Як працює та оживає легендарний завод РЕМА. Фоторепортаж

logo


Виявляється, Львівський завод радіоелектронної медичної апаратури досі працює і виробляє унікальні прилади світового рівня, а ревіталізація для нього в радість. «Твоє місто» побувало всередині підприємства.

Днями на території заводу РЕМА відбувся форум електронного врядування. Частина його учасників не знала, що завод досі працює. Tvoemisto.tv довідалося, чим зараз живе підприємство і як адміністрація ставиться до планів його ревіталізації.

Львівський завод радіоелектронної медапаратури (звідси абревіатура РЕМА) мав розквіт у 1960-х роках. Його розробками досі користуються у пострадянських країнах. Але там використовують застарілі технології, а тут, на Заводській, 31, виробляють дефібрилятори, які можуть конкурувати зі світовими брендами медтехніки. Як на позір закинуте підприємство інвестує у розробки, які має плани на розвиток і чому радіє сусідству з дизайнерами, розповіли керівники РЕМА.

Хоча на дверях суворий напис «Вхід тільки за перепустками», на запитання, де знайти директора, охоронець відповідає: «Ідіть шукайте». Тож ідемо.

 

Про справи на заводі нам розповіли його директор Валерій Андрусевич та виконавчий директор Володимир Білинський. Андрусевич також є технічним директором заводу «Іскра», який у 2008 році викупив більшість акцій РЕМА. Сама «Іскра» проходить процедуру банкрутства, тому всі пов’язані компанії також у процесі припинення. РЕМА працює як ТОВ «Львівський завод РЕМА». Його засновником, власником і керівником у держреєстрі юросіб вказаний Юрій Геляра, який керував дочірнім підприємством «Іскра-Гурт».

Банкрутство «Іскри» Валерій Андрусевич називає «катарсисом», який має пережити масштабне підприємство, що через свій розмір увійшло в конфлікт з вузьким і структурованим сучасним ринком. Він переконаний, що виробництво з часом відродиться. Що ж до РЕМА, то зараз завод виробляє дефібрилятори, кардіографи, прилади мікрохвильової терапії «Луч». За вартості приблизно в 30-50 тисяч гривень за одиницю їх продають десятками чи сотнями на рік. Також виготовляють штативи для лікарень – товар дешевий, але ходовий.

Завод має приблизно 80 працівників, хоча колись їх було понад три тисячі. Працюють в одну зміну, п’ять днів на тиждень. Зарплата тут 5-7 тисяч гривень, керівники та цінні розробники отримують до 10 тисяч.

У липні цього року в серійне виробництво пішов дефібрилятор нового покоління, над яким працювали майже 5 років – «Рема-21».

Сучасна техніка

Дефібриляція – пріорітет для заводу. Аби зосередитися на цьому, заморозили інші розробки. Завод сфокусувався на трьох видах дефібриляторів: автомат, середній (Рема-21) та монітор. Розробка останнього ще триває, його зможуть застосовувати в операційних. «Начинка» приладу вже створена, зараз працюють над корпусом.

«Інвестиції в розробки співмірні з інвестиціями в обладнання, це десятки мільйонів. Це зарплата людям протягом років, а результат дуже відкладений. Це можна порівняти з результатом фундаментальної науки або теоретичної фізики. Коли постало питання вибору напрямку інвестицій, я обрав напрямок дефібриляції», – каже Валерій Андрусевич.

РЕМА має 50-річний досвід створення дефібриляторів, тому важливо зберегти цю унікальну школу, каже директор. Крім того це перспективна продукція. «Дефібрилятори у світі роблять обрані фірми, дуже потужні, такі як Siemens, Zoll, Phillips, Primedic», – розповідає він. Це пов’язано із наукоємністю та великою відповідальністю – прилад має бути надзвичайно точним і ефективним у роботі, пройти всі випробування, адже від нього залежить порятунок життів.

«Рема-21» не має аналогів в Україні і може позмагатися зі світовими брендами, кажуть директори. Компактний прилад акумулює енергію до 360 Джоулів, а важить 3,5 кг. «Остання модель Prіmedic дає 300 джоулів і важить 6,5 кг. А наш має ті самі функції один в один. Напевно, медсестрі є різниця тягати шість кілограмів чи три», – пояснює Валерій Андрусевич. До того ж, українська техніка дешевша.

Але, за оцінкою Андрусевича, більшість лікарень досі обладнані монофазними дефібриляторами, яких уже немає ніде у цивілізованому світі. Пристрої РЕМА біфазні, як і світові аналоги, тобто імпульс працює на скорочення і розтяг серцевого м’яза, а не лише на скорочення. Але оновлювати техніку в лікарнях не поспішають.

«Це якби в АТП більшість автопарку становили ГАЗ-51 або перероблені ЗІЛи. Тільки рахується, що воно їде. Ефективність монофазного дефібрилятора в рази менше», – каже Валерій. Львівські лікарні мають прилади лише попереднього покоління. Та й ті в РЕМА купували 2-3 штуки на рік, бідкається він.

Чудові сусіди

З літа придбали тільки два зразки «Рема-21» для київських лікарень. Зараз для нього шукають ринок. Крім технології суттєво оновили дизайн. Тут все українське, крім корпусу. Його замовляли у Німеччині, бо не знайшли вітчизняного належної якості.

«Для дефібрилятора корпус – те саме, що кузов для машини, дуже важлива річ, яка виконує багато важливих функцій: ізоляційні, протиударні, впливає на ергономічність», – каже Валерій Андрусевич.

Стара модель (вгорі) об’ємніша, не мала монітора та звукових команд, якими обладнаний «Рема-21» (внизу)

Модель корпусу для «Рема-21» створили у дизайнерському бюро «Хочу раю», що понад рік тому розташувалося в закинутому приміщенні заводу. Загалом територія колишнього підприємства становить 5,5 га. Але під виробництво використовується тільки третина, розповідає Володимир Білинський.

Порожні приміщення орендують та поступово вдихають у них нове життя різні інціативи: дизайнери, айтішники, фотографи, навіть театр і пекарня. Всіх їх об’єднує спільнота Zavod, що поступово розростається.

Суттєвого доходу для РЕМА це не дає. «Але будь-яка оренда – відмінна від нуля. Хоча порівняно з львівськими цінами у нас дуже низька ставка. Тому до нас приходять нові орендарі, яким цікаво тут мати приміщення», – каже Володимир Білинський.

Для заводу це дає більше, ніж гроші. «Ми співпрацюємо з “Хочу раю” в плані дизайну дефібриляторів. В цьому дефібриляторі ви зможете почути голос, який нам записав іще один наш орендар українською та англійською мовами. Також з механічними частинами хлопці допомагають, інші зробили нам сайт. Ми дуже раді, що у нас такі творчі орендарі», – говорить директор.

«Вони нас заражають своєю творчістю, а ми їх – інженерією. І це взаємна синергія, яка дає нам плюс», – додає Валерій Андрусевич.

Більшість команди «Хочу раю» ми на місці не застали, вони поїхали презентувати свої нові розробки до Нідерландів. Зустріла нас дизайнерка Ірина. Каже, вони відчули переваги роботи у промисловому приміщенні: «У нас збільшилася команда вдвічі, – розповідає вона – Зазвичай звідси ніхто не хоче йти, бо всі люблять експериментувати. Це дуже зручно. Випив кави, почитав пошту, тут же надягнув халат і випробував продукт уже в реальних умовах».

Приміщення дозволяє поєднувати офіс та лабораторію в одному місці. Це зручно для дизайнерів, яким важливо не тільки на папері створити продукт, а і випробувати його на міцність, зручність та інші характеристики.

Чому на місці приміщень, які вже давно не використовуються, не з’явиться житлова забудова, пояснює Валерій Андрусевич: «Це не цікаво. Це як в анекдоті: “Нацарював 10 рублів і втік”. Ми хочемо щось розвивати і самі коло того розвиватися, щоби наші діти прийшли сюди працювати. Житло мені як інженеру не цікаве. А те, що робиться зараз, мені дуже цікаве».

Європерспективи

Поки що РЕМА переважно експортує свої вироби до країн пострадянського простору. Хоча у світовій медицині не застосовують мікрохвильову терапію, прилади «Луч» затребувані у країнах, які мають з нами спільне минуле.

«Фізіотерапія всюди своя. У нас гріли банками, гірчичниками, а ніде в світі такого немає. Ніде в світі не знають, що таке зеленка. А практика та оцінка ефективності мікрохвильової терапії у нас складалася десятиліттями. Продавати це на захід – це так, якби у нас продавати паранджу», – каже Андрусевич. 

А от на світовий ринок готують дефібрилятори. Перші ворота до Європи – Польща. Там РЕМА вже має перші домовленості, але налаштовані скептично. «Нас у Європі не дуже чекають. Коли доходить справа до грошей, братерство і безвіз закінчуються, починаються квоти, ввізні мита, екологічні та санітарні норми. Як копнеш, то ці норми дорого обходяться», – пояснює Валерій Андрусевич.

У листопаді минулого року завод пройшов сертифікацію за спеціальним стандартом для медапаратури ISO 13485, цього року вже пройшли щорічний аудит на підтвердження відповідності йому. Зараз проходять всі етапи сертифікації СЕ – на знак відповідності вимогам директив та стандартам ЄС.

Аби тримати руку на пульсі світових новинок та просувати себе, РЕМА вже кілька років бере участь у спеціалізованих виставках, зокрема в Дюсельдорфі та Шанхаї. Це тільки початок шляху до Європи. Про успіх тут заговорять, коли збільшать продажі вдвічі, а 90% з них ітимуть до Європи. Досягти такого амбітного результату планують протягом року.

 

Зоя Красовська

Фото Анастасії Гаврішової