«Хочу побачити цікавинки Львова». Мідорі Ґото про очікування від Львова, концерти та викладання

Всесвітньо відома японська скрипалька Мідорі Ґото 25 та 26 травня вперше зіграє концерт у Львові.

Мідорі Ґото – скрипалька, голова кількох громадських організацій, викладачка Кертісового інституту музики (Філадельфія, США). Грає на скрипці з трьох років, на сцені – з семи років, дебютувала в Карнеґі-холі у 18 років. Виступала з найпрестіжнишими оркестрами світу, записала понад 20 дисків.

Вона розповіла про свій концерт у Львові, навчання в університеті та те, як тепер навчає студентів з усього світу. Разом зі своїм учнем Орестом Смовжем вона виконає твори Йогана Себастьяна Баха та Альфреда Шнітке.

Ви ніколи раніше не були в Україні. Це ваш перший візит до Львова. Чого ви очікуєте від поїздки?

Я з нетерпінням чекаю зустрічі з родиною та друзями Ореста Смовжа. А також хочу вивчити місто, побачити його цікавинки та архітектуру.

Разом з вашим учнем Орестом Смовжем ви виконаєте твори Йогана Себастьяна Баха та Альфреда Шнітке. Що, на вашу думку, поєднує цих двох композиторів?

Існує дуже чіткий зв’язок між Бахом та Шнітке. Шнітке говорив про натхнення та вплив, який він отримав від Баха. Це видно з його художньої особистості та творчого доробку.

Ви отримали психологічну освіту та побудували свою систему навчання на основі цих знань (Мідорі закінчила Нью-Йоркський університет за спеціальностями психологія та філософія – ред.). Як і коли ви відчули потребу в необхідності психологічної освіти? Чому це важливо і корисно для музикантів?

Я пішла до університету, аби навчання допомогло мені розширити мої горизонти. Коли я вперше вступила до вишу, у мене не було конкретного розуміння, що саме я хочу вивчати. Можливо, я пішла би на щось, пов’язане з культурою, наприклад, на історію мистецтв чи культурологію. Однак у третьому семестрі я випадково потрапила на вступний курс психології, який мене дуже зацікавив.

Так зародилося моє захоплення індивідуальністю та унікальністю людського розуму. Згодом я вирішила сконцентрувати свою увагу саме на цій сфері, доповнивши її своєю любов’ю до театру та ґендерними дослідженнями (я вивчала ґендерні уявлення в театрі та театральній літературі).

Моя жага до навчання виникла не з необхідності, а з інтересу та бажання. Після закінчення навчання у вищій школі я вирішила продовжити свої психологічні дослідження в аспірантурі адже мені це було надзвичайно цікаво.

Завдяки навчанню в університеті я почала безкінечний шлях самоосвіти, який розвинув мої критичні та аналітичні здібності, отримала корисні практичні навички щодо організації свого часу та можливості зосередитися на необхідному завданні. Це важливий досвід для людини у будь-якій сфері – академічній, художній чи спортивній.

Зазвичай, концертуючи, солісти не ведуть такої активної педагогічної діяльності, як ви. Але ви стали викладати майже одночасно з початком серйозної кар’єри скрипальки. Як вам вдається поєднувати ці речі? Викладання вимагає жертв чи приносить користь кар’єрі соліста?

Я завжди жила дуже насиченим життям, у якому виконавство грало важливу, та не абсолютну роль. У моїй родині було заведено поважати працю та бути гідним її, але поряд з цим також цінувалася суспільна активність, і не лише у роботі. Моя мама заохочувала мене навчати та спілкуватися з іншими музикантами.

Тому цілком природньо, що, зростаючи з такими цінностями, викладання було для мене частиною професії. Коли мені запропонували посаду викладача, спочатку у Нью-Йорку, потім у Лос-Анджелесі, а тепер у Філадельфії, я завжди погоджувалася з великим ентузіазмом.

Завдяки викладанню я навчилася різним аспектам дисципліни, толерантності та поваги. Навчання – це партнерство, що допомагає розкритися як учневі, так і викладачеві. Через розуміння та самозанурення і учень, і вчитель отримують мотивацію та натхнення для подальших глибших відкриттів.

Моє кредо – чесність, здоров’я та гідність. Ці якості лежать в основі принципів, якими ми послуговуємося в особистому та професійному житті. Для мене надзвичайно важливо поважати музику та все, що мене оточує. І ці цінності я передаю своїм учням. Я намагаюся робити так, аби мої учні постійно розвивалися у різних сферах життя, не обмежуючись грою на скрипці. Ділитися своїми ідеями з учнями – це велике щастя для мене.

Зі своїми учнями ви проводите багато часу: концертуєте, подорожуєте, берете участь у житті громади. Наскільки відрізняються заняття сам на сам від такої колективної роботи? Вам подобається грати разом зі студентами?

Мені подобається проводити спільні заходи з ними, оскільки вони є безцінним джерелом іншого досвіду, освіти, свіжих поглядів у музиці.

Із 2007 року ви є посланницею миру ООН. Ви відвідали багато країн, які потребують уваги та допомоги. У вас є якісь особливі спогади з ваших подорожей?

Моя громадська діяльність не узгоджується та не фінансується жодною організацією. Як посланниця миру, я підтримую зусилля Організації Об’єднаних Націй в рамках наших чинних заходів та проектів. Призначення посланницею – це, швидше, результат тієї великої роботи, яку ми здійснили із заснованими мною трьома неприбутковими організаціями та іншими проектами, в яких я беру участь.

Я мала можливість бачити, чути, вдихати, відчувати дуже різні життєві середовища. Часто, стикаючись зі складними умовами життя та бідами, я також бачила надзвичайну людську стійкість, яка надихає на подальші звершення.

Дякуємо за проведення інтерв’ю Оресту Смовжу. Фото: Офіційний сайт Мідорі Ґото.