Іноземці Твого міста: Як бельгієць під Львовом робить французькі будиночки

logo


Як бельгієць Поль ван дер Ховен робить під Львовом французькі будинки для каліфорнійців і чого він вчить львівських ліцеїстів.

Бельгієць Поль ван дер Ховен здобув ступінь магістра з бізнес-адміністрування у Стенфордському університеті. Він жив і працював у різних країнах, але перетворив своє давнє захоплення різьбярством на бізнес саме в Україні, куди переїхав заради дружини. Тепер Поль виробляє на експорт дерев’яні будинки у стилі французького неокласицизму в Сокільниках під Львовом.

Одружившись із львів’янкою, Поль замислився про власний бізнес у новому місці. До переїзду в Україну він працював менеджером у комп’ютерному бізнесі, а згодом керував медичними лабораторіями в Бельгії. «Мій попередній бізнес не спрацював би в Україні: майже всі працівники медичної сфери тут корумповані й не переймаються якістю, – розповідає Поль. – Я шукав альтернативу, враховуючи, що ця країна нестабільна в законодавчому плані. Кілька місяців аналізував ринок, зокрема американський, щоб оцінити свою ідею з будинками».

Ідея зародилась неспроста. Ще юнаком Поль хотів стати скульптором, та під впливом батьків обрав економіку. Навчаючись, займався різьбярством удома та цікавився французьким неокласицизмом в архітектурі. Тепер він побачив, як перетворити своє захоплення в успішний бізнес, і знайшов нішу, де не було конкурентів.

«Дедалі більше американців, та й європейців також, відмовляються жити у великих будинках через дорожнечу. В Америці вже три роки є тенденція in-law housing – коли молода сім’я, щоб не жити з батьками, будує для себе невеличкий будинок на подвір’ї їхнього. Я зупинився на конструкціях французького стилю XVIII століття», – каже Поль. Цим бізнесом Поль володіє навпіл з українцем, що має двадцятип’ятирічний досвід у будівельній сфері.

Французький неокласицизм зі Львова

Виробництво розпочалось півтора року тому. Дерев’яні будинки збирають із карпатської деревини в Сокільниках та відправляють за океан. Поль уже домовився про продаж своїх будинків у Каліфорнії навесні наступного року.

На українського покупця Поль не орієнтується – каже, що люди цікавляться, побачивши його вироби, але мають інші естетичні смаки. «Це не слов’янський, а французький стиль. Американці дуже його полюбляють. Їм бракує “культури”, тому вони його купують. До того ж, я хотів, щоб це був нішевий ринок, а не сто будинків на місяць», – пояснює бельгієць. Його фірма може виготовити щонайбільше тридцять три будинки на рік – на кожен іде близько 1300 годин роботи.

У майстерні бельгієць не лише контролює роботу тридцяти двох столярів і декораторів – усі вони, до речі, місцеві, – а й долучається до процесу. Поль сам, дослідивши спеціальну літературу, дібрав дизайн та технологію будівництва. В Україні більше охочих купити цю технологію, ніж самі будинки.

В українців, на думку Поля, з будівельними технологіями справи кепські. «Спочатку вони будують стіни, а ізоляційні матеріали приклеюють назовні. Всі знають, що коли є дві різні щільності матеріалів, а між ними – невеликі прогалини з повітрям, де конденсується волога і змінюється температура, то стіни мокріють. Я бачив багато будівель, зведених шість-сім років тому, що вже мають великі проблеми з вологістю, – говорить бельгієць. Його технологія, натомість, відповідає двом міжнародним стандартам – європейському «еко» та каліфорнійському будівельному коду. «Каліфорнія – один із найскладніших регіонів для будівництва через землетруси та сильні вітри, тому там важливо будувати надійно. Стандарт“Еко” в Європі важливий для ізоляції заради менших енергозатрат. Енергія й вода будуть одними з найдорожчих ресурсів у майбутньому, тож ми будуємо так, аби мінімізувати енергоспоживання. Стіни в наших будинків мають різні шари щільності – дерев’яна стіна назовні, потім два шари повітря, яке є найкращим ізоляційним матеріалом. Запобігти втратам енергії допомагає подвійне чи потрійне скло, а також спеціальна ізоляція підлоги з двадцятисантиметровим шаром повітря для циркуляції».

 

Що не так із бізнесом по-українськи

Починати справу у Львові Полеві було важко – каже, що уявлення про бізнес у тутешніх людей хибні: «Багато обіцяють, але не роблять, прагнучи заробити гроші за короткий час. Якщо хтось хоче отримати багато й негайно, то найкращий спосіб це зробити – вкрасти, а не займатися бізнесом».

Він бачить в Україні величезні можливості, яких, утім, не бачать або не хочуть бачити українці. «Наприклад, Карпати – це копальня можливостей. Там є земля, яку ніхто не використовує, і на якій можна багато чого робити. Та з головами тутешніх сіл неможливо говорити. Вони краще нічого не зароблять, якщо не бачать негайної вигоди. Треба вміти чекати – я інвестував у свій бізнес три роки, не отримавши жодного цента», – нарікає Поль. Він певен, що Україна надзвичайно конкурентоспроможна й може посісти важливе місце на міжнародному ринку, та для цього потрібно відійти від «мафіозної» практики тутешнього бізнесу.

Перш за все, неможливо починати бізнес без віри в себе – і з цим в українців проблема: «Наприклад, вони думають, що якщо це з-за кордону, значить, добре, а якщо зроблено в Україні – апріорі погане». Крім того, йому видається, що українцям бракує поваги один до одного.

Освіта як передумова змін

Ще в Україні, каже він, катастрофічно не вистачає середнього менеджменту. «Топ-менеджери – здебільшого іноземці, виконавча ланка – українці. Молоде покоління в цьому плані є надією для країни, але треба думати як громадяни світу», – радить він. Цю ситуацію, на його думку, можна змінити через освіту.

Свої знання та бачення успіху Поль передає учням Греко-католицького ліцею, де щотижня  проводить лекцію щотижня. Випускник Стенфордського університету каже, що вчить учнів «загальних речей про життя»: пояснює не лише те, як слід вести бізнес, а й що таке демократія, як працюють політичні системи. Мовляв, про це має знати кожен, хто хоче розвивати країну. «Ми, європейці, кажемо: якщо ти не переймаєшся політикою, політика подбає про тебе. Це, зрештою, те, що сталося тут», – говорить підприємець.

Своїм учням Поль ван дер Ховен пояснює, що треба бачити себе на глобальній позиції і бути креативним, мати контакти з міжнародним ринком і цікавитись, що відбувається закордоном. За його словами, однією з проблем України є те, що молоді люди ні у що не вірять і втікають з країни.

«Вони апріорі вважають, що тут нема чого робити. Хто так виховує дітей? Звісно, це спадок комуністичного минулого, коли держава казала: “ми подбаємо про тебе, а ти стули пельку”. Думаю, теперішній президент зробив принаймні один великий крок – розірвав зв’язок з Росією. Тепер треба продовжувати працювати», – ділиться думками Поль.

 

Чи надовго він залишиться у Львові? У своїх планах Поль не прив’язується до країни. «Світ – моє село. Я жив у Гонконгу, Німеччині, США, Монако – всюди потроху. Ніколи не знаєш, де опинишся. Та зараз я подорожую тільки в Сокільники – на сто відсотків зайнятий своєю роботою», – підсумовує він. 

Розмовляла Ірина Матвіїшин

Фото Назарія Юськіва