На Львівщину з Італії повернувся Дмитрик Николишин, який подолав рак крові

logo
127851_na_lvivwinu_z_italiji_povernuvsja_dmitrik.jpeg


Дмитрик Николишин, для якого півтора року тому збирали кошти всім світом, завершив лікування в Італії. Після більше десятка хіміотерапій та трансплантації кісткового мозку малюк повернувся до нормального життя: тепер купається в озері та катається з друзями на велосипедах.

«Ну, та стало трохи ліпше, як закінчив лікування. Я би навіть сказав, нормально стало!», ‒ з посмішкою розповів 13-річний Дмитрик Николишин.

Понад два роки тому малюк потрапив до львівської «Чорнобильської лікарні» з діагнозом лімфома четвертої стадії. Все почалося з температури, болю в животі та набряком лімфатичних вузлів.

Тоді хлопчик мріяв, ставши дорослим, працювати гематологом або ж їхати на заробітки. Бо надто хотів зібрати гроші на своє лікування. Потрібно було 200 тис. гривень. Позаду було вже сім хімій, та хвороба не здалася. Тоді з мамою збиралися до Києва. Однак пощастило: їх прийняла дитяча лікарня «Бамбіно Джесу» в Римі. Лікарі давали лише 30%, що хвороба відступить. За півтора року малюк пережив ще чотири хімії і пересадку стовбурових клітин від мами. І чудо сталося.

«Ми повернулися додому майже місяць тому. Нас в аеропорту сюрпризом зустрічали рідні: з повітряними кульками, з плакатом. Фотографії клеїли», ‒ розповіла мама Дмитрика Віра Николишин.

Николишинів відпустили додому на цілих два місяці.

«Дитина в стабільному стані. Повна ремісія. Але часті контролі нам приписані ще до 5-10 років. Там, в Італії, у їхній клініці», ‒ додала пані Віра.

І першу ніч вдома Дмитрик не міг заснути, плакав, все боявся, що коли прокинеться, домівка виявиться сном. Бо в Італії дуже тужив за простими речами.

«Там, в Італії, у них все не таке було для Дмитрика. І картопля в них не така, і те не таке, і се не таке. Казав, що вдома все краще. Навіть би сів на травичку біля хати ‒ і то йому би було легше», ‒ ділиться спогадами Віра Николишин.

Тепер у Дмитрика нове завдання: продовжити навчання. Адже в Італії хлопчик екстернатом готувався до школи.

«Не хочу ще до школи, але збираюся. Бо цього річ вже йду у восьмий клас», ‒ пояснив Дмитрик.

А поділитися?