штучним покриттям, клумби із квітами. і велике панно ліворуч від входу до гімназії, на якому — портрети всіх її випускників з 1998-го по 2016 рр. та колишніх і нинішніх педагогів.

Але не лише зовні змінилася гімназія. Додався ще один клас, оснащений найновішими комп’ютерами. З’явилися інтерактивні дошки в комплекті з ноутбуками, що дозволяє на уроках математики будувати графіки, а записи, зроблені крейдою чи маркером, можна стерти спеціальною клавішею або тут же все відновити, якщо хтось із гімназистів не встиг записати. Випускники гімназії, які стали студентами, приїжджаючи додому, розповідають, що в аудиторіях навіть престижних вишів, наприклад, Чернівецького національного університету, наразі ще нема ось таких найновіших технічних засобів навчання. У всіх класних кімнатах — нові меблі. У планах також — повне оновлення застарілої техніки в одному із двох комп’ютерних класів. Але наразі зусилля М. Олексина зосереджені на утепленні будівлі гімназії. Найближчим часом тут замінять 12 вікон, аби вже всюди були сучасні, металопластикові, а також 15 дверей. У тому числі двоє вхідних, які, як зазначає директор, будуть справді теплоощадні, від німецької фірми «Rehau».

Взагалі, якщо підсумовувати, і то приблизно, то за останні рік-півтора у ремонти та оснащення навчального закладу стараннями директора Городенківської гімназії ім. Антона Крушельницького Миколи Олексина вкладено щонайменше 300 тис. грн. позабюджетних коштів.

— Почну з того, що питання виділення 350 тис. грн. на потреби гімназії вирішив з обласного бюджету Андрій Левкович — депутат обласної ради. За ці кошти ми маємо клас, інтерактивні дошки, комплекти шкільних меблів та вже згадані вище вікна і двері. Слід висловити подяку депутатам Городенківської міської ради на чолі з головою міста Степаном Яворським, котрі виділили понад 400 тис. грн. на закупівлю та облаштування бруківки. Володимир Попадюк, як я собі підрахував, допоміг гімназії орієнтовно на 80 тис. грн. Не грошима, а матеріалами — поребрики, бордюри, горщики для квітів. Коли виникала потреба щось пофарбувати, купував фарбуѕ Так само відчутно допоміг депутат обласної ради іван Візінський, виділивши велику кількість цементу та клею, — розповідає М. Олексин. — Степан Чижевський, коли ми на місці смітника почали облаштовувати клумби, допоміг також безплатно завезти понад десяток «КамАЗів» землі. Віталій Павлюк, коли вже подвір’я було викладено плиткою, запрезентував он ту лавочку, встановлену довкола столітнього дуба, який, мабуть, пам’ятає ще перших гімназистів, які прийшли сюди вчитися у вересні 1909 р., у тому числі й Антона Крушельницького. Велику допомогу гімназії надають Богдан Стринаглюк, Любомир Гаврилюк, Марія Василинюк, депутат Городенківської районної ради Микола Дражук, ігор Човганюк, Віталій Шевага, Василь Боднарчук та багато інших.

Загалом список меценатів налічує понад 4 десятки прізвищ. Окремо з них у нашій розмові директор гімназії виділяє Володимира Новосельського і Богдана Маринія — випускників гімназії.

— Володя має кузню, то щороку допомагає — металом, ковальськими роботами. А коли забракло коштів на ремонт, заплатив за плитку для гімназії, — розповідає М. Олексин. — Богдан нам все друкує. Банер з фотографіями усіх випускників гімназії починаючи з 1996 р. — це його робота. 3D-картина, на якій відображена копія карти світу 1689 р., що вмонтована в підлогу у фойє гімназії, також.

«Я не директор, я — менеджер…»

М. Олексин зауважує, що він найбільше не хотів би уподібнюватися образові типового директора — насупленої людини, яка сидить за столом і вимагає від учителів: «Дайте мені ваші конспекти».

— Директор у цьому розумінні — це совдепія. Керівник школи чи гімназії найперше має мати перспективу розвитку свого закладу. Принаймні — план. А далі — створити ауру і підбирати найкращих виконавців під свій проект, — пояснює Микола Миколайович. — Тому й кажу: я не директор, я — менеджер. Я ніколи не буду перевіряти конспекти, тим паче у заслужених вчителів. Бо для цього є заступники з навчальної, навчально-виховної, методичної роботи. Моє найголовніше завдання — створити і дітям, і педагогам атмосферу, щоб їм комфортно було вчитися і працювати, щоб вони хотіли щодня поспішати на уроки, здобувати знання, перемагати на олімпіадах і конкурсахѕ Якщо чесно, то ремонти в гімназії я робив і для себе, прагнучи, щоб гімназія стала справді елітним навчальним закладом. Бо як настає глуха осінь, а ти приходиш на роботу і бачиш ці сірі стіни, то геть сумно стає. Директорові. А що казати про дітей і педагогів? Тому роблю все, щоб гімназистам, колегам та й мені самому хотілося сюди приходити. Якщо ми хочемо, щоб навчальний заклад і справді був храмом, то мусимо подбати, аби він став світлим, естетично привабливим.

Оновлення класів та забезпечення педагогів і вихованців сучасними технічними засобами навчання, створення їм належних умов — це один напрям діяльності М. Олексина. Другий, не менш важливий, — підтримка і заохочення вчителів та їхніх учнів до навчання й активного змагання з іншими освітніми закладами району, краю та країни.

Розповідаючи про переможців та призерів всеукраїнських учнівських олімпіад, конкурсів науково-дослідницьких робіт, інтелектуальних ігор «Що? Де? Коли?» та «ігор розуму», М. Олексин вважає за краще вживати спортивну термінологію, називаючи їх чемпіонами.

— Гімназія ім. Антона Крушельницького — не фізико-математичний ліцей. Але троє вихованців Людмили Онісімчук (це наш найдосвідченіший педагог) та Галини Вінтонюк перемагають на обласній олімпіаді, потрапляють на відбірковий тур і їдуть на III етап Всеукраїнської учнівської олімпіади з базових предметів. Четвертокласник Юрій Скрипник здобуває перше місце, Тарас Стефурак з 5-го класу — друге, — розповідає Микола Миколайович. — Учителем у нас працює Петро Бундзяк — науковець і, мабуть, єдиний в Україні знавець та дослідник птахів, що живуть у середній течії нашого Дністра. У Малій академії наук (МАН) він веде секцію з екології. Так ось, його вихованка — Оля Бундзяк на III етапі Всеукраїнської учнівської олімпіади з базових предметів посіла перше місце з екології і третє — з біології, а за підсумками IV етапу — третє місце. Двоє його вихованців стали призерами конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт.

Трьох «чемпіонів» з географії підготував учитель гімназії Михайло Віжняк, двох — Мирослава Олексин. Зокрема учениця 6-го класу Ярослава Олексин під керівництвом Мирослави Дмитрівни неодноразово ставала чемпіонкою з історії на VI етапі Всеукраїнських олімпіад з базових предметів та посіла третє — з правознавства. Серед педагогів гімназії теж є, образно кажучи, чемпіони. Один із них — ігор Вітюк, який за підсумками конкурсу «Вчитель року-2012» у номінації «фізика» здобув друге місце в Україні.

А ще цікаво те, що діти, які навчаються у Городенківській гімназії ім. Антона Крушельницького, як підтверджують перемоги на олімпіадах та конкурсах, вражають відмінними знаннями з багатьох предметів і навіть сфер господарської діяльності. У їхньому активі є успішні роботи також із зоології і ботаніки, з фізики, гідрології. Буквально днями команда «Діти понеділка» — учні Оля Бундзяк, Тарас Стефурак, Максим Геферд, іван Дідич, Ярослава Олексин та Мар’ян Ферентюк, у яких тренером директор гімназії, — привезла до Городенки статуетку, яку виборола на обласному телечемпіонаті «ігри розуму», здобувши перше місце.

Варто зазначити, що родина Антона Крушельницького активно підтримує найкращих гімназистів. Восьмеро з них отримують стипендію ім. Антона Крушельницького, а майже два десятки школярів за підсумками навчального року були удостоєні премії ім. Антона Крушельницького у шести номінаціях. Ще двоє нагороджені міською премією ім. Романа Смеречанського.

Наприкінці минулого навчального року до цих нагород додали ще одну, незвичну. Випускники гімназії зібралися і вирішили заснувати власну премію, але не для учнів, а для своїх колишніх учителів. Тих, які вивели їх у доросле життя і тепер продовжують виховувати підростаючих «чемпіонів». Грошові премії педагогам на лінійці від імені всіх випускників вручив В. Новосельський.

Для того, аби діти отримували найкращу освіту, на переконання М. Олексина, потрібні стимули для педагогів, а ще — конкуренція. Цього року в гімназії зробили перший пробний крок до цього — провели конкурс на заміщення посади вчителя англійської мови.

— На педагогічне місце має бути конкуренція. Ми провели конкурс у три етапи — на інтелектуальний розвиток, на знання розмовної англійської мови та переклад, на проведення найкращого уроку. Чесний, відкритий, прозорий. Попри те, що мені перед цим говорили, мовляв, яке я маю право в такий спосіб заповнювати наявну вакансію. Але я ж відповідаю за навчально-виховний процес, — розповідає М. Олексин.

Бракує лише волі?

Наразі найбільшу потребу Городенківська гімназія ім. Антона Крушельницького має у класних кімнатах і кабінетах для завучів та вчителів. Як розповідає її директор, одноповерхова будівля гімназії була зведена у 1909-1910 рр. А вже у 1945 р. тут почали будувати Городенківську ЗШ №1. Добудували другий поверх і зробили корпус молодшої школи, а від нього вже будували з «нуля» типовий за радянських часів загальноосвітній навчальний заклад.

Був час, коли в Городенківській ЗШ №1 вчилося майже 2 000 дітей. У 1991 р. місцева влада ухвалила рішення про відродження гімназії. На той час гімназистів було небагато, і їм віддали лише перший поверх. Але гімназія виросла і гостро постала проблема, де вчити дітей. Свого часу, як зауважує, М. Олексин, були наміри збудувати для неї нове приміщення. У центрі Городенки навіть капсулу під забудову заклали. Але, на тверде переконання Миколи Миколайовича, гімназія ім. Антона Крушельницького мала б залишатися у своїх історичних стінах. Тих, які ще пам’ятають самого А. Крушельницького. А проблему з нестачею навчальних класів цілком можна вирішити шляхом справедливого розподілу приміщень між Городенківською ЗШ №1 I-III ступенів, де тепер навчається близько 700 учнів, та гімназією. і для цього, мабуть, потрібна лише добра воля.

А поділитися?