Львівські слеклайнери поділилися таємницею контролювання розуму й тіла

logo
126304_lvivski_sleklajneri_podililisja_taemnicej.jpeg


Слеклайн – ходьба по натягнутій стропі між деревами, будинками чи навіть каньйонами. Це доволі молоде заняття, яке з’явилося наприкінці минулого століття.

«Придумали його ліниві скелелази, – розповів альпініст і скелелаз Іван Бандрівський. – Ну, не дуже ліниві. Просто в погану погоду не було можливості лазити по скелях. І вони сиділи, скучали. На одній із заправок побачили огорожу із натягнутих строп. І один зі скелелазів почав по цьому паркану ходити. Всім дуже сподобалося».

Слеклайн настільки припав до душі сміливцям, що почав завойовувати прихильність відчайдухів по всьому світу. Це заняття має три гілки: longlining – ходьба на максимальну довжину; highlining – на якомога більшу висоту і tricklining – вправляння на рівні кількох метрів над землею.

Із цим заняттям знайомить Олександр Роїк. Хлопець розповідає: «Перший крок завжди найважчий. Для цього ми ставимо ногу рівно на стропу і пробуємо втримати рівновагу. У початківців вона завжди гуляє. З часом це проходить. Стандартна вправа: крок вперед, два назад».

Навчитися тримати рівновагу – основа усіх видів слеклайну. Для цього треба зосередити увагу на одній точці. Олександр розповідає: «Руки в позі «лося». Ми ними розмахуємо. Нога призігнута. Треба пам`ятами, що стропа – це резонатор. Якщо ми будемо сильно напружувати ногу, вона буде трястися. Відповідно – мотузка теж буде коливатися. Тому бажано просто заспокоїтись».

Умільці кажуть: у балансуванні по линві є навіть щось від медитації. Адже воно дозволяє відкинути усі зайві думки.

Слеклайнери ходять, стрибають і навіть показують акробатичні трюки на мотузці. Це ефектно і дуже видовищно. Але іноді доводиться платити травмами. Щоби їх уникнути, мастаки мають кілька порад. По-перше, ніколи не підставляти руку під стропу. Бо це може закінчитись переломом. По-друге, правильно оцінювати свої можливості.

«Бо оцей дух змагання, дух суперництва просто зриває голову і починаєш робити трюки, не задумуючись, вдасться їх зробити, чи ні», – пояснює Олександр Роїк.

Третя умова успіху – не припиняти спроб після невдач.

Відважні серцем уміють влаштувати пішу прогулянку навіть між будинками. Це забава на висоті 30 м. Тож без страховки – ніяк. Спорядження дуже міцне – переконують сміливці. На ньому, до прикладу, можна скинути мотоцикл. Тож людині падати абсолютно безпечно. Олександр ділиться враженнями: «Всі зайві думки зникають відразу. Залишаєшся наодинці з лінією. Надзвичайно захоплює подих. Відчуваєш, що кожен рух твого тіла буде впливати на розвиток подій».

Слеклайнери постійно дивують світ новими божевільними досягненнями. Наприклад, американець Енді Люїс полюбляє ходити над каньйонами без страховки. А його співвітчизниця Фейт Дікі гуляє канатом між двома вантажівками, які їдуть зі швидкістю 50 км/год. Цими дивовижами відчайдухи доводять: немає меж людським можливостям.

А поділитися?