Lviv Acoustic Fest. Акустика як настрій

У кінотеатрі «Львів» відбувся фестиваль відкриттів і змін.

Кіноцентр «Львів» – радянська будівля посеред Стрийського парку. Відверто кажучи, йти туди у осінніх сутінках не найприємніша у світі річ, але чого не зробиш заради мистецтва? Все, що завгодно, аби потрапити на оновлений Lviv Acoustic Fest.  Найважливіша зміна полягає у тому, що концертне агенство LAFest Production продало право на проведення фестивалю агентству Sviat Promo. Це вплинуло і на загальну концепцію, і на локацію, і на лайн-ап.

Чому саме це місце обрали для проведення фестивалю? Кінотеатр вже давно намагається відвоювати у міської влади ініціативна група Зайняти кінотеатр «Львів». Їх мета – припинити занепад одного з найстаріших кінотеатрів міста і вдихнути у нього нове життя. Організатор Lviv Acoustic Fest Святослав Роман – один з учасників цієї ініціативної групи. У інтерв’ю для Hromadske.ua він зауважив: «Так сталося, що я дотичний до ініціативи, ціль якої — повернути на культурну мапу міста кінотеатр «Львів», щоб на його місці не зробили торговельний центр. Так, я ризикнув своїм фестивалем, але це місце відкриється для львів’ян, які думають, що тут все зігнило, розвалюється і кінотеатр насправді треба продати. Яким буде це місце — вже інше питання, але воно має залишатися місцем культури. Тому Lviv Acoustic Fest — це такий першопроходець в довгому шляху повернення кінотеатру «Львів» до культурного життя».

Під час фесту кінотеатр виглядав більш ніж непогано. Велика зала, яку помітно підготували (приємно здивувала підлога у фан-зоні та добре налаштоване світло, яке відволікало від радянського інтер’єру), зручний куточок для автограф-сесій та невеличка акустична сцена, що притулилась біля чорного ходу. Також біля акустичної сцени працював смачний куточок від «Щось цікаве». Із недоліків локації можна назвати лише те, що туалет кінотеатру не здатен був витримати такої кількості гостей, а тому довелось обійтись рядочком біотуалетів.

Попередні Lviv Acoustic Fest’и, що відбувались у палаці культури імені Гната Хоткевича, однозначно програли в питанні приміщення: та сама радянщина виглядала зовсім інакше – жодних прикрас чи цікавого світла, якісь діти, що біжать на заняття гуртків… Натомість кінотеатр «Львів» додав справжньої фестивальної атмосфери завдяки відсутності сторонніх людей, вдалому оформленню та зонуванню простору. Сподіваюсь, наступного року буде ще краще.

Проблеми зі звуком – головне нещастя більшості концертних майданчиків Львова. Але не Lviv Acoustic Fest у  кіноцентрі «Львів». Незважаючи на те, що один за одним виступали доволі різні гурти, звук був на висоті, а налаштовувались музиканти зовсім недовго, а таке нечасто буває на інших фестивалях та концертах з великою кількістю учасників.

Нова українська музика – саме так можна одним словом сказати про всіх, хто виступав на Lviv Acoustic Fest. Виконавців добирали довго і ретельно, формуючи список не з прагненням «запхати» туди побільше відомих імен. Навпаки – сторінка фестивалю у соцмережах  якомога активніше розповідала про не надто відомих учасників, займаючись, таким чином, промоцією багатьох нових гуртів.

Денна сцена почалась з сольних проектів Павла Нечитайла та Яни Шпачинської з гурту Zapaska. Далі стартували виступи на головній сцені – молоді гурти «Женя і Катя» та Semmar. Після них виступали Adam, далі The Elephants – зворушливі хлопці, пісні яких звучать надзвичайно якісно. Так і тягне написати – наче не українські, але згадую про інші проекти їх саундпродюсера Євгена Філатова (The Maneken) – і відмовляюсь від цього порівняння. Після них були вже знайомі львів’янам (в тому числі й з попередніх Lviv Acoustic Fest’ів) «Плесо». Потім ще одна музична сенсація – Latexfauna, які зіграли 7 пісень, а тоді вокаліст заявив, що це все, що є у них в репертуарі (звісно, «Серфера» на біс хлопці виконали).  А на десерт – Panivalkova, харизматичне дівоче тріо, яке бавилось із публікою, граючи то запальні, то спокійні пісні.

Другого дня малу сцену запалювали Мар’яна Клочко, «Хрущі», Black Baloon та Postman, який не зміг потрапити туди першого дня через непередбачувані обставини. На великій сцені стартували «Колір» та Fokks – саме під час їхніх виступів зникало світло. Але попри цей недолік, який виправили доволі оперативно, публіка бурхливо підтримала виконавців. Далі була Mari Cheba зі своїми меланхолійними мелодіями, а після неї – ще одні улюбленці публіки: Blooms Corda. Потім виступали Myopia – найближчий до акустичного звучання гурт із найважчою музикою. За ними були Lemko Bluegrass band. А хедлайнером другого дня стали улюблені вже не лише для львів’ян, а для й усієї України «Один в Каное».

Акустика перестала бути форматом фестивалю. Адже це справді складно – змушувати виконавців готувати особливу програму для одного виступу. Натомість акустика стала настроєм. Для тих, хто прагнув саме акустичного звучання, залишилась повністю форматна денна сцена. А для тих, хто шукав музичних відкриттів, акустичність не стала перепоною, щоб почути гурти у найкращому їх звучанні. Lviv Acoustic Fest зробили люди, для яких музика це значно більше, ніж намагання заробити. Адже так легко і невимушено виходить ділитись лише тим, що справді любиш.

Текст: Олександра Власюк

Фото: Ліза Власенко