Львівський «Грифон» на Донбасі
Війна на Донбасі зажадала залучення великої кількості людських і матеріальних ресурсів.
У тому числі й усіх ресурсів Міністерства внутрішніх справ.
Так, на сході побували практично всі загони міліції спеціального призначення. Зокрема й такі доволі «екзотичні» підрозділи як, наприклад, загони судової міліції. Про історію одного з них і йтиметься у статті.
У травні 2014 року на Донбас вперше вирушили співробітники спеціального батальйону судової поліції «Грифон» Львівського УМВД. Їх очолював полковник міліції Назар Коминар
Перше бойове хрещення «грифонівці» пройшли разом із бійцями колишнього «Беркуту» під Слов’янськом. Далі були будні на блокпостах і боротьба з диверсантами. Так, зокрема, львів’яни затримали журналістів агентства «Russia today» із топографічними картами та великою сумою грошей, які прямували рейсовим автобусом «Москва – Донецьк».
Кореспонденти намагалися відкупитися, пропонуючи кілька тисяч доларів США за те, щоб їх відпустили. Проте бійці спецпідрозділу навідріз відмовилися від хабарів і передали затриманих колегам із СБУ
Співробітників «Грифону» залучали до охорони громадського порядку на території населених пунктів та стратегічних об’єктів, зокрема, телевежі на Карачуні та госпіталів, аби не допустити туди провокаторів і ворожих агентів. Саме під їхньою опікою перебував штаб антитерористичної операції.
Після звільнення Слов’янська одну групу «грифонівців» скерували до Маріуполя, а іншу перекинули до Краматорська. Поліцейські долучилися до патрулювання міст і здійснення пропускного режиму на блокпостах. А їхні колеги, які перебували в Краматорську, здійснювали фільтрацію людей, і разом із бійцями Збройних сил України брали участь у спецопераціях.
Так, зокрема, вони неодноразово затримували диверсантів, які переховувалися в помешканнях місцевих жителів. Одного з них працівникам «Грифону» довелося самотужки доставляти до Києва, оскільки виникли побоювання, що його можуть ліквідувати під час етапу. Сепаратист добре володів ситуацією у районі та керував грошовими потоками з окупованої території.
«Щодня ми ризикували своїм життям, — пригадує полковник Назар Коминар. — На жаль, не обійшлося без прикрих і трагічних випадків. Адже поруч йшли бойові дії. Якось ми з міліціонером-водієм прапорщиком Олегом Лучком супроводжували гуманітарну місію ОБСЄ до Ізюма. Дорогою туди все обійшлося без пригод. Коли ж ми поверталися до Слов’янська повз кукурудзяні поля, пролунав постріл. Куля прошила Олегові стегно…»
У грудні 2014 року російські окупанти обстріляли Краматорськ із установок «Град». Один із снарядів потрапив до гуртожитку, в якому перебували співробітники спецпідрозділу «Грифон». Один із працівників отримав поранення ноги, а інший – стегна.
А влітку 2015 року батальйон охопила трагічна звістка. Від ворожої кулі загинув старший прапорщик Іван Сидор. Коли працівник «Грифону» перебував у санвузлі бази, у нього через вікно поцілив диверсант. Пролунало два постріли. Одна з куль пройшла через легеню навиліт. Чоловік впав на плитку та помер від втрати крові…
