Місто в собі, або Трохи про львівську урбаністику
Вікторія Найдьонова
журналіст Без Табу
15:10, Сегодня
71
Біля ратуші традиційно все добре
/ lviv.vgorode.ua
У рамках львівського Форуму видавців представники влади та громадянського суспільства дискутували про долю міста та його розвиток, особливості форуму, боротьбу туризму та IT, нову бібліотеку на околиці та нестачу конференц-залів у середмісті.
Наводимо найважливіші тези з виступів учасників дискусії «Львів: провінційність vs авангард».
Вікторія Бриндза, соціолог, учасниця Несторівської групи
Ми десь покращуємо те місто, яке ми знаємо з початку 2000-х, з 90-х, хтось навіть із Австро-Угорщини. Натомість якщо ми говоримо про глобальну конкуренцію і про відкритість, ми маємо враховувати, що ця відкритість передбачає трошки інші правила гри, інші умови, іншу відповідальність сторін.
Мені здається, що цих тематичних майданчиків цього року не було би, якби пані Олександра Коваль (організатор Форуму видавців – ред.) не наважилась нарешті трошечки відпустити зі своїх рук Форум видавців і дозволити іншим ініціативам все ж таки придумати щось самостійно. Це йде таким складним переломним моментом, але ми маємо не забувати, що Форум видавців має так само адаптуватися до того, що змінюється в місті, як змінюється світ. Він починався з того, що не було доступу до книжок, і звичайно, що це був прорив – дати книжки, притягти сюди людей. Але доступ до книжок зараз є. І чи ми, лишаючи форум як ярмарок, не обрубуємо те питання книгарень: люди приходять на форум, скуповують, а потім не ходять в книгарні протягом року?
Але Форум видавців – це лише один приклад. І мені здається, що нам варто пробувати виходити за межі уявлення, що ми як міська влада або ми як міські стейкхолдери можемо визначати щось для людини, яка живе в цьому місті.
Середовища – це теж живі процеси. Ми можемо впливати на те, щоб ці середовища утворювалися, наприклад, кращими умовами життя або кращими умовами для ведення бізнесу, більшою відкритістю та прозорістю.
За результатами муніципального дослідження, яке Міжнародний республіканський інститут проводить вже три роки, Львів не був найкращим по показниках якості життя. Ми не виграємо конкуренцію навіть серед міст України – наприклад, Івано-Франківськ добре наступає нам на п’яти з точки зору розвитку освітнього, інтелектуального. Ми маємо той самий івано-франківський приклад розвитку підприємницького, середовищного потенціалу.
Ми маємо такий бонус, що в нас тут зараз немає війни. Ми маємо регіон, який найбільш безпечний. Ми повинні це максимально використовувати, щоб думати про розвиток, думати про те, який буде країна і місто в майбутньому, і дивитися трохи далі, ніж каденція, трохи далі, ніж сягає і наше життя.
Давайте думати про ту саму освіту, але не в рейтингах ЗНО. Давайте думати про міжнародні рейтинги, які вимірюють розвиток когнітивних навичок – не відтворення певного фактажу, а розвиток мислення.
Я щаслива, що в місті вже є багато ініціатив, дискурс змінюється. Мені здається, просто варто бути чесними зі своїми громадянами, одне з одним. Це те, що нам, українцям, дуже важко дається: говорити, коли щось не подобається, озвучувати це, і пробувати спільно це вирішувати.
Наприклад, туризм: ми можемо сказати, що це в нас є, нам відносно легко взяти і його використовувати, і отримувати на це кошти. І зовсім інша річ – це розвинути п’ятизірковий туризм, вивести його на рівень, який є набагато більш вимогливим до людського капіталу, до сервісі, до інфраструктури.
Є складнощі, наприклад, із добрим приміщенням у центрі міста – для подій, для конференцій. Ми мусили з нашим Освітнім форумом їхати на Садову, де ремонти дороги, і навіть нема можливості пройти тротуаром, щоб потрапити в конференц-зал.
Андрій Москаленко, заступник міського голови Львова з питань розвитку міста
Щоби були конкретні люди, які можуть творити хороші речі, найважливіше, що має бути – це середовище, у якому людина може проявитись, знайти собі партнерів – або просто в ньому загинути.
Цілком правильно, що сьогодні ми конкуруємо і з Кембріджем, і з Гарвардом, тому що немає сьогодні – так, як, можливо, це було раніше, 20-30 років тому – меж між країнами. Ці кордони більше уявні. Конкуренція все більше переходить на рівень міст. І ті міста, що мають якісніше середовище для продукування цікавих ідей – вони виграють.
Я зовсім недавно мав цікаву розмову з Олександром Пасхавером (українським вченим-економістом – ред.), і запитував в нього про його бачення міста 2050 року. То він мені підкинув таку дуже цікаву ідею: де буде більше Силіконових долин, там і будуть успішніші міста, де буде їх менше, ті міста, відповідно, будуть занепадати.
Я не думаю, що завдання влади – взяти і зробити 35 форумів чи якихось інших подій чи продуктів. Це мають робити конкретні люди, і тут монополізму влади не має бути. Він може, навпаки, погіршити. А наше завдання – щоб в найближчі 10-20 років середовища в культурі та освіті, як двох найголовніших драйверах, спрацювали.
Якщо ми подивимось на блок освіти – так, я погоджуюсь, що може бути багато зауважень, але наші учні у ЗНО мають високі рейтинги. Якщо ми подивимось на шахістів – я мав змогу в середу зустрічати наших шахістів, чоловічу і жіночу збірну, які зайняли 2 і 3 місце на шаховій Олімпіаді в Баку – вони є найрозумнішими людьми. Я бачу багато своїх знайомих, колег, які просто перепрофільовуються, бо деякі спеціальності, які вони отримали, вже неактуальні.
Якщо дивитися на блок культури, то тут є дуже багато роботи, бо ця індустрія вимагає зв’язання дуже багатьох чинників. Я наведу один приклад, яким зараз дуже переймаюся. В нас у Львові є вулиця Стрийська, є район Автовокзалу, та район, де мало будуватися нове відділення поліції. І біля нього є одна з найбільших бібліотек, яка є у Львові. Це двоповерхова бібліотека, яка насправді в шаленій кількості відвідується дітьми, які живуть поруч. Я не скажу, що цей район є депресивним, але це район доволі спеціфичного заселення людей, тому що там неподалік є колонія і так далі. І ми зараз робимо довкола бібліотеки невеличкий громадський простір, який би мав почати працювати з бібліотекою зсередини.
Друга стадія – ми хочемо запросити до цієї бібліотеки низку IT-компаній, які поставили би, можливо, якісь свої інновації, які би діти звичайного району могли спробувати. З іншого боку, ми хочемо запросити університети, щоб вони теж долучилися. Бо насправді дитина, якій 7-8 років, яка приходила до бібліотеки, чи щоб побавитись на комп’ютері, чи почитати якусь книжку, зможе отримати більше. Людина має на добу 24 години, і чим ми їх наповнимо, як ми створимо середовище маленької дитини, середовище, у яке будуть інкорпоровані усі учасники інноваційної сфери станом на сьогодні. І ми хочемо спробувати подивитись на цей експеримент – що ми побачимо через рік: яким чином зміниться зацікавленість дітей, чи вони будуть профілюватись. Ми хочемо зробити цю бібліотеку профільною. І запрошуємо всіх, кому це було б цікаво.
Відкрилося нове авіасполучення «Вільнюс – Лівів», яке є достатньо цікавим, бо ціна в ньому є більш конкурентною, ніж на автобусному сполученні. Але якщо ми хочемо це розвивати, тут має бути кооперація різних міст: може бути Львів – Івано-Франківськ, Львів – Київ, Львів – Одеса.
Я не буду називати прізвища, бо я все-таки посадовець. Але я знаю дуже багато посадовців найвищого рангу країни і міст, які під приводом службових подій приїхали до Львова, власне, на Форум видавців, і в неформальних розмовах вони це підтверджують.
В нас в деяких сферах побутує не зовсім релевантне відношення до індустрії туризму. А насправді ця індустрія дає змогу Львову у великій мірі створювати швидкі робочі місця. Але це питання десь семирічної давнини. Зараз ми робимо акцент на багатьох інших речах. Бо туризм в світі пішов дуже далеко: 10% коштів є в туризмі, але більша їхня половина – не в відпочинковому, а в бізнес-туризмі, в освіті, культурі. Це коли проводяться величезні форуми, де залучаються науковці, приїжджають експерти, відомі спікери – як наприклад, «IT Арена», яка відбудеться найближчим часом. Ця конференція дає місту величезний прибуток, і це також один із видів туризму.
Минулого року була започаткована программа амбасадорів, де відомі, знані люди працюють над тим, щоб приводити сюди нові прецеденти. Сьогодні потрібна експертиза з точки зору залучення глибоких освітніх, наукоо-дослідних інституцій, експертів нашого міста – саме це може дати поштовх.
Я закінчив університет ім. Франка, економічний факультет. Спеціальність, яку я отримав п’ять років тому, вже не існує, її перейменовують. Тобто все дуже швидко змінюється.
Навіть бізнес-туризм – це не те, що буде актуальним через 5-10 років. І треба сідати, думати, дивитися тренди, які є в світі загалом.
