Львів’ян закликають стати наставниками для сиріт
А як стати таким наставником, знають журналісти «Львівської хвилі».
Михайло живе в інтернаті. Нещодавно в нього з’явився наставник. За словами хлопця, це кардинально змінило його життя.
«Ця людина мені дуже допомагає. Зокрема, в навчанні і тим, що я від неї відчуваю таку любов, від кого ще досі такого не відчував. У мене складається думка, ніби це, як моя рідна людина, як мама чи сестра», – каже Михайло.
Тарас сам є наставником, раніше він був волонтером і відвідував сиротинці. Чоловік за професією фахівець в ІТ-сфері. Запевняє, опікуватися дитиною з інтернату справа не з легких, проте це вартує часу і зусиль.
«Дуже важлива комунікація один на один, коли ти маєш з дитиною піти, погуляти разом. Він подзвонить, скаже, що йому болить, я передзвоню, запитаю, як справи. Разом ми готуємось до ЗНО, я йому організовую репетиторів, на початках допомагав робити домашнє завдання, ми їх разом робили різними способами», – розповів наставник.
Сама ж ідея наставництва з’явилася ще п’ять років тому. Її суть полягає в тому, що дорослі люди приділяють свій вільний час вихованцям інтернату. Каже Марія Саквук, керівник проекту «МІЙ ДРУГ-НАСТАВНИК» при Комісії української греко-католицької церкви у справах родини
«Наставником може бути будь-яка людина: від студентської лави і до пенсійного віку. Просто людина приходить, заповнює анкету, ми запрошуємо на навчання. Три-чотири дні говоримо про психологію сирітства, про те, які обов’язки в наставника. Після того є процес зі сторони наставника збору документів, а з нашої сторони – наставника ми підбираємо під дитину, а не дитину під наставника», – зазначила Марія Саквук.
До речі, наставництво є затверджено на офіційному державному рівні. Деталі про те, як долучитися до ініціативи на сайті rodyna.ugcc.org.ua.
