Історія успіху на Лисенка, 14. Як львів’яни вибороли дитячий майданчик
Ініціативна громада змогла не лише відстояти свої права в протистоянні з бізнесом і міською владою, але й перетворити майданчик у центр життя району.
Сім років тому здавалося, що дитячий майданчик по вулиці Лисенка, 14 у Львові повторить долю багатьох інших майданчиків міста – на ньому з’явилася будівельна техніка й незабаром там мав постати черговий житловий будинок. Та часом дива трапляються. Завдяки активній мікрогромаді вдалося не тільки відстояти майданчик у судах із міською владою та забудовниками, але й не меншими зусиллями перетворити його на центр життя усього району.
Як дитячий майданчик перетворився на будівельний
До середини 70-х років минулого століття на Лисенка, 14 був розташований спортивний майданчик школи №36. Коли школу перенесли, спортмайданчик перетворився на дитячий під опікою заводу «Райдуга» та місцевого жеку. Однак у середині двотисячних заводу також не стало, комунальники не мали грошей, щоб утримувати майданчик в належному стані, відтак він занепадав. Хоча на його популярність серед місцевих жителів це не впливало. Бо це була чи не єдина хоча б якось пристосована територія, де можна було гуляти з дітьми, відтак на Лисенка збиралися жителі усього мікрорайону.
Саме в цей час міська рада Львова пристала на пропозицію підприємців, які задекларували будівництво на місці майданчика центру дитячого дозвілля. Ухвала на перший погляд виглядала бездоганно – ділянку віддали в оренду без права зміни цільового призначення і без права продажу.
«Однак із часом ухвалу змінили – спочатку вилучили заборону про зміну цільового призначення, а пізніше й пункт про заборону продажу. І за планами на місці майданчика мав постати семиповерховий житловий будинок», – розповідає Богдан Лапчук, мешканець вулиці Лисенка та один з членів ініціативної групи, яка боролася за збереження громадського простору.
Коли влітку 2010 року приїхала будівельна техніка та розвалила частину історичного муру, щоби зробити проїзд, місцеві жителі вийшли на акцію протесту. Адже мур – частина комплексу колишнього монастиря францисканців, який є історичною пам’яткою. Будівельники не тільки зруйнували його, але й фактично знищили майданчик.
За словами члена ініціативної групи Віктора Штанька, компанія «Горган» ще 2001 року мала наміри вести будівництво на цій території і у вересні 2009 року почала реалізувати задум.
«Зібралась ініціативна група, яка різко виступила проти цих незаконних дій. Почався збір всієї документації, якою обставлялись дії “Горган” і посадовців, які сприяли оборудці», – розповів Віктор Штанько.
У процесі виявилося, що до будівництва причетний депутат Львівської міської ради, а пізніше – її секретар Василь Павлюк. Згідно з документами, він був засновником та директором будівельного підприємства «Компанія “Горган”», якому віддала майданчик міська рада.
У січні 2011 року «Правозахисний центр імені генерала УНР Володимира Сікевича» подав від імені жителів вулиці Лисенка позов до міської ради, в якому вимагав скасувати ухвалу «Про затвердження приватному підприємству “Компанія «Горган»” проекту відведення земельної ділянки на вул. Лисенка 14 у м. Львові» та рішення виконкому, пов’язаного з цим питанням.
«Коли всі громадсько-політичні акції виявились недостатньо дієвими, щоб побороти правопорушників, було ухвалене рішення звернутись з позовом до суду. Судова епопея тривала майже п’ять років і закінчилась повною перемогою громади», – зазначив Віктор Штанько.
За словами ще одного члена ініціативної групи відновлення майданчика, Романа Кузика, з’ясувалося, що замість центру дитячого дозвілля на Лисенка, 14 має постати семиповерховий житловий будинок, в одному з приміщень якого планують облаштувати невеликі приміщення для дітей.
«Якби ми не боролися, то тут уже стояв би будинок. Бо на перший погляд там усе нормально, ніби відповідало закону, однак якщо копнути, то там були і порушення, і підробки документів, і стіну без дозволів зруйнували», – розповів Роман Кузик.
Загалом розгляд усіх позовів тривав до середини жовтня 2015 року, коли Вищий адміністративний суд України залишив у силі рішення судів попередніх інстанцій, якими було скасовано незаконні ухвали Львівської міської ради про передачу ділянки на Лисенка 14 під забудову.
Це стало можливим завдяки роботі ініціативної групи, в складі якої були юристи Наталія Сікевич і Роман Куровець, а також небайдужі місцеві, які зуміли згуртувати довкола себе більшість мешканців району.
Щоправда, почали відновлювати майданчик уже після постанови Вищого Господарського Суду України, який у 2013 році відхилив касаційну скаргу забудовника, відтак залишив у силі рішення Господарського суду Львівської області та Львівського апеляційного господарського суду.
Але радіти після перемоги в суді було передчасно. Бо на той момент і юридично, і фактично майданчика вже не існувало і ще кілька місяців пішло на те, щоби повернути цій території попередній статус. Міська рада розглядала це питання, однак спочатку відклала остаточне рішення – лобісти компанії «Горган» домагалися для неї бодай компенсації за те, що вона платила майже 10 років за оренду землі. Однак незабаром міська рада таки проголосувала за те, щоби виконати рішення суду і нарешті відновити майданчик.
Спочатку з нас намагалися кепкувати…
Ми ходимо з Богданом Лапчуком майданчиком на Лисенка. «Практично все, що ви тут бачите, зроблено або руками самих людей, або за кошти бюджету, але все це нам також довелося вибивати – писати звернення, дзвонити десятки разів, ходити на прийоми та переконувати», – розповідає він.
Восени 2013 року комунальні служби привезли на майданчик гірки та гойдалки. Однак поставили їх на схилі, на нерівній поверхні. Коли люди запротестували, що гойдалки встановлені неправильно й дітям небезпечно на них кататися, комунальники трохи зверхньо відповіли: їм мають дякувати бодай за те, що вони привезли та зробили. Однак замість подяки пішли скарги та звернення. Цей процес також тривав довго, але дав свої результати – 2015 року схил розрівняли і встановили гойдалки, безпечні для дітей.
«Ще ми попросили встановити біля гойдалок огорожу, щоби діти не травмувалися, – згадує Богдан Лапчук. – Виконавці не заперечували, але сказали, що не встановлять карусель, бо не впишуться у виділений бюджет. Ми погодилися, а згодом батьки відремонтували стару карусель і вона досі працює».
Тоді ж у бюджеті міста передбачили кошти на те, щоби частину території зробити спортивним майданчиком – обладнати поле для міні-футболу, встановити тенісні столи і гімнастичне обладнання.
«Перший раз зробили поле з ухилом. Коли ми вказали, що так не може бути на футбольному полі, нам почали пояснювати, що так мусить бути задля дренажу. Тоді, так мені здається, з нас хотіли трохи познущатися. Коли батьки вказали на перепад висоти, виконавці відповіли, мовляв, візьміть васервагу та поміряйте. От ми взяли й поміряли – якраз у той час Лисенка ремонтували, то ми запросили майстрів і вони провели заміри. Там був перепад висоти і по довжині, і по ширині», – розповів Богдан Лапчук.
Та на цьому сюрпризи з полем не закінчилися. Бо згідно з проектом будівельники мали викопати котлован і засипати його піском, щебенем і відсівом. Мешканці про це знали і слідкували за роботами, тому, коли робітники приїхали висипали щебінь і почали його трамбувати без жодного котловану, люди не дозволили їм продовжити роботу і звернулися до міста. Тоді котлован викопали, але насамкінець привезли не такий відсів – у ньому грузли ноги і здіймалася пилюка. І щойно за третім разом усе було зроблено правильно.
Як кажуть місцеві жителі, практично про кожен елемент на майданчику треба було просити, стукати, нагадувати, писати звернення й лише завдяки цьому щось робилося.
Минулого літа батьки купили за свій кошт фарби, а двоє молодих художників-волонтерів розмалювали одну з бетонних стін – з одного боку там тепер зображено дерева та кущі, частина з яких ніби поєднана з рослинністю по інший бік огорожі. Натомість друга половина присвячена спорту, бо сусідить із полем для міні-футболу.
Батьки своїми руками і за власний кошт зробили на майданчику додаткову пісочницю, столик для маленьких дітей, стіл для настільних ігор, колоду для лазання, поле для бадмінтону, міні-гольф, годівничку для птахів, альпійську гірку. Вони самі ремонтують і фарбують обладнання.
Тепер на майданчик приходять люди з усього району. Діти та дорослі займаються спортом – тут можна зіграти у футбол, волейбол, баскетбол, бадмінтон, великий і настільний теніс, вправляютися на тренажерах та бігати. Діти мають можливість кататися на самокатах і біговелах. Зрештою, тут можна спокійно відпочити за книжкою або поспілкуватися із сусідами та знайомими.
Паркові лавки зі спинками є ще одним свідченням того, як можна за допомогою листів, звернень і наполегливості домагатися бажаного результату. За словами активістів, коли в районній адміністрації вперше почули про цю ідею, зустріли її ледь не вороже. Мовляв, для цього майданчика вже і так забагато роблять. Проте кілька колективних звернень і похід на прийом до голови районної адміністрації зробили свою справу, і тепер зручні лавки стоять по краях майданчика. Тому туди приходять посидіти чи старші люди, чи мами з малими дітьми, яких треба приспати чи погодувати.
20 березня 2014 року майданчику ухвалою міської ради надали статус скверу. З’явилися нові дерева: частину висадили самі мешканці, частину – дочірнє підприємство «Личаків парк», яке доглядає тепер за цією територією. Люди також розбили клумбу і доглядають за насадженнями. Територія зі всіх боків огороджена та добре освітлена. Мешканці за свої кошти зробили замок на вхідній брамі і щоночі зачиняють її на ключ.
Співрозмовники «Твого міста» кажуть, що спочатку працівники комунальних підприємств відчували певний дискомфорт у спілкуванні з ними. Для них незвичним було те, що з’явилися люди, які вимагають добре зробленої роботи і самі хочуть щось зробити. Однак із часом ставлення змінилося. Тепер найбільш ініціативних мешканців запрошують на наради чи зустрічі, під час яких обговорюються плани розвитку території, та радяться з ними, бо знають, що ці люди мають ідеї та охоче долучаються до їх реалізації.
Тарас Базюк
Фото: Богдана Лапчука та зі сторінки групи «Лисенка, 14» у соцмережі «Фейсбук»
