Львівські податкові органи знищують бізнес

До “Електронної книги скарг України” написав наш читач Олександр, який стверджує, що податкові органі в місті Львові порушують чинне законодавство.

Звертаюсь до Вас із проханням відреагувати на факти грубого порушення чинного законодавства з боку податкових органів на Львівщині, незаконна діяльність яких призводить до повного знищення мого бізнесу.

Моя діяльність полягає в наданні послуг перевезення вантажним автотранспортом, а також наданні транспортно-експедиційних послуг як із використанням власного транспорту, так і залученого.

У липні 2015-го року  ДПІ у Кам᾽янка-Бузькому районі ГУ ДФС у Львівській області повідомила мене про призначення щодо мене планової документальної перевірки за 2013-2014 роки, яка була проведена в приміщенні ДПІ у м.Кам’янка Бузька з 27.08.2015р. по 15.09.2015р. За результатами проведеної перевірки було складено Акт про результати проведення документальної планової виїзної перевірки з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства № 53/17-00/2112709078 від 23.09.2015 р. За результатами цієї перевірки 20 жовтня 2015 року ДПІ у Кам᾽янка-Бузькому районі винесло податкове повідомлення-рішення №0001221700, про притягнення мене до відповідальності за порушення податкового законодавства.

Згідно із зазначеним рішенням мені було донараховано податкові зобов`язання із податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 275868 грн., з яких 220694,75 грн. – за основним платежем та 55173,69 грн. – штрафні санкції. Крім того, у цей же день податковий орган виніс вимогу про сплату боргу (недоїмки) №0001241700  та Рішення №0001241700 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Відповідно до виставленої вимоги мені було нараховано недоїмку зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове соціальне страхування у розмірі 149669,85 грн. Згідно із рішенням  на мене було накладено штрафну санкцію за несвоєчасне нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове соціальне страхування у розмірі 14966,99 грн. РАЗОМ за результатами перевірки мені було донараховано 440505,28 грн. зобов᾽язань.Слід зазначити, що будь-які мої аргументи щодо відсутності законного права на призначення цієї перевірки, порушення строків та порядку оформлення результатів її проведення та строків винесення рішень – жодним чином не брались до уваги.

Відповідно до п.3 Прикінцевих положень Закону України №71 від 28.12.2014р. “ Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» встановлено обмеження на перевірки підприємств, установ та організацій, а також фізичних осіб – підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами у 2015 та 2016 роках, які мають здійснюватись виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб’єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України.

Однак, в порушення цієї вимоги Закону податковий орган безпідставно  включив до плану-графіку проведення документальних планових перевірок суб᾽єктів господарювання, затвердженого наказом ДПІ у Кам᾽янка-Бузькому районі ГУ ДФС у Львівській області №108 від 31.07.2015р. планову документальну перевірку моєї діяльності за 2013-2014 роки, яке проводилась на підставі наказу про проведення планової виїзної перевірки та направлення на проведення документальної планової перевірки №5960 від 27.08.2015р.

Згідно поданих мною податкових декларацій у 2013-му році мною було задекларовано 1 330 809 грн. доходу, у 2014-му році – 1 037 605 грн. доходу, що є суттєво меншим за визначених законодавством поріг у 20 млн. грн. А отже на мене поширюється визначений мораторій на проведення перевірок, який був грубо порушений податковою інспекцією.

Згідно із вимогами ст. 86 Податкового кодексу України за результатами проведеної перевірки протягом п’яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку складається відповідний акт, а податкове повідомлення-рішення виноситься протягом 10-ти робочих днів з дати отримання акту перевірки, а за наявності заперечень – протягом 3-х робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді. Однак у моєму випадку перевірку було закінчено 15 вересня, акт складено 23 вересня, а рішення винесено – 20 жовтня, тобто без дотримання визначених законодавством строків.

Крім того, результати проведеної перевірки були оформлені з порушенням п.5.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, згідно якого за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов’язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

Однак у складеному за результатами перевірки Акті, вказано лиш що перевіряючими було встановлено розбіжності між сумою задекларованого валового доходу за 2013-2014 роки та сумою валового доходу відображеного в книзі обліку доходів і витрат та виписками банку. При цьому, за твердженням перевіряючих, така розбіжність виникла в результаті невідображення у валовому доході  сум, отриманих від наданих мною експедиційних послуг, чим порушено вимоги п. 135.1. ст. 135 Податкового кодексу України. Але ЖОДНОГО посилання на будь-який первинний документ чи господарську операцію, що могло би підтвердити цей висновок – у Акті не вказано.

Не погодившись із винесеними за результатами перевірки рішеннями, я оскаржив їх спочатку в адміністративному, а згодом і у судовому порядку. Під час розгляду моєї первинної скарги ДФС у Львівській області повідомило мене про необхідність призначення повторної документальної перевірки, однак не погоджуючись із законністю її призначення, я був змушений подальший захист своїх прав здійснювати шляхом звернення із відповідною позовною заявою до суду.Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 01.03.2016р. у справі №813/6194/15 було повністю задоволено мій позов до Державної податкової інспекції у Кам’янка-Бузькому районі ГУ ДФС у Львівській області про визнання протиправними і скасування рішень.

Однак за результатами розгляду апеляційної скарги податкового органу Львівський апеляційний адміністративний суд своєю постановою від 01.06.2016р скасував постанову першої судової інстанції та виніс нове рішення, яким мені було повністю відмовлено у задоволенні позову. На моє глибоке переконання, зазначене рішення суду є незаконним, а тому воно буде оскаржене мною до Вищого адміністративного суду шляхом подачі касаційної скарги.

Аналізуючи рішення судів та матеріали судової справи, можна чітко простежити, що ключовим предметом дослідження правомірності винесених щодо мене рішень є оцінка судами правової природи укладених із замовниками договорів на транспортно-експедиційне обслуговування. За логікою перевіряючих уся сума отриманих мною від транспортно-експедиційної діяльності коштів мала би бути віднесена до складу валових доходів.

Однак тоді незрозуміло, чому перевіряючі не врахували і суми понесених витрат, що здійснені за рахунок замовника, до складу моїх валових витрат у цьому періоді. Адже врахування до складу доходів цих сум автоматично тягне за собою і відображення понесених витрат, які мною були документально підтвердженим належним чином оформленими первинними документами.

Львівський окружний адміністративний суд у Постанові від 01.03.2016р. по справі №813/6194/15 погодився із моїми твердженнями та спростував висновки податкового органу, визнавши, що частина отриманих мною коштів у межах виконання договорів транспортного експедирування є транзитними, а тому правомірно не були відображені у складі сукупного доходу за відповідний рік.

Натомість Львівський апеляційний адміністративний суд дійшов до протилежного висновку, який грунтується на оцінці платіжних документів, що не розмежовують отриманих сум на кошти по організації перевезень та суми винагороди за надані експедиційні послуги. Однак тоді незрозуміло чому суд не брав до уваги первинних документів, що підтверджують фактичне понесення витрат  на організацію та здійснення перевезень. Адже в будь-якому випадку, незалежно від результатів оцінки правової природи цих договорів чистий дохід до оподаткування не може бути змінений, оскільки у випадку виконання договорів транспортного експедирування ці витрати здійснюються за рахунок замовника, а тому не підлягають відображенню у складі моїх витрат.

У випадку визнання цих договорів договорами транспортного перевезення ці витрати автоматично слід вважати витратами, які формують собівартість наданої послуги, а тому повинні зменшувати розмір чистого прибутку від такої господарської операції.

Така логіка чітко відповідає вимогам п. 86.10 ст. 86 Податкового кодексу України, яким передбачений обов᾽язок зазначати в акті перевірки як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов’язань платника, однак ні податковий орган, ні апеляційний суд не врахували цієї норми та не віднесли суми понесених витрат, що здійснені за рахунок замовника, до складу моїх валових витрат у цьому періоді. Але апеляційний суд дійшов до цілком абсурдного висновку і вказує на те, що я  «не був позбавлений можливості віднести оплачену вартість послуг залучених перевізників до складу власних валових витрат та в подальшому вірно визначити обєкт оподаткування ПДФО» Хоча і матеріали перевірки, і вимоги податкового законодавтсва, та й, зрештою – і логіка викладених у Акті перевірки висновків свідчить про цілком протилежне, оскільки податковий орган мав визначити не лише суму заниження валових доходів, але й валових витрат, а суд мав дослідити не лише висновки перевіряючих, але й усіх доданих до матеріалів справи первинних документів, які розкривають зміст кожної господарської операції.

Слід зауважити, що з винесенням апеляційним судом рішення по цій справі, нараховане мені за результатами проведеної перевірки податковим органом зобов᾽язання вважається узгодженим, а тому воно підлягає сплаті в бюджет незалежно від того, чи продовжую я подальше оскарження винесеного судом рішення.

У випадку стягнення податковою інспекцією з мене нарахованих сум, мій бізнес повністю припинить своє існування, оскільки розмір нарахованих зобов᾽язань  є більшим за розмір усіх моїх активів та на порядок перевищує суму отриманого мною доходу від підприємницької діяльності.

Таким чином, своїми незаконними діями податковий орган повністю заблокує мою підприємницьку діяльність, оскільки вимога сплатити космічну для мене суму нарахованих ним зобов᾽язань позбавить мене та мою сім᾽ю будь-яких засобів для існування.

Зважаючи на усе викладене вище, прошу Вас відреагувати в межах своєї компетенції на викладені вище факти, які свідчать про грубі порушення вимог законодавства з боку податкових органів та демонструють повну зневагу до мене, як до платника податків і громадянина України, який через це позбавляється права на вільну підприємницьку діяльність та знищують мій власний бізнес.

Контакт для журналістів: 

0503375929 або perepelucya@ukr.net