Книга року ВВС – вітамін для письменників

logo
132525_kniga_roku_vvs_vitamin_dlja_pismennikiv.jpeg


Книга року ВВС 2017

Image caption

Цьогоріч у журі Книги року ввс відбулись зміни. Світлана Пиркало братиме участь виключно у відборі дитячих книжок, Віталій Жежера – дорослих. Тарас лютий приєднався до складу основного журі (на фото справа).

Про пристрасті, які вирують навколо вибору переможців Книги року ВВС, та як змінилась українська література за 13 років існування премії говорили члени журі та призери конкурсу під час Форуму видавців у Львові.

“Це тринадцята Книга року ВВС, і я сподіваюсь, що число 13 буде для неї щасливим”, – сказала Марта Шокало, випусковий редактор ВВС, оголошуючи про початок Книги року ВВС-2017.

За традицією, ця літературна премія стартувала під час львівського форуму. У середині жовтня редакція ВВС Україна сформує довгі списки, і вже з них журі обере короткі списки і переможця в двох категоріях – дитячій та дорослій.

До журі увійшли професорка Києво-Могилянської академії Віра Агеєва, журналістка Ольга Герасим’юк, радник із питань культури ЄБРР Світлана Пиркало (цьогоріч бере участь лише в дитячій номінації), випусковий редактор ВВС Україна Марта Шокало, філософ Тарас Лютий і журналіст Віталій Жежера (бере участь лише в дорослій номінації).

Ідея проводити книжковий конкурс виникла 2005 року. Сім років пот тому у премії виокремилась дитяча номінація – після перемоги роману “Сині води”.

Image caption

За 12 років преміі нагородили 17 книжок

ВВС Україна зібрала основні цитати з розмови про премію Книга року ВВС.

Марта Шокало, член журі: Я нагадаю, як в нас відбувається конкурс. Ми оголошуємо початок Книги року на Форумі видавців, потім до 1 жовтня видавництва подають свої книжки і редакція ВВС Україна відбирає довгий список. Ми всі дружно читаємо, дискутуємо, обираємо довгий список і передаємо його членам журі. Журі читає, обговорює, пише рецензії, і на початку грудня оголошує п’ятірку, а потім – переможця Книги року ВВС.

Як виникла ідея почати такий конкурс?

Світлана Пиркало, член журі: Початок цієї премії був такий прозаїчний, прагматичний. Ми з колегами думали, чим заповнити радіоефір на різдвяний період, коли у світі відбувається менше подій. Зрештою, ми подумали, чому би не зробити серію програм про книги. А про які книги? Давайте запитаємо в нашої аудиторії, які книги вони читають, а потім оберемо п’ять найкращих книжок, а з тих книжок оберемо ще найкращу. Зрештою, постала ідея зробити премію. Корпорація ВВС пішла на зустріч, ми знайшли невеликий бюджет на премію. Домовились, що тисяча фунтів буде премія за найкращу, на думку журі, книгу року ВВС. І публіка, і наші читачі-слухачі, видавці і, головне, письменники проявили до цього інтерес.

Image caption

Світлана Пиркало приєдналась до учасників розмови скайпом із Лондона

Ми серйозно поставились до цієї справи і запросили в журі літературознавців – Віру Агеєву, Сергія Васильєва, Івана Малковича, Володимира Цибулька, Костянтина Родика. Поступово ми почали думати, що добре б запросити людей, які відомі не тільки в книжковому середовищі, а відомі широкій публіці. До нас приєдналась Ольга Герасим’юк і багато інших людей у нас побувало в журі.

Ви пам’ятаєте, коли ви вперше дізнались про Книгу року?

Тарас Лютий, член журі: Я вже не можу пригадати, коли точно почув про Книгу року ВВС, але оскільки я слідкую за подіями, які відбуваються у книжковому середовищі, то принаймні на слуху були призери конкурсу і книжки, які діставали перші місця в номінаціях, осідали на полицях. Кожного разу це було своєрідним стимулом познайомитись із цією книжкою.

Image caption

Філософ Тарас Лютий – новачок у журі книги року ВВС

Сьогодні ми мали би порушити питання про своєрідну трансформацію в межах конкурсу – як змінюється література. Я думаю, що теперішня література справді робить своєрідний поворот у бік есеїстики і загалом гуманітарної літератури. Виникає такий ефект доповнення – есеїстична література намагається знайти для себе місце в ряді красного письменства. Думаю, що з кожним роком романам буде все сутужніше.

Якою література була на самих початках конкурсу і як вона змінилася за цей час?

Віра Агеєва: 12 років, про які ми говоримо, це час, в який вмістилось дві українські революції. Змінювалось життя і література.

Перша книжка, яка стала призером, мала у назві слово ігри – “Весняні ігри в осінніх садах” Юрія Винничука (переможець 2005 року – Ред.) Це для мене симптоматично. Тоді був постмодернізм, початок 2000-х. Здавалось, що все найгірше позаду. Весняні ігри, тому що радянська зима позаду; Весняні ігри, тому що другий київський Майдан був трохи карнавальним, переможним. Врешті-решт, чого нам боятись, якщо у “Московіаді” Андрухович поскидав всіх ідолів у фіналі, і все – ми з Москвою розрахувались.

Потім Книжка року ВВС “капіталізувалась”, тому що прийшов “Капітал” Сергія Жадана. Жадан тричі був нашим лауреатом – двічі як призер року і як Книга десятиліття. Ця книжка вочевидь легша, життєрадісніша, ніж “Ворошиловград”, яка була такою тривожною.

Image caption

Віра Агеєва (справа) та Ольга Герасим’юк (зліва) згадують попередніх переможців

Якщо зовсім серйозно, то як казав колись Жадан, що премії – це вітаміни для літератури. Я маю нахабство сказати, що Книга року ВВС, мабуть, найпоживніший, з-поміж преміальних вітамінів, які має наша література. Думаю, цього року в нас праці буде достатньо багато, бо є що читати.

Що для вас Книга року ВВС?

Ольга Герасим’юк, член журі: Я би назвала нашу роботу роботою золотошукачів, які вишукують серед усього, що видавництво подає, щось, на що ми могли би поставити наліпку Книга року ВВС, і воно в книгарнях за цією ознакою приваблювало більше людей.

Ця премія справді вітамінізувала середовище. Я би назвала її шансом, який дається письменнику, щоб щось сказати або написати. За цей час з’явилось багато письменників. Також жінки почали писати книги, які виправили таке ставлення до жіночого писання, як до “жіночих романів” й “іншої літератури”.

Я стежила з великим інтересом за тим, що пишуть, бо це розвивалось разом із нашим суспільством. Ми часом визначали тенденцію року. Я пригадую, як був такий сумний період, і всі написали раптом містичні твори і подали нам. Це були пошуки космосу. Ми відчували, що в атмосфері щось назріває – і, справді, сталась остання революція.

Я дуже вдячна, що з’явились історичні романи. Я дуже шаную пана Рутківського, який написав “Сині води”.

Ми всі виховувались на літературі, в якій “калина поломилась, дівчина зажурилась, козака понесли”, і ми всі плачемо. Якби ми говорили про наші героїчні сторінки, не бравурно, без патетики, пафосу, а нормально – я думаю, ми би розвивались інакше.

Як на життя письменників вплинула премія?

Image caption

Лауреати дитячої премії книга року ВВс- Галина Ткачук і Леся Вороніна

Леся Воронина, автор Дитячої книги року ВВС-2012 “Таємне Товариство Боягузів та Брехунів”: Насправді, у нас відбувається перезавантаження дитячої літератури.

Коли я виступала у школах, я питала у дітей, що би ви хотіли перечитати зі шкільної програми. Крім Нестайка мені не називали нічого. Коли я питала чому, діти відповідали: бо вони всі мучаться, плачуть, а потім вмирають.

Наша література стала повноцінною. Вона багато в чому позбавилась комплексів. Я страшенно рада, що прийшли молоді, не зашорені, цікаві та професійні письменники. Я не думаю, що їх цілий пласт, але їх багато. Раніше я розуміла, що у наших письменників був романний комплекс. Молодий письменник одразу починав писати глибокий, психологічний роман. Соромились писати дитячі твори. Тепер таких охочих дитячих письменників багато – це класно, бо це конкуренція.

Андрій Бачинський, автор Дитячої Книги року ВВС-2015 “140 децибелів тиші”: Я думаю, зараз значною мірою завдяки цій премії, дитячі письменники почали більше звертати увагу на “інклюзивних” дітей.

Image caption

Андрій Бачинський- лауреат дитячої книги року ВВС

Раніше цього трохи сторонились в нашій літературі. І навіть цю історію видавництва не дуже хотіли брати друкувати, бо боялись, що вона не буде сприйнята.

Коли книга отримала відзнаку ВВС, це був певний резонанс. Напевно, якось вплинуло на те, що зараз не бояться про це писати. Це дає мотивацію для інших авторів.

Галина Ткачук, автор Дитячої книги року ВВС-2016 “Тринадцять історій у темряві”: Дуже важливо, що завдяки Книзі року ВВС дитяча література стала видимою. Вона якось дуже довго була в тіні.

Після Книги року я побачила тисячі нових дітей на читаннях. Я почула багато зізнань, що це бувала перша книжка або перша прочитана самостійно.

Це дуже великий крок, щоб багато людей задумалось про те, якою дитяча книжка має і може бути, як обирати книжки.

Image caption

Члени журі розповіли, які пристрасті вирують під час вибору переможця

Віра Агеєва: Книжка року ВВС зробила читання українських романів модними. І це дуже добре. Українська книжка все більше виходить на ринок. Те, що книжка, яка увійшла у п’ятірку ВВС, продається значно краще, ніж та книжка, яка не увійшла – це аксіома.

І хочу звернутись до членів журі: давайте цього року хоча би не будемо кидатись книжками, як ми здебільшого кидаємось. Можна окремо розказати, які пристрасті шаленіють. (Сміються).

Марта Шокало: Але ще не бились. (Сміються).

Image caption

Книга року ввс-2017 відбудеться втринадцяте

Ольга Герасим’юк: За цей час (існування премії. – Ред.) з’явилось багато нових видавництв. Культура видавничої справи також пішла уперед – це варто відзначити, бо це також історія того, як ми працювали. Ми зважаємо зараз і на те, як книжка видана, чи приємно її взяти в руки. Чи приємно нею битись, так, пані Віро? (Сміються)

Віра Агеєва: Ми не б’ємося, ми жбурляємо. (Сміються).

Марта Шокало: Сьогодні ми оголосили про старт Книги року ВВС -2017. В середині жовтня варто очікувати довгих списків, які ми сформуємо редакцією, і потім, шановне журі, від середини жовтня очікуйте величезних пакунків із книжками. І будемо всі читати. Читаймо ми і хай читають всі!

BBC Україна проводить свою щорічну літературну премію Книга року ВВС – 2017 у партнерстві з культурною програмою Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР).

А поділитися?