Іван Остапович – про свою команду, cмаки львівської публіки і зміни, які відбудуться в Органному залі

logo


А які вони, смаки львівської публіки?

Складне питання. Смаки львівської публіки мінливі, але у чомусь вони постійні. Слухачу чи глядачу у Львові завжди потрібно давати концепцію проекту. Тобто проект має мати чітку логіку, яка б зацікавлювала людей в залежності від середовища, в якому вона перебуває.

Зрозуміло, що є люди, яким цікаво прийти на концерт камерної музики, як написано на афіші. Але є певна категорія людей, яким просто слухати музику не настільки цікаво, тому це потрібно правильно подати. Необхідно програму побудувати так логічно, включно з тим, хто її виконує, щоб все мало чітку ідентичність.

Важливою у Львові є і візуальна подача. Інколи вона відіграє вирішальну роль. Трапляється, що навіть на дуже високопрофесійних музикантів, якщо немає влучної подачі, бувають низькі продажі.

Ви згадували про розширення репертуарної політики. Вже, можливо, маєте когось на прикметі, кого б хотіли запросити і хто виступить в Органному залі незабаром?

Не хочу називати імен, бо не люблю бути багатослівним. Ми усе розповімо згодом. Скажу лише, що є напрацювання з органістами Швейцарії, Польщі та з іншими музикантами, зокрема, із скрипалями, піаністами, оркестрами із США.

Іване, розкажіть, а навіщо Вам робота керівника комунальної установи?

Це тільки так страшно звучить – керівник комунальної установи (усміхається, – авт. ). Комунальна, то комунальна. Держава на це виділяє гроші та піклується і це вже є дуже добре. Я з командою і я взагалі, як музикант, неодноразово мав проекти у концертному залі цієї будівлі, бачив всі ці виклики зсередини. Зізнаюсь, що думка, аби я став керівником Органного залу, виникла не в мене, а в нашої команди. Взагалі, в музичному середовищі вона давно побутувала думка, що ми маємо такий великий зал на 300 місць, наступний після Оперного і філармонії і він повинен використовувати свої потужності на повну. І якось гріх чи що, їх не використовувати. Тим більше, що є дуже багато людей, музикантів, виконавців, які зацікавлені, особливо з Європи, щось робити тут. Тому усе зваживши ми подумали: а чому б і ні? І вирішили, що це треба зробити.

Скажіть, як хочете, щоб Органний зал виглядав за 5 років?

Мені хочеться, щоб за 5 років тут були насамперед повні зали, було завжди світло і привітно. Щоб записи з заходів в Органному залі транслювали і були доступні не тільки у Львові чи в Україні, а й усьому  світі. Я хочу, щоб люди знали про цю установу насправді за якістю наповнення і вважаю, що ми повинні створити певну міцну конкуренцію у музичному середовищі, але так, щоб ця установа працювала автоматично, тобто була налагоджена система зв’язків, запрошень, програм, мистецьких цінностей, і звісно, щоб вона повністю функціонувала; щоб ніде нічого не протікало, був усміхнений персонал; щоб сюди можна було легко потрапити, поспілкуватися із персоналом, отримати сувенірну продукцію, буклети, прийти на екскурсію, привести сюди дітей. Нехай після мене буде хтось інший, але щоб після мене це залишилось у такому вигляді.

Розмовляла Ірина ТРУШ.

Фото: Назар Юськів.