Ярослав Мельник: “Тварини мають душі, про це треба пам’ятати”

logo
24430_jaroslav_melnik_tvarini_majut_dushi_pro_c.jpeg


Зустріч відбулась у «Львівській копальні кави», модерувала розмову письменниця Галина Вдовиченко. Говорили про людяність та повагу до інших, про різницю в українській та литовській літературі, про книжкові премії та рекламу авторів, про нацизм в сучасному чи майбутньому світах.Ярослав Мельник став переможцем премії «Книжка року» у Литві. За словами автора, в Україні абсолютно по-іншому ставляться до літературних премій і конкурсів. «У Литві якщо ти потрапляєш у фінал «Книги року» – це дуже потужна реклама для книги і автора, – розповідав Ярослав Мельник. – Національне телебачення Литви протягом трьох місяців щодня перед новинарним блоком демонструє обкладинки книг-фіналістів та інформацію про них. Тобто ти можеш бути абсолютно невідомим автором, але після здобуття літературної нагороди про тебе дізнаються всі. В Україні, на жаль, такого немає».Ярослав Мельник увійшов у літературу як критик, згодом зник з українського літературного простору. «Я зник з літератури на 30 років. І довго живу в Литві. Але  мені стало шкода, що мене пізнали як письменника у Литві, але вже давно не чули про мене у моїй рідній країні. Тому я повернувся в українську літературу», – казав письменник.
Розповів автор і про свій роман «Маша, або Постфашизм», який спершу вийшов у Литві, а згодом – і в Україні.«Я уявив, що було би з людством, якби Гітлер переміг. Або якщо його ідеологія переможе, бо зараз політична ситуація у світі дуже загострена:  радикальні сили, хоча їх і не називають нацистами, сильні та приходять до влади. Практично у них та ж сама ідеологія, що і в нацистів, тому все може повторитися. Ідеологія Гітлера полягала в тому, що є люди вищі і нижчі. Ми всі, у певному сенсі, нацисти чи фашисти, бо зверхньо дивимось на інших людей. На мій погляд, це проблема людської душі, бо наше «Я», на жаль, будується на основі того, що ми когось іншого бачимо як нижчого за себе і коштом цього вибудовуємо самоповагу. Як наше ставлення до бомжів чи багатих – до бідних. Це і лягло в основу книги», – пояснює пан Ярослав концепцію твору.

«Коли починаєш читати книгу, перші сторінки вганяють тебе в шок, – ділиться враженнями про книгу Галина Вдовиченко. –  Але я раджу тим, хто вперше візьметься за цей роман, подолати цей бар`єр шоку, бо роман того вартий. Щойно ви його перетинаєте, роман починає затягувати і вже не відпускає».

«Через тисячу років змінилося б мислення нацистів, – вважає пан Ярослав. –  Якщо раніше вони ставились до інших, як до нижчих, але все ж як до людей, то через тисячоліття вони вважали б нижчих за себе тваринами. Але і тварини мають душі, про це треба пам`ятати».

«Мені натомість здається, що у цій книзі дуже багато людяності. Бо хоч більшість людей у романі ставляться до сторів як худоби, все ж ми бачимо, що людяність перемагає і проявляється, як у Маші», – каже пані Галина. 

Фото Видавництва Стврого Лева

А поділитися?