Морський ангел і морська корова у Львові: фотоекскурсія до зоомузею
Антарктичні молюски, африканські риби, жирафи, колібрі й навіть морські ангели. Все це можна побачити на власні очі… у Львові. В експозиції Зоологічного музею Львівського національного університету імені Франка близько десяти тисяч видів комах, ссавців, птахів, плазунів тощо. Тут є навіть повний скелет вимерлої морської корови – один із двадцяти семи, що збереглися у світі.
Біолог і географ Бенедикт Дибовський у 1885 році розширив зоологічну колекцію Львівського університету та перетворив її на музей. Уже понад сто років він розташований на вулиці Грушевського, 4 в приміщенні біологічного факультету. Найчастіші його гості – школярі, проте у понеділок, вівторок, четвер і п’ятницю з 10 до 16 години двері відчинені для всіх охочих. Можна записатись на безкоштовну екскурсію, зателефонувавши (032)239-45-48.
Завідувач музею Ігор Шидловський та його колеги Ірина Тимків та Андрій Затушевський провели екскурсію для Tvoemisto.tv.
Улюбленці Жуля Верна та тридцятисантиметровий метелик
Ірина Тимків – ентомолог, тому найбільше з усіх експонатів любить комах.
Тут можна побачити найбільших у світі жуків – вусача-титана, голіафа й геркулеса – та найбільшого в Україні: жука-оленя.
Увагу привертає найбільший у світі за площею крил метелик – сатурнія атлас. А за розмахом крил найбільшою є біла відьма, або совка агріппіна, також представлена в колекції. Цей метелик цікавий ще й тим, що за понад двісті років, відколи його відкрили, науковці ще не знаходили ані лялечки, ані гусені цього виду.
Найбільший метелик – сатурнія алас
Експозиція метеликів у зоомузеї
У колекції львівського музею є експонати з усіх океанів і континентів, навіть Антарктиди. «Родзинкою експозиції є дві унікальні губки келихи Нептуна, яким понад двісті років. Колись вони вважались вимерлими. Їх любили колекціонери й використовували як елементи декору. Проте 2011 року губок випадково знайшли біля Сінгапуру, тому їх прибрали з чорних списків. Зараз це надзвичайно рідкісний вид», – розповідає Ірина Тимків.
Губка келих Нептуна
Науковиця показуэ наутилусіві, на честь яких Жуль Верн назвав свого вигаданого підводного човна, та молюсків, що продукують найкоштовніші у світі перлини. Якщо вони мають рожеву або оранжеву мантійну порожнину, такою буде й перлина.
Молюски, що продукують кольорові перлини
«Окрасою колекції є рак-богомол – тварина з найсильнішим у світі ударом, – веде далі аспірантка. – Коли до нього наближається хижак, він завдає клешнями швидкого й потужного удару, разом із тим продукуючи високу температуру і вражаючи нападника теплом. Після такого удару хижак зазвичай помирає на місці».
Рак-богомол
Риби, якими можна грати у футбол, і скелет морської корови
Завідувач музею Ігор Шидловський веде нас до полиць і шаф із рибами та плазунами. «На жаль, ми досі не подужали описати всіх риб та плазунів із фондів. Зате маємо дві анаконди, щоправда, зовсім молоденькі», – каже науковець.
У музеї зберігається понад 500 зразків морських і прісноводних риб із усього світу. Найстаріші експонати колекції примандрували до Львова з перших біологічних станцій, що виникли у середині 18 – на початку 19 століття у Трієсті та Неаполі.
«Ми маємо акул, серед яких особливі – оселедцеві. Вони яйцеживородні: маля виходить із яйця ще в утробі й може їсти своїх братів і сестер, які знаходяться в яйцях, що розвиваються пізнше», – розповідає Ігор Шидловський.
Оселедцева яйцеживорідна акула
Є тут і пилорили, які мають особливий орган – ніс-пилу для добування їжі, і червонокнижні морські ангели – щось середнє між акулами і скатами.
Морський ангел
«А ось риби-голки й морські коники. Це так звані «сумчасті» риби – самець має кишеню, де виношує ікру, відкладену самицею», – додає наш гід.
Морський коник
Одразу впадають в око голкобрюхи, представники зрослощелепних або скелезубових риб. Вони мають своєрідний мішок, який наповнюють водою, відчуваючи небезпеку, і стають круглими, відлякуючи хижаків. Часто діти ловлять голкобрюха на вудочку – рибою, що надулася, можна грати в футбол. Ця риба також відома як фуґу – найекстремальніша страва японської кухні.
Голкоблюх
Риба-півмісяць – рекордсмен: вона може відкладати до трьох мільярдів ікринок за один раз.
Риба-півмісцяць
Є в колекції земноводних гігантська японська саламандра, а також сліпі безбарвні протеї – схожі на тритонів мешканці підземних водойм. Серед плазунів є найбільші ящірки – варани.
Варан
Візитівкою остеологічного залу, де зберігаються кістки, є скелет морської корови, яка була винищена людьми майже триста років тому. У всьому світі залишилося лише 27 таких повних скелетів.
Скелет морської корови
Зал цікавий тим, що дозволяє побачити внутрішню будову різних за розміром ссавців: гіпопотама, кашалота, козулі тощо.
Міні-колекція міні-птахів та африканська спадщина Єжи Водзіцького
Андрій Затушевський – орнітолог: говорить тихо, ніби боїться злякати птаха. З гордістю каже, що в колекції музею є тисяча видів птахів – десята частина відомих у світі. А види з фауни України – практично всі.
Унікальна міні-колекція колібрі потрапила до Львова з Відня. «Це копія цісарської колекції, – розповідає орнітолог. – Університет набирав ваги, професура почала писати до Європи, аби щось отримати, і 1883 року зі столиці прислали ці екземпляри».
Міні-колекція колібрі
Посеред залу – експозиція, що змальовує зоогеографію птахів.
Експозиція, що змальовує зоогеографія птахів
Колекція яєць і гнізд складається із кількох муляжів і великої кількості реальних експонатів. Тут є представники видів найбільшого із птахів – африканського страуса, – і найменших: колібрі й волового очка.
Експозиція пташиних яєць
З-поміж гнізд вирізняється будиночок синиці-ремеза, яка будує найвишуканіше серед українських птахів гніздо з рослинних волокон і пуху.
Гніздо ремеза
У залі ссавців можна побачити повномірні чучела оленя, дикого кабана, левиці та слоненяти.
З найбільших тварин увагу відразу привертає зубр, подарований колегами з Біловезької пущі майже двісті років тому.
Африканські тварини – це здебільшого подарунки Єжи Водзіцького, мандрівника, мисливця й натураліста, який на початку ХХ століття власним коштом організував експедиції до Центральної Африки та в гори Тянь-Шаню. Водзіцький сам готував чучела, а по смерті натураліста його дружина передала експонати музею.
Текст Наталії Середюк
Фото Матвія Пограничного