Як сміття розбило країну на два сорти

logo
23022_jak_smittja_rozbilo_krajinu_na_dva_sorti.jpeg


У Львова знову проблеми зі сміттям, адже його практично нема куди вивозити, що перетворює місто на масштабний смітник. Серед десятків обласних центрів і просто великих міст країни наразі лише Миколаїв погодився приймати на захоронення сміття зі Львова. Щоправда, щось пішло не так, і сьогодні міський голова Олександр Сєнкевич – соратник Садового по “Самопомочі” – вже повідомив, Львів чомусь “передумав” везти свої відходи до Миколаєва.

Усі інші мегаполіси зробили вигляд, що проблеми Львова їх не стосуються. З одного боку воно і дійсно так, адже чому ті ж херсонці або чернівчани повинні приймати у себе сміття зі столиці Галичини, якщо її мер за останні роки геть нічого не зробив для вирішення даної проблеми?

Але подивимося на проблему з іншого боку. Хто може гарантувати, що така ж катастрофа, як на Грибовицькому сміттєзвалищі, не станеться, наприклад, у Києві? А така імовірність є досить вірогідною. Ще влітку Depo.Київ писав про те, що біля головного сміттєзвалища столиці, у селі Підгірці, живуть роми. Вони ходять на полігон, як до себе додому, хоча це начебто режимний об’єкт і перебування там сторонніх осіб не дозволяється. Але ніхто з керівників самого сміттєзвалища чи чиновників столичної мерії навіть не думають наводити лад на смітнику, мовляв, якщо тих ромів вигнати, то вони можуть спалити головне сміттєзвалище Києва.

І що тоді? Куди столиця буде збувати тисячі тон сміття, яке “виробляється” у місті?

Можна припустити, що схожа ситуація зі сміттєзвалищами склалася не лише у Києві чи у Львові. Проблема в тому, що усі наші мегаполіси не мають не те що сучасних сміттєспалювальних заводів, а взагалі вирішують проблему непотребу за стандартами минулого століття: закопуємо відходи у землю або просто скидаємо на величезну купу. І усе це, по суті, очолюють мери міст, “господарники” приблизно однакової ефективності, адже регулювання сміттєвої проблеми відбувається через місцеві органи влади.

А тепер уявімо, що в один момент у кількох великих містах станеться масштабна катастрофа, подібна до тієї, що виникла на Грибовицькому сміттєзвалищі. І кожне місто відмовиться надавати допомогу колегам, не приймаючи їхнє сміття. Буквально за кілька днів будь-яке місто перетвориться на сміттєзвалище.

Тож нинішня ситуація показує, що більшість міст України живе власним життям за принципом “Моя хата скраю – нічого не знаю”, який ні до чого хорошого країну поки що не доводив. І коли біда раптом постукає у двері якогось міста, то і його мер, і мешканці будуть волати про те, що їм ніхто не допомагає. Хоча самі перед тим старанно робили вигляд, мовляв, проблеми сусіднього мегаполісу їх не стосуються.  

Між тим, єдність країни, про яку полюбляють говорити політики і чиновники, вони мають показувати на реальних прикладах, а не на словах. Потрібно приходити до того, що мери міст можуть, наприклад, утворити єдиний штаб для вирішення глобальних проблем. Треба виробити алгоритм дій: сьогодні я допоміг тобі, завтра ти допоможеш мені. Адже жодне місто в Україні не застраховане – на жаль – від техногенних катастроф. 

Наразі ж ми маємо ситуацію, що якесь сміття, виявляється, ще більше розділяє країну, аніж політика та політики. 

Більше про життя столиці та області читайте на Depo.Київ

А поділитися?