Львівський митець запрошує в «тривожний» простір, де в центрі розіп’ятий Христос

logo
144532_lvivskij_mitec_zaproshue_v_trivozhnij_pro.jpeg


Коли заходиш в простір живописного проекту «Тривога. Шкіц до пейзажу», що у львівській галереї «ІконАрт», відразу відчуваєш себе його героєм. Так Остап Лозинський і задумав. Його проект «Тривога» ‒ це панорама цілого сюжету. Зліва ‒ світло, справа ‒ суцільна темрява. А в центрі ‒ страсті Христові.

Ця виставка торкає людей, іноді до сліз. Малярством думаючий художник запрошує роздумувати.

«Ось є Христос скатований, побитий. Ми бачимо ці руки, що тягнуться до нього. Що це за руки, хто їх простягає? Можливо, це руки людей, Івана чи когось з учнів, які просять помилувати: «Спасе, спаси нас!» Але це також є жест розпинателів чи тих воїнів, які знущаються, сміються над Христом, бо смерть ганебна. Померти на хресті в 30 років ‒ це не щось найкраще, що євреї могли собі уявити..», ‒ пояснила своє сприйняття виставки богослов, іконописиця Іванка Крип’якевич-Димид.

Шістнадцять полотен розміром два метри на 90 сантиметрів Остап творив у майстерні. Ідею виношував рік, багато в той час читав філософських книг і за півтора місяці видав свою «Тривогу».

«Тема людини, тема її життя, світогляду, тема її страхів, тема її перемог, поразок ‒ це завжди важливо для мене», ‒ розповів автор Остап Лозинський.

Ця «Тривога» в малярстві ‒ це, каже автор, запитання до себе і до людства. Куди ми рухаємося, що робимо зі світом, йдемо до світла чи до темряви, чому боїмося і чи маємо на що опертися?

«Ми можемо опиратися один на одного. І це дуже важливо. Але варто і приймати чиюсь опору і підставляти свою. І не боятися цієї опори ‒ це важливо! Навіть та сама природа, яка нас оточує, ‒ теж наша опора, яку ми нищимо. Бог є нашою опорою!», ‒ додав Остап.

Це п’ята виставка малярства Остапа. І, ймовірно, 12 персональна загалом. Адже митець ще й пише ікони. Іконопис для нього, зізнається, ‒ це втеча від щоденності, пошук абсолюту, це те, ким він хоче бути. А от малярство ‒ те, ким він є зараз, його емоції, переживання.

«На виставці навіть зображення природи чи лісу, чи дерев ‒ це теж зображення людини. Бо це певний стан людини, це певна боязнь, невпевненість людини. Насправді це все намальована людина. Не залежно від того, чи це дерево, чи трава, чи ліс..», ‒ розтлумачив Остап Лозинський.

«Остап закликає нас сприймати християнство як думаюча людина. Не тільки як: «Бозя тебе покарає, Бозя тебе любить».. Зараз є купа книжок і інтернет, можемо відкрити їх і почати думати!», ‒ підсумувала богослов, іконописиця Іванка Крип’якевич-Димид.

Виставка в галереї «ІконАрт» триватиме місяць, до 19 листопада. А далі помандрує до Варшави і у Київ.

А поділитися?