“Куполи падали, а жінки плакали”: як селяни на Львівщині вирішували відбудовувати спалену церкву

logo
207101_kupoli_padali_a_zhinki_plakali_jak_seljan.jpeg


Село Велика Горожанна на Львівщині колись було містом, хоча про ті часи донедавна нагадувала хіба що 220-річна дерев’яна церква Введення в Храм Пресвятої Богородиці. 5 серпня найбільша дерев’яна сакральна споруда Львівської області згоріла за загадкових обставин. Храм УГКЦ поповнив список із 28 дерев’яних церков на території області, які з 1991 року знищили пожежі.

Частина місцевих мешканців запідозрили у підпалі пароха церкви, хоча обставини пожежі в ДСНС досі з’ясовують. ZAXID.NET побував на зібранні громади Великої Горожанни, на якому йшлося про майбутнє відновлення храму.

Відімкнений рубильник

Церква згоріла в неділю, 5 серпня. Після закінчення служби о 11:35 прихожани розійшлися додому, а близько 14:30 помітили дим, який піднімався з боку храму. Викликали пожежників і самі кинулися гасити. Воду носили відрами від ставка неподалік.

За словами селян, перша машина вогнеборців приїхала без води, тож пожежні рукави тягнули від найближчої водойми. Врятувати церкву не вдалося. Три великі куполи зі сторони святилища обвалилися, зсередини храм повністю вигорів.

Церкву Введення в Храм Пресвятої Богородиці спорудили у 1797 році (фото Богдана Саврана)

Люди розповідають, що хотіли відчинити церкву, аби врятувати хоч щось, та ключів не знайшлося ні в священика, ні в паламаря. Парох храму отець Михайло Змроць на місці пожежі засвідчив, що після служби 15-річний паламар вимкнув рубильник під його наглядом.

Через дві години паламар повернувся до храму, щоб видати речі для похорону: в той день у селі померла жінка. Менш, як за годину, церква почала горіти. Під час гасіння пожежі місцеві мешканці виламали двері з боку захристя, щоб перевірити електрощитову. Рубильник був відімкнений.

Богородиця на обпаленій блясі

За дві години до зборів місцевої громади кілька жінок моляться перед спаленою церквою. Два куполи з боку притвору ще тримаються. Попри аварійний стан місцеві мешканці не розбирали церкву: через статус пам’ятки архітектури на такі роботи потрібен спеціальний дозвіл.

«Якби блискавка вдарила, то ми хоч би причину знали. Двісті років церква стояла: війну витримала, комуністів, а тепер – така біда», – жінки не можуть стримати сліз розпачу.

Священика Михайла Змроця вдома нема – він поїхав у справах до Стрийської єпархії УГКЦ. Його дружина повідомила, що отець повернеться до початку зборів громади.

Фото ZAXID.NET та Ірина Телька/Facebook

«А ви вже були коло церкви? Там на обпаленій блясі Матір Божа з’явилася. Може бачили?», – запитує місцева мешканка Леся. Жінка саме прямує на збори, про можливі причини пожежі вона розповідає неохоче.

«Горіло з боку захрестії, куполи падали, жінки плакали… Люди всяке говорять, але хто його знає. Най розслідують, може шось знайдуть», – невпевнено розповідає жінка. Частина її односельців підозрюють у підпалі церкви саме отця Михайла Змроця. Вони розповідають журналістам про давній конфлікт з парохом.

Три обпалені куполи церкви після пожежі лежать на землі

«То всьо через гроші. Він 20 років тримав церковну касу. І в церкві ні копійки грошей!», – заявляє мешканець Великої Горожанни Михайло Гринчишин. Чоловік детально переповідає історію про бляху для перекриття храму, яку священик нібито закупив за завищеними цінами та про інші фінансові зловживання пароха.

«Він собі купив буса, свому синкові купив буса. Кілька років тому ми в нього касу забрали. Така буча була! Він роги наставляв, гроші вимагав у нової касієрки Галини, а вона не давала…», – розповідає Михайло Гринчишин.

Чоловік припускає, що храм підпалили, щоб приховати фінансові зловживання і продаж церковного майна.

Страждання терпіння, досвід і надія

Біля народного дому збираються люди. У приміщенні душно і мало місця. Всі двері і вікна відчинено навстіж. Жінки сидять, а чоловіки збираються під стінами. Згори на громаду Великої Горожанни дивиться різьблений портрет Тараса Шевченка під рушниками.

«Ось гляньте – альбом «Дерев’яні церкви Миколаївського району». Тут і наша церква є. Бачите, яка гарна?!», – показує фотографії керівниця народного дому Орися Притула.

«Всі плакали і горювали після пожежі, але життя продовжується. Може ви чули, що наш етноколектив «Золоте яблуко» переміг на районному фестивалі з номером «Вареники, хваленики, благодареники»?», – розповідає вона.

Церква у Великій Горожанні входила до реєстру архітектурних пам’яток місцевого значення Львівщини

«А ви звідки дізналися про схід села?», – запитує в журналіста ZAXID.NET сільський голова Мирослав Побігушка.

«То ви цікавитеся дерев’яними церквами? А про церкву в Криниці знаєте? Розбірна козацька похідна церква! Унікальна пам’ятка потребує ремонту, реставрації. Чому ж ви про це не пишете? Коли втрата, то ви приїжджаєте, а коли треба зберегти – вас нема!», – звинувачує журналіста отець Микола Змроць, син пароха спаленої церкви.

«А про церкву в Новиці ви чули? На Франківщині недавно згоріла. Вдвічі більша була за цю нашу церкву! Ви про неї писали?!», – в отця Миколи ще багато запитань до журналіста, але потрібно починати збори громади.

Народний дім не вмістив усіх охочих долучитися до зібрання громади Великої Горожанни

Сільський голова Мирослав Побігушка вийшов до людей і попросив їх «не перетворювати зібрання в балаган».

«До нас приїхали поважні гості. Голови районної ради і адміністрації, депутати. Вже є журналісти. Прошу вас зосередитися на майбутньому, а не на минулому. Пригасити амбіції, претензії. А коли наші гості підуть, то поговоримо між собою», – після вступної промови голова пішов зустрічати гостей.

За кілька хвилин до залу увійшов отець Михайло Змроць.

«Хто з вас сьогодні давав інтерв’ю журналістам?», – священик голосно звернувся до залу. Того ж дня в селі, окрім журналіста ZAXID.NET працювала знімальна група телеканалу ПравдаТУТ.

«Що ви на мене наговорили? Хто казав, що я спалив церкву? В очі мені скажіть, а не говоріть по селі, щоб мені потім журналісти дзвонили!», – на обурення священика односельці відповіли напруженим мовчанням.

Присутність преси роздратувала священика Михайла Змроця

Тим часом місцеві чиновники і депутати зайняли місця на сцені.

«Ми ходили до церкви і слухали таку науку: «Гартуйте силу духу, аби в раптовому нещасті закритись ним, як щитом». А ще були такі слова: «Бог дає страждання, страждання дає терпіння, терпіння породжує досвід, досвід дає надію», – розпочав свій виступ із біблійних цитат перший спікер – депутат Миколаївської районної ради Микола Паньків.

Він згадав про свій досвід у будівництві храмів і закликав громаду до мудрості і єднання.

«Колись на військовій кафедрі мене вчили, що коли людина отримує наказ, його треба виконати. Зараз це звучить, як алгоритм життя. Доля поставила перед нами завдання!», – переконливо заявив зі сцени Микола Паньків. Депутат запропонував вирішити, яким має бути новий храм у Великій Горожанні, і створити комітет із відбудови.

«Для контролю можуть бути і жінки, але для роботи безперечно потрібно буде засукати рукави», – додав наприкінці виступу Микола Паньків.

Депутат Миколаївської районної ради Микола Паньків закликав громаду села до єдності

Заступник головного архітектора Миколаївського району Андрій Подаль закликав мешканців Великої Горожанни не розбирати спалену церкву.

«Не знаю, в який спосіб то сталося… Ну, розберуться! Якісь там органи… Когось там осудять, когось не осудять. Але зараз ми просимо вас не чіпати церкву, бо це пам’ятка архітектури. Там кожна дошка може мати цінність. Ну, не вберегли!», – виступ архітектора вийшов дещо плутаним.

«У кожного зараз щем і біль на душі, але як казав Франко: «Борітеся – поборете!», – голова Миколаївської РДА Андрій Кос теж вирішив вдатися до цитат.

Тарас Шевченко на знак згоди з керівником району ледь помітно кивнув з портрета під рушниками. Андрій Кос закликав громаду визначитись, який саме храм будувати: мурований чи дерев’яний, а також відкрити благодійний рахунок для збоку коштів.

«Ніхто до вас не прийде і ніхто вам не збудує нового храму», – відверто розпочав свій виступ голова Миколаївської районної ради Тарас Зубрицький. Однак далі він пообіцяв особисту підтримку громаді Великої Горожанни, а ще – попросив написати листа з проханням про благословення на збір коштів до Глави УГКЦ Блаженнішого Святослава.

Місцеві депутати і чиновники закликали мешканців Великої Горожанни визначитися щодо побудови майбутнього храму

«У нас є районна програма по збереженні архітектурних спадщин. Ми внесемо пропозицію, щоби виділити кошти на виготовлення проектно-кошторисної документації. А від себе я звернуся на цементний завод, щоб дали пару тонн цементу. Думаю, що на наші звернення великі підприємства відгукнуться», – Тарас Зубрицький завершив свій виступ на обнадійливій ноті.

«Я вважаю, що це питання номер один для цілого нашого району. В нас в обласній раді є резервний бюджет на всякі такі форс-мажорні обставини. Я звернуся в цей бюджет. Буде правильно звернутися також до районної влади, щоб відставити всі будівництва доріг, садочків, інфраструктурні проекти, а це питання поставити номером один», – розставив пріоритети у своєму виступі депутат Львівської обласної ради Микола Седіло.

Врешті блок обіцянок і пропозицій завершився, тож сільський голова Мирослав Побігушка оголосив, що збори мають завершитися голосуванням щодо проекту нового храму.

Боже, нам єдність подай

Мешканцям села окреслили два варіанти розвитку подій: якщо громада вирішить будувати мурований храм за новим проектом, то на підтримку обласного та районного бюджетів сподіватися не варто, та якщо експертна комісія визнає цінним проект відновлення історичного дерев’яного храму, то обласна і районна влада допоможуть із виготовленням документації та будівельними матерілами.

Голосування спричинило емоційну бурю в народному домі.

«Церква має бути мурована, щоб ні ми, ні наші нащадки не переживали, що згорить!», – заявив один з чоловіків. Кілька людей підтримали його вигуками.

Голосування щодо нового храму спричинили бурхливі дискусії

«За новий проект треба платити великі гроші, а муровані церкви теж горять. В Хирові недавно велика пожежа була. Я за дерев’яну церкву. Вона двісті років стояла і не горіла!», – виступила мешканка Великої Горожанни Орися Бокало.

«Такого дерева вже нема! То була церква з дуба. Хто вам дасть дуб? Дадуть смереку або ялину!», – заперечив жінці інший односельчанин.

На вимогу громади один із депутатів озвучив приблизний кошторис нового мурованного храму – 10-15 млн. грн. Після цього прихильників відновлення дерев’яної церкви у залі побільшало.

Голова поставив питання на голосування. Отець Михайло Змроць першим високо підняв руку за проект мурованої церкви. Його підтримало ще 78 мешканців Великої Горожанни.

Священик Михайло Змроць голосував проти відновлення дерев’яної церкви

Натомість за ідею відновлення історичного дерев’яного храму, тим більше коштом районного та обласного бюджетів, висловилося 169 учасників громади. Їх перевагу було помітно ще до закінчення підрахунку голосів. Священик Михайло Змроць на такий поворот подій відреагував з неприхованим роздратуванням.

«Я вам ще то нагадаю!», – сварився панотець із жінками у сусідніх рядах.

«Ти ще ногу підніми – хай порахують!», – вигукнув до іншої жінки сивий чоловік, що сидів поруч зі священником і проголосував за мурований храм.

«Якби ви серед зими постояли в тій [дерев’яній] церкві і померзли, то не ставили би того питання взагалі! Для чого за то голосувати, якщо ще нема рішення комісії?», – обурився результатами голосування отець Михайло Змроць.

Депутати намагалися заспокоїти мешканців Великої Горожанни

Сільський голова і районні чиновники знову закликали громаду до єдності.

Після того, як пристрасті трохи стихли, почалося формування комітету з відбудови храму. Місцевий будівельник Дмитро Роман погодився наглядати за спорудженням нового храму, але відмовився від фінансової відповідальності. Після самовідводу ще кількох кандидатур хтось запропонував призначити відповідальним священика Михайла Змроця. Той замахав руками.

«Не хочу, щоб мене називали злодієм!», – заперечив він.

Пошуки відповідального все тривали, а високі гості один за одним покидали зібрання. Врешті людям вдалося домовитися про спорудження тимчасової каплички поруч зі зруйнованою церквою. Саме там впродовж кількох найближчих років мешканці Великої Горожанни молитимуться про єдність громади та успішну відбудову нового храму.


А поділитися?