Як має відбуватися стягнення податкового боргу з комунальних підприємств

logo


Закон і Бізнес

Як має відбуватися стягнення податкового боргу з комунальних підприємств

ЮЛІЯ МИРОШ, помічник судді Львівського апеляційного адміністративного суду

З рішень Львівського апеляційного адміністративного суду в справах про погашення податкового боргу комунальних підприємств убачається, що вони містять різні позиції щодо пріоритетності застосування норм стст.95 та 96 Податкового кодексу. В результаті аналізу суперечностей у застосуванні зазначених норм був визначений чіткий алгоритм дій, які можуть бути вчинені контролюючим органом для реалізації своїх повноважень, спрямованих на погашення податкового боргу комунальним підприємством.

За рахунок застави

Порядок здійснення контролюючим органом заходів з погашення податкового боргу передбачений ст.95 ПК. Згідно з п.95.1 цієї статті контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності — шляхом продажу майна такого платника, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до п.95.3 ст.95 ПК стягнення коштів з рахунків у банках, що обслуговують такого платника, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення всієї суми боргу за рахунок майна платника, що перебуває у податковій заставі.

Ухвала суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою. Перелік відомостей, які, зазначаються у такому документі, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відтак законодавством чітко передбачена черговість вчинюваних контролюючим органом дій з погашення податкового боргу: стягнення коштів, які перебувають у власності платника податків, і тільки в разі їх недостатності — продаж майна, яке перебуває у податковій заставі.

Стаття 96 ПК встановлює порядок погашення податкового боргу державних підприємств, які не підлягають приватизації, та комунальних підприємств.

У разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства, не покриває суму його податкового боргу і витрат, пов’язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності у такого боржника власного майна, що відповідно до законодавства може бути внесено в податкову заставу та відчужено, контролюючий орган зобов’язаний звернутися до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно такого платника податків, з поданням щодо прийняття відповідного рішення. Зокрема, про виділення коштів з місцевого бюджету на сплату податкового боргу такого платника податків; затвердження плану досудової санації такого платника, що передбачає погашення його податкового боргу; ліквідацію такого платника податків та призначення відповідної комісії; прийняття сесією ради рішення щодо порушення справи про банкрутство платника податків. При цьому рішення про фінансування таких витрат розглядається на найближчій сесії відповідної ради.

Відповідь щодо прийняття одного із зазначених у пп. 96.1 та 96.2 згадуваної статті рішень надсилається контролюючому органу протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення.

У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений пунктом 96.3 строк або отримання відповіді про відмову в задоволенні його вимог контролюючий орган зобов’язаний звернутися до суду із позовною заявою про стягнення податкового боргу за рахунок коштів державного органу чи органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке комунальне підприємство або його майно.

Так, зокрема, у справах №№876/3518/15, 876/4288/15, 876/10566/15 колегії суддів ЛААС дійшли висновків, що погашення податкового боргу державних або комунальних підприємств регулюється спеціальними нормами ст.96 ПК. Лише після вчинення податковим органом зазначених у ній дій останній має право звернутися до суду з позовом про стягнення боргу.

Відповідачами у цих справах були комунальні підприємства, а предметом спорів — стягнення податкового боргу з рахунків відповідачів у банках.

Натомість у справах №№876/5025/15, 876/6317/15, 876/5796/15, 876/10798/15, 876/3489/15, 876/8237/15, 876/8757/15, 876/5796/15, 876/7576/15, 876/7360/15 колегії суддів ЛААС дійшли висновків про те, що погашення податкового боргу комунальних підприємств здійснюється на загальних підставах, в порядку, передбаченому ст.95 ПК. Положення ст.96 ПК підлягають застосуванню лише у виняткових випадках, а саме — коли сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна, не покриває суму боргу і витрат, пов’язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності у такого боржника власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено.

Таким чином, ці особливості не змінюють пріоритету стягнення податкового боргу насамперед за рахунок коштів та майна такого платника.

Відповідачами у даних справах були комунальні підприємства, а предметом спорів — стягнення податкового боргу з рахунків відповідачів у банках та надання дозволу на його погашення шляхом реалізації майна, яке перебуває у податковій заставі.

Вищі інстанції

Неоднозначною є також позиція Вищого адміністративного суду.

Так, в ухвалі від 28.01.2016 у справі №К/800/37839/15 ВАС дійшов висновків про те, що правовідносини щодо погашення податкового боргу державних або комунальних підприємств регулюються спеціальними нормами, зокрема ст.96 ПК, що зумовлено особливою метою створення таких підприємств, які у більшості випадків пов’язані зі здійсненням соціальних функцій та із захистом загальнодержавних інтересів. А тому при стягненні податкового боргу з комунального підприємства слід дотримуватися порядку, передбаченого ст.96 ПК. Відтак ВАС погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, в яких викладені висновки про те, що ухвалення рішення про надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі, порушує права органу місцевого самоврядування та фактично позбавляє можливості власника майна погодити своїм рішенням реалізацію з прилюдних торгів активів боржника — комунального підприємства, проаналізувавши результати оцінки майна, а в разі незгоди — оскаржити оцінку майна в суді. Крім того, контролюючий орган не звертався до органу місцевого самоврядування щодо заходів з погашення податкового боргу комунального підприємства та не направляв подання відповідно до п.96.1 ст.96 ПК, зокрема про виділення коштів місцевого бюджету на сплату боргу.

Аналогічних висновків Вищий адміністративний суд дійшов і у справі №К/800/7977/15. Зокрема, в ухвалі від 1.03.2016 суд касаційної інстанції зазначив, що приписами ст.96 ПК визначений чіткий алгоритм дій, які можуть бути вчинені контролюючим органом для реалізації своїх повноважень, спрямованих на погашення податкового боргу комунальним підприємством.

Так, статтею 96 ПК не встановлено право контролюючого органу на звернення до суду з позовом про стягнення коштів комунального підприємства, що діє на основі комунальної власності територіальної громади, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків.

Протилежні висновки викладені в ухвалі ВАС від 20.04.2016 у справі №К/800/28279/14. Так, суд касаційної інстанції вказав на те, що обов’язок органу державної податкової служби на звернення із поданням в порядку п.96.1 ст.96 Податкового кодексу до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно такого платника податків, виникає виключно після продажу внесеного в податкову заставу майна такого підприємства і лише за умови недостатності суми коштів, отриманих від такого продажу для покриття податкового боргу.

На розгляді у Верховному Суді перебували заяви про перегляд рішень з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.237 КАС. Однак у задоволенні поданих заяв було відмовлено з тих підстав, що обставини, встановлені у справах, що розглядалися, не є подібними до обставин, встановлених у справах, копії рішень суду касаційної інстанції в яких додано до них.

Так, зокрема, у справі за позовом прокурора Саксаганського району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської обласної державної податкової служби до комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація №35» про стягнення до бюджету податкового боргу постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.06.2012, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2013, позов задоволено частково: постановлено стягнути з відповідача до бюджету на погашення боргу з ПДВ 921765 грн.18 коп.

ВАС ухвалою від 5.08.2014 рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишив без змін. У своїй постанові від 27.05.2015 він зазначив, що у справі, яка розглядається, суд касаційної інстанції виходив із того, що відповідно до підпункту 20.1.28 п.20.1 ст.20 ПК органи ДПС мають право «стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов’язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим кодексом». Оскільки ЖЕО має податковий борг, а джерелом погашення такого боргу відповідно до п.87.1 ст.87 ПК є будь-які власні кошти, то орган ДПС відповідно до п.95.3 ПК правомірно звернувся до суду з позовом про стягнення коштів з рахунків платника у банках, які його обслуговують, а отже, податковий борг підлягає стягненню.

Натомість в ухвалі від 13.05.2014, наданій для порівняння, суд касаційної інстанції, встановивши, що майно платника, яке перебуває у податковій заставі та передане для реалізації, не було реалізовано з об’єктивних причин, виходив із того, що відповідно до п.96.2 ст.96 ПК контролюючий орган зобов’язаний звернутися до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить платник, з поданням щодо прийняття рішення тільки у разі наявності такої обов’язкової умови, як «неможливість погашення податкового боргу з суми коштів, отриманої від продажу внесеного в податкову заставу майна державного підприємства, яке не підлягає приватизації». Тому податковий борг державного підприємства згідно зі ст.96 ПК підлягає стягненню з органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить платник податків.

В ухвалі від 25.09.2014, яку також надано для порівняння, суд касаційної інстанції зазначив, що надіслані відповідно до ст.95 ПК вимоги не стосуються податкового боргу відповідача, який позивач просить стягнути, крім того, доводи позивача про те, що податковий борг з 2004 року не погашений, не підтверджені належними доказами. За таких обставин суд дійшов висновку, що матеріалами справи не підтверджено здійснення контролюючим органом встановлених ПК заходів, які дають йому право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу.

При розгляді спорів про стягнення податкового боргу з підприємств комунальної власності застосовуються положення ст.95 ПК, а саме — загальний порядок здійснення контролюючим органом заходів з погашення податкового боргу. В даному випадку чітко передбачена черговість вчинення дій контролюючим органом з погашення податкового боргу: стягнення коштів, які перебувають у власності платника податків, і тільки в разі їх недостатності — продаж майна, яке перебуває у податковій заставі. При цьому обов’язковим є дотримання п.95.2 ПК, відповідно до якого стягнення коштів та продаж майна здійснюються не раніше, ніж через 60 календарних днів з дня вручення платнику податкової вимоги стосовно боргу, який підлягає стягненню.

Необхідна недостатність

Отже, застосування положень ст.96 ПК можливе лише за такої обов’язкової умови, як недостатність суми коштів, отриманих від продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства, для погашення податкового боргу і витрат, пов’язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності у такого боржника власного майна, що відповідно до законодавства може бути внесено в податкову заставу та відчужено.

Лише в даному випадку податковий орган зобов’язаний звернутися до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно такого платника податків, з поданням щодо прийняття одного з рішень, передбачених пп.96.1.1—96.1.4 ст.96 ПК.

У разі неотримання відповіді у 30-денний строк або отримання відмови у задоволенні його вимог контролюючий орган зобов’язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу чи органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке державне комунальне підприємство або його майно. В даному випадку відповідачем у справі буде не комунальне підприємство, а відповідний державний орган чи орган місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке підприємство або його майно.

Саме при розгляді справ про звернення стягнення податкового боргу на кошти органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке державне комунальне підприємство або його майно, обов’язковому з’ясуванню підлягають обставини, які вказують на те, чи повною мірою орган стягнення використав засоби стягнення податкового боргу, передбачені ст.95 ПК і чи процедура стягнення, передбачена цією статтею з будь-яких причин, вказаних у законі, не вирішила проблему погашення боргу.

© Закон і Бізнес

А поділитися?