Львівські ралісти привідкрили таємниці свого екстремального спорту

logo
124365_lvivski_ralisti_prividkrili_taemnici_svog.jpeg


«Найголовніше, що відрізняє спортивний автомобіль від цивільного, є каркас безпеки, – розповідає пілот Олег Слезінський. – Він призначений для того, щоби вберегти екіпаж від можливих аварій. Тому що при аварії кузов може скластися. А цей каркас призначений для того, щоби захистити кузов від складання».

Також обов`язкові атрибути – спортивні сидіння, паски безпеки та спеціальні шини. Вони відрізняються для різних температур і покриття. Чим вищою є температура на вулиці, тим твердіший склад шин ставлять.

І в холод, і в спеку екіпаж можна побачити в одному одязі – вогнетривкому комбінезоні.

«У ньому парко і некомфортно. Але оскільки безпека в пріоритеті, доводиться миритися з незручностями», – пояснює Олег Слезінський.

Перед тим, як сісти у машину, пілот і штурман завершують обмундировуватися. Роблять це у цілковитій тиші. Адже, кажуть, у цей мить кожен думає про свої обов`язки. Олег Слезінський розповідає: «Я – пілот. Моє завдання стежити за тим, як машина входить у повороти, контролювати всю ситуацію на треку, відчувати машину».

Штурман теж приборкує «коней під капотом». От тільки голосом. Слезінський зазначає: «Автомобіль їде так, як говорить мій штурман Юра Бішко. Юра каже, щоб автомобіль їхав швидко, і він поїде швидко».

Для успішного виступу тандем спортсменів має працювати чітко, як злагоджений механізм. Бішко розповідає: «Кожна гонка для нас, напевно, як перший раз, це боротьба. Аби знайти повне розуміння між штурманом і пілотом, потрібно проїхати не одну тисячу бойових кілометрів».

Через те, що автомобіль не їде, а ковзає поверхнею, людину за кермом називають пілотом, а не водієм.

Для раліста важливо правильно оцінювати свої сили. У цьому екстремальному середовищі є професійні прикмети. Олег Слезінський розповідає: «Відчуття, яке завжди передує аварії, це думка про те, який я класний пацан, що в мене все вдається, я можу їхати швидше. Зазвичай, після такої думки щось трапляється. До того ж, у перші 5 хвилин».

Відтак після такого тривожного дзвінка спортсмени радять трохи пригальмувати і рухатися вже повільніше.

Наші герої свого життя не уявляють без викликів дороги. Бо це вже, як залежність. Юрій Бішко зізнається: «Я отримую велике задоволення від того, чим я займаюся. У цьому є сенс мого життя». А Олег Слезінський додає: «Коли ти керуєш автомобілем на грані його можливостей і балансуєш на цій грані, це дає навіть не адреналін. А естетичне задоволення».

А поділитися?



Вам має сподобатись...