«Ми маємо робити все по-іншому»

logo
24183_mi_maemo_robiti_vse_po_inshomu.jpeg


Під час Форуму видавців у Львові відбулася презентація книги експерта з питань освіти «Школа майбутнього» сера Кена Робінсона. Свою популярність Робінсон здобув після виступу на щорічній конференції TED у США, присвяченій «ідеям вартим поширення». Кен Робінсон виступив на конференції у 2006 році і висловив ідею проте, що кожна людина має надзвичайні здібності, які слід максимально розвивати. За десять років його виступ переглянули більше 50 мільйонів людей, а сам запис став найпопулярнішим за усю історію TED.

У своїй книзі відомий експерт пропонує практичні рішення критичної проблеми, що постала перед сучасним світом: як змінити недосконалу освітню систему. В рамках презентації книги, виданої у видавництві «Літопис», Кен Робінсон записав спеціальне відеозвернення до відвідувачів форуму. Подаємо текст відеозвернення у перекладі Ганни Лелів повністю.

***

Вітаю! Мене звати Кен Робінсон, і я дуже тішуся, що мені випала нагода сказати кілька слів в рамках Форуму видавців.

Найперше хочу сказати, що дуже радію, що моя найновіша книжка «Школа майбутнього» виходить друком в Україні. Хочу подякувати видавцям за їхній внесок і упевненість в успіху книжки, і, звичайно, чудовій перекладачці Ганні, яка доклала чималих зусиль до перекладу книжки.

Я переконаний, що це добрий переклад і сподіваюсь, що вам сподобається моя книжка. Це плід моєї досить тривалої кар’єри в галузі освіти, і в цій книжці я закликаю по-іншому поглянути на те, чому ми так багато інвестуємо в наші освітні системи, і як потрібно навчати наших дітей для теперішнього і майбутнього.

«Школа майбутнього. Революція у вашій школі» увійшла у список найкращих книг Форуму видівців 2016 року

Отож, на початку вашої дискусії дозвольте мені сказати кілька слів про ключові теми, висвітлені в цій книжці, що, сподіваюсь, буде цікаво й корисно, якщо ви ще не мали часу її прочитати.

Освіта – одна з найбільших інвестицій, що її будь-яка культура, будь-яка країна робить у власне майбутнє. І коли я кажу «інвестиція», то маю на увазі не просто гроші, а процес, упродовж якого ми прагнемо плекати таланти, навички й ресурси, що їх потребує кожне нове покоління, щоб знайти свій шлях у цьому світі й долучитися до зростання й розвитку своїх спільнот. Усі наші освітні системи були створені, щоб подолати виклики минулих століть, і в цьому, на мою думку, і є проблема. Більшість освітніх систем у світі наразі переживають реформи, і я знаю, що це відбувається і в Україні.

Втім, у багатьох системах реформи зосереджені на тому, щоб поліпшити систему, тоді як вартувало б натомість шукати способів, як перетворити освіту на щось інше, на ту, якою вона має бути. Чимало країн реформують освіту через процес тестування, через щораз більшу стандартизацію і центральний контроль. І одним із наслідків цього є те, що моральний дух учителів занепав, показники учнівської успішності загалом не покращилися так, щоб це сприяло здоров’ю та успіху їх самих і їхніх шкільних систем. І дуже часто шкільна програма стала надто вузька.

Чимало країн реформують освіту через процес тестування і одним із наслідків цього є те, що моральний дух учителів занепав

Однак існують і серйозніші проблеми. В основі «Школи майбутнього» лежать три ключові твердження. Одне з них полягає в тому, що ми живемо в часи колосальних, радикальних, глобальних змін. Це фундаментальні зміни, а отже, до певної міри, революційні. І я не висловлююся метафорично. А кажу буквально. Існує три великі рушії змін.

Перший – темпи технологічний інновацій, що фундаментально змінили світ, особливо за останні 15-20 років.

Другий – небачене досі зростання світового населення. Сьогодні ми належимо до спільноти людей на Землі, до якої входить майже 7,5 мільярдів людей – найбільше покоління в історії людства.

І третій рушій – величезний тиск від усього цього на наші політичні системи, а також на системи природні. Отож, ми живемо в часи бурхливих і непередбачуваних змін.

Друге твердження полягає в тому, що на передовій цих змін перебуває освіта, і міркуючи про неї, потрібно докорінно переглянути свої уявлення про талант, розум і здібності. Більшість наших систем дуже вузько трактують інтелект і талант, і я думаю, що це серйозно шкодить нашим дітям і громадам. Як на мене, людські ресурси схожі на ресурси природні – вони дуже різноманітні, але ми мусимо виявити їх, відкрити і вдосконалити. Коли ми будуємо освітню систему на основі вузького тлумачення інтелекту й таланту, ми ігноруємо і зводимо нанівець більшість талантів, що є в наших дітей.

І третя тема, що розглядається у цій книжці, стосується того, що ми маємо почати робити все по-іншому, бо наші старі системи не підходять для цієї мети. Намагатися поліпшити їх, залишивши їх в своїй основі незмінними, це наче вдосконалювати паровий двигун, тоді як нам треба, навпаки, утримати тепло всередині. Отож, книжка закликає до докорінних змін, і не просто закликає, а наводить приклади, як це виглядає і як це працює у різних країнах, різних школах і різних шкільних системах.

Однак насамперед ми повинні чітко з’ясувати, чому ми це робимо і навіщо взагалі потрібна освіта. На мою думку, освіта мусить мати дві цілі.

Перша – допомагати молодим людям зрозуміти довколишній світ. Ясна річ, що це дуже важливо й серйозно впливає на шкільну програму, на те, якою вона має бути і чому. Але освіта має, крім того, ще одну, не менш важливу мету – допомогти людям зрозуміти свій внутрішній світ. Світ, що існує тільки тому, що вони існують, світ їхніх почуттів, особистих відчуттів та емоцій, їхній погляд на світ, до якого вони належать, і те, як можна взаємодіяти з цим світом. Чимало проблем, які ми бачимо в школах, виникають саме через нехтування внутрішнім світом.

У ширшому розумінні освіта має чотири ключові ролі. І, сподіваюсь, вони стануть для вас темою для дискусій упродовж наступних кількох днів, а також у майбутньому, коли ви говоритимете про майбутнє цілої системи в Україні. Я перелічую ці ролі в довільному порядку, але кожна з них критично важлива для майбутнього освіти. Отже, чотири ролі.

Освіта має важливу мету – допомогти людям зрозуміти свій внутрішній світ

Перша з них – економічна. Освіта, звісно, відіграє вкрай важливу економічну роль, було б дивно стверджувати протилежне. Ми сподіваємося, що наша освітня система допоможе нашим дітям розвинути власні таланти, навички, здібності, компетенції і знання, потрібні їм для того, щоб стати економічно активними, продуктивними й незалежними. Отож, ключове питання полягає в тому, яких саме навичок і знань вони потребують, щоб брати участь і долучатися до економічного зростання й розвитку в сучасній ері людської історії, в 21-му столітті, а не 19.

Друга важлива роль освіти – соціальна. Ми сподіваємося, що освіта навчить наших дітей жити з іншими людьми, співпрацювати, бути добрими громадянами й брати участь у процесі місцевого розвитку, бути відповідальними членами своєї громади й країни. Отож, які навички їм для цього потрібні і яка освітня система не просто повідомить їх про ці ролі, а допоможе їм випробувати їх на практиці та зрозуміти їх.

Третя ключова роль освіти – культурна. Тут я маю на увазі історію, традиції, спосіб життя, погляди й цінності, притаманні різним спільнотам. Освіта, безперечно, має допомогти дітям зрозуміти культуру, до якої вони належать, крім того, світ невпинно розвивається і ускладнюється, і чимало викликів, які постали перед нами, є не лише економічні чи екологічні, а й культурні. Багато масштабних конфліктів між різними людськими громадами породжені різними культурними уявленнями, що лежать в основі їхнього способу життя. Отож, освіта має допомогти зрозуміти й сприяти розумінню інших культур, а також власної культури.

І четверта роль освіти – особиста, і для мене вона найголовніша, бо освіта – це особиста справа, ми працюємо з людьми, маємо справу з людьми, які швидко розвиваються, чиї здібності – колосальні, от тільки їхній розвиток залежить від наших можливостей і того, як ми їх плекаємо.

Ось чому я кажу, що людські ресурси схожі на ресурси природні: вони часто залягають дуже глибоко, нам треба знайти їх, і не просто знайти, а вдосконалити й плекати. І тут дуже важлива роль освіти. Кілька років тому я написав книжку «Стихія. Як віднайти своє покликання й змінити своє життя» про природу людського таланту й умови, за яких він процвітає, і цю ж тему я розглядаю і в «Школі майбутнього».

Чимало проблем, які ми бачимо в школах, виникають саме через нехтування внутрішнім світом

Я вважаю, що нам треба перейти від стандартизованих освітніх процесів до персоналізованих відповідно до індивідуальних талантів учнів і більш пристосованих до їхніх життєвих обставин і їхніх спільнот. Те, що я кажу – не просто теорія. Я детальніше розповідаю про це в своїй книжці і наводжу чимало прикладів того, як це працює, але все це впливає на те, як організовані школи, на шкільну програму, на наш підхід до вчителювання і ролей учителів, до оцінювання й партнерства між школами й іншими організаціями, культурними й економічними, а також на зв’язок між різними етапами освіти – від початкової до вищої освіти й освіти, що триває ціле життя. Що ж, ці питання важливі сьогодні для кожної країни, для кожної національної та міжнародної системи.

Ми всі постали перед глобальними викликами. І я твердо вірю, що кожна країна знайде власне рішення. Інакше не може бути, і ці рішення  мають бути частиною глобальної картини, і ви побачите, що це також одна з тем, що розглядаються у «Школі майбутнього».

Отож, ще раз щиро дякую видавцеві й перекладачці за те, що зробити «Школу майбутнього» доступною в Україні. Дякую, що знайшли час обговорити цю книжку в межах ширшої дискусії в Україні з приводу розвитку національної освітньої системи. Бажаю вам плідних розмов упродовж наступних кількох днів і в подальшому. Думаю, що це надзвичайно важливо, і дуже радію, що зміг долучитися до цього.

Дякую!

А поділитися?