Громадський діяч став жертвою брудних наклепів, коли його дочка дізналася, що не успадкує квартири?

Леонід Гуревич.

Кілька тижнів тому Львів сколихнула новина про чоловіка, який нібито 10 років розбещував власну 12-річну дочку. Його затримали, а потім відпустили під заставу, порушили питання щодо позбавлення батьківських прав. Розпалила увесь цей скандал його старша дочка, котра нібито хотіла врятувати сестру від батька-тирана. Однак одразу видно було, що не все у цій історії так просто. До редакції PRESS-ЦЕНТР надійшов лист від знайомої цього чоловіка, виконавчого директора Львівської правозахисної організації «Галичина» Уляни Милян. Задля об’єктивності жінка вирішила оприлюднити іншу сторону цього конфлікту. А ще, зізнається, навіть не уявляє, як тепер доведеться жити маленькій Поліні (молодшій дочці) після усього цього бруду. Публікуємо цей лист із незначними скороченнями.

«Леонід Гуревич, старший син колись відомого у Львові директора одного з великих підприємств Григорія Гуревича та Рити Йосипівни (в роки війни – малолітньої ув’язненої концтаборів), народився 8 серпня 1954 року у Львові. Вчився у СЗШ №№ 18 і 43 міста Львова. У 1973 році здобув професію товарознавця. Працював у коопторзі, потім у ВО «Полонина», будуправлінні № 13, керував різними підрозділами і відділами. У 1975 році поряд з основною роботою почав працювати адміністративним керівником легендарного в Радянському Союзі гурту «Супер-Вуйки», який за своє антикомуністичне проукраїнське спрямування став колодою в очах представників владних комуністичних структур.

У Львівському об’єднанні молодіжних клубів займався організацією культурної діяльності в межах Львова, зокрема допомагав рок-клубу, який був підрозділом у цьому об’єднанні, де починали свою творчу діяльність такі відомі гурти, як «Повторний карантин», перший склад «Океану Ельзи» та інші. Працюючи в об’єднанні «Творчість», був одним з організаторів гастролей професійних колективів колишнього СРСР, зокрема, Ж.Бичевської, М.Распутіної, Ж.Агузарової, Петросяна, Жванецького, балету на льоду, Шатунова, Леонтьєва, Разіна, а також українського гурту «Козацькі забави», Марцинківського. Під час концертів у ті складні і небезпечні часи організовував зустрічі з представниками національно-патріотичних рухів.

У 1991 році Леонід Гуревич стає заступником голови Пресового агентства «Смолоскип». В основі діяльності цієї громадської організації було національне відродження України. Смолоскипівці брали участь у мітингах і пікетах владних структур, а також у різних культурологічних акціях в Україні та за її межами.

Леонід Гуревич усе частіше допомагає людям вирішувати їхні наболілі проблеми, долати чиновницькі бюрократичні перепони, провокації та бандитизм. Бореться з русифікацією українських шкіл.

Читайте також: Психічно хворий чоловік, який розчленував свою матір, раніше був військовим і захоплювався чорнокнижництвом (ВІДЕО)

Годі й казати, що на своєму шляху боротьби з бюрократами, псевдопатріотами, хапугами, брехливими суддями Леонід Гуревич нерідко зазнавав сильного спротиву і погроз. Як приклад – суперечка з начальником управління внутрішніх справ у Львівській області Дмитром Загарією. Справа в тому, що Леонід Гуревич став на захист перед міліцією трьох учасників бойових дій, яким вдалося вийти живими з Іловайського котла. Дмитро Загарія, після відповідних вказівок із Києва, виявив бажання поспілкуватися з громадським діячем у власному кабінеті. Він наполягав, що ці троє вояків є нечесні і щоб Леонід Гуревич погодився з цим і припинив захищати інтереси цих людей, які прагнули негайно повернутися на фронт у складі батальйону «Львів» для оборони України. Леонід Гуревич з ним не погодився.

А ще Леоніду Гуревичу вдалося допомогти відправити 31 хвору дитину на безплатний відпочинок у табір «Молода гвардія» в Одесі (це було в другій половині 2015 року). Скільки тисяч гривень у власних кишенях не дорахувалися й цього разу хабарники і корупціонери?! Цей список можна продовжувати. Уся ця громадська діяльність Гуревича стала підставою для нових переслідувань з боку влади.

Читайте також: Львівський суд – найгуманніший у світі: селянку судили за те, що продавала на вулиці картоплю

Активно працюючи на громадському поприщі, Леонід Гуревич у той же час ні на мить не забував про свої батьківські обов’язки, адже він сам виховував малолітню доньку Елеонору, мама якої покинула дитину і виїхала на постійне проживання в Росію. Біля свого батька Елеонора завжди була доглянута, охайно вбрана і нагодована.

У ті часи, коли Нора була ще дитиною, двері Леонідової квартири на вулиці Театральній не зачинялися перед відвідувачами, які приходили до нього зі своїми проблемами. І вони також, ці відвідувачі, були обігріті, нагодовані, а їхні проблеми були Леонідом вирішені.

А задля своєї улюблениці Елеонори Леонід Григорович створив підлітковий ансамбль «Надія», у якому Нора співала. Дівчинка брала участь у різних фестивалях і конкурсах, де неодноразово здобувала звання лауреата. Вона відпочивала на морі, в «Артеку», за кордоном, за сприяння батька тривалий час вчилася в школі в Ізраїлі.

Леонід Гуревич, який ніколи не курив і не вживав алкоголю, терпіти не міг легковажних жінок, намагався виховати свою доньку порядною і дисциплінованою. Тож, бажаючи позбавитись пильного батьківського нагляду, до того ж підбурена Леонідовими ворогами, уже навчаючись у Львівському культосвітньому училищі, Елеонора втекла з дому. Мешкала по чужих хатах. Виглядала в той час вкрай неохайно. Проте варто віддати належне таланту дівчини і вчителям, яких свого часу знайшов для неї батько, Елеонора без проблем вступила в Київський інститут культури. Гуревич знову допомагає доньці, адже в Києві не можна прожити на 300 гривень стипендії: висилає гроші, по кілька разів на місяць передає посилки з харчами, тричі приїжджає в інститут залагоджувати її конфлікти зі студентами і викладачами, коли вона була на грані виключення в інституту після четвертого курсу. А коли захворіла, водить по лікарях у Києві і у Львові.

Читайте також: Не розмінювався на дріб`язок: на Львівщині затримали чиновника, який вимагав три мільйони хабара 

Заміж Елеонора вийшла, чи не вийшла, а так, прижилася, без батькової на те згоди. Жила зі своїм обранцем у свекрухи. Правда, з чоловіком Норі не поталанило – ніде не працює, піднімає на неї руку, віднедавна проти нього порушена кримінальна справа за крадіжку автомобіля і йдуть суди у Франківському районі Львова.

Уже будучи вагітною, Нора заробляла гроші, співаючи по ресторанах.

Коли народилися онуки, спочатку Давид, а потім Річі (до речі, діти до трьох років зовсім не говорили і дідусеві також довелося їх лікувати), серце Леоніда Григоровича відтануло і він, на прохання Елеонори, дозволив їм втрьох жити в одній зі своїх квартир на вулиці Театральній, оскільки Олександр (чоловік Нори) часто її бив, зокрема і під час вагітності.

На той час Леонід уже мав свою другу доньку Елізабет-Поліну. Історія повторилася. Мама Поліни Світлана покинула шестимісячне немовля батькові, а сама зникла. Не справдилися її надії виїхати з новим чоловіком за кордон, у Німеччину, вона зрозуміла, що Леонід Гуревич залишати Україну не збирається. Довгих 12 років біологічна мама не утримувала і не цікавилася донькою, хоч і жила недалеко (2 км) від дитини у Львові.

У 2016 році конфлікт Елеонори з батьком, розгорівся з новою силою. Особливо, коли вона дізналася, що не успадкує нічого, в тому числі і квартири на Театральній. Бажаючи помститися, Елеонора з групою зацікавлених осіб викрали Поліну з-під будинку, де вона гуляла. Уже кілька місяців не зі своєї вини Леонід Гуревич дитини не бачить.

Проте найбільше львівську громадськість приголомшило і обурило те, якою страшною виявилася помста Елеонори. Вона з підказками та сприянням Леонідових ворогів, тих, кому громадський діяч-максималіст наступив на улюблений мозоль, маніпулюючи малолітньою сестричкою, до речі, схильною до різноманітних фантазій, записала на відео різні жахи, які буцімто пережила Поліна, живучи з батьком.» 

Читайте також: Самі свіжі новини Львова та області

Читайте також: Соціальні та громадські новини України