На рекультивацію звалища під Львовом потрібно близько 600 млн грн – Садовий

logo


Журналісту програми «Розвідка» на 17-му каналі Сергію Зленку як справжньому шпигуну вдалося пробратися Грибовицьке звалище під виглядом представника японської переробної компанії.

Ось що він розповів: «Ми одразу звернулися до поліцейських, і я представився бізнесменом-консультантом компанії українсько-японського підприємства, я знав з інсайдерських джерел, що львівське сміття дуже погане, тобто з нього нема чого витягти: ні пластику, ні металу там вже немає. Сама органіка. Коли ми там походили трохи, то побачили трактори, які заправлялися, тобто там досі триває рекультивація. Але нас здивував той факт, що не було жодного металевого виробу, не було пляшок, дуже рідко траплялися пластикові пляшки. Ми побачили невеличку дерев’яну будівлю, в якій хтось жив і очевидно керував тими, хто це збирав.

Почали шукати начальство, зрештою дісталися до керівника КП «Збиранка» новопризначеного, але ця людина в темі. І ми почали його розпитувати, вимагати у нього: зацікавте нас, щоб японці прийшли переробляти це сміття, бо ж у вас погане сміття. Він каже: аналізи робилися лише п’ять років тому. Тобто чиновник зізнався нам випадково, що вони не знають, що за сміття завозилося, приїздили машини, вивалювали це все, і ніхто не знав, що це за сміття, звідки воно. А як же можна інвестора зацікавити, якщо вони не знають що йому запропонувати?»

Що призвело до Грибовицької трагедії, і як не допустити її повторення в ефірі радіостанції Голос Столиці пояснив мер Львова Андрій Садовий.

Розкажіть, хто, на вашу думку, безпосередньо винен у трагедії на сміттєзвалищі? Як посадовець ви визначили тих людей, що мають за це відповідати?

– В першу чергу, ми, звичайно, очікуємо на результати розслідування, яке проводять правоохоронні органи. Сто відсотків зрозуміло, що був спланований підпал, ціллю якого було унеможливити вивіз сміття з міста і зробити дестабілізацію в найбільшому україномовному місті світу. Ця провокація не вийшла, тому що ми змогли змобілізуватись, і тут велика подяка всім, хто протягнув нам руку допомоги, в тому числі і громаді міста Києва.

Підпал підпалом, але міністр екології Остап Семерак заявив, що на звалище принаймі останні три роки не пускали екологічну інспекцію. Хто конкретно не пускав і чи ви знали про цю ситуацію?

– Я отримав листа від екологічної інспекції, що вони не могли потрапити. Це не відповідає дійсності, тому що туди можна спокійно зайти, подивитись і взяти, що вони хочуть. Те, що інспекція не працювала і не виконувала свої функції, це правда. І міністр мав би покарати тих посадовців, які не робили якісно свою роботу. Зараз у Львові відбувається велика екологічна конференція, і факти, які називаються по Україні, вражаючі. Завтра така сама ситуація може виникнути в будь-якому місті нашої держави, тому що 6 400 полігонів, які є в країні, вони у вкрай незадовільному стані. Сьогодні декілька відсотків землі України знаходяться під звалищами. Тому Львов хоче побудувати самий сучасний завод глибинної переробки сміття, щоб показати приклад.

У 2003 році санстанція заборонила використовувати Грибовецьке сміттєзвалище. Чому з 2003 року цього плану щодо побудови заводу не було втілено?

– Де в Україні це було збудовано? Хто мав кошти? Ви знаєте, яка ціна є на прийом відходів в середньому по Україні? 72 гривні. А в Європі, ми ж хочемо будувати заводи, які б відповідали європейським стандартам, ціна від 30 до 130 євро за одну тону, тобто нам потрібно тарифи міняти в сто разів. Люди сьогодні кінці з кінцями зводять, ніхто про це не думає. Не було державної політики в даному питанні, а сьогодні чиновники пробують шукати крайніх.

Наразі ми говоримо про Грибовецьке, яке є найбільшим в Україні і третім за обсягами в Європі.

– Я вам більше скажу: воно використовувалось для промислових відходів і воно почало працювати після Другої світової війни. Там орієнтовно 200 мільйонів тон промислових відходів, там 90 тисяч тон гудронів. Можна, звичайно, спихувати на громаду міста, чому вона сьогодні цього не зробила. Це треба говорити про останні 60 років, чому ніхто цього не робив, тому що це не було в пріоритеті в нашій країні.

Садовий про ситуацію у Грибовичах: екоінспекція не виконувала своїх функцій

Депутат львівської облради Гагалюк повідомив, що 42 фірми подавали прохання, щоб переробляти саме це сміття. За вашими словами «жодної пропозиції з рекультивації полігону твердих відходів ми ні від кого не отримували». Кому вірити?

– Я вам можу показати офіційні матеріали. Приходили фірми, які говорили: «Ви підніміть, будь ласка, тариф для населення у 50 разів і ми побудуємо сортувальну лінію». А люди на це готові? Звісно, ніхто не пропонував рекультивацію, тому що це збиток, в яку потрібно вкласти орієнтовно 600 мільйонів гривен.

А переробку пропонували?

– Переробка передбачає збільшення тарифів. При сьогоднішніх тарифах ніхто ніякі заводи ставити не буде, тому що ніхто не буде в збиток собі працювати. Єдиний, хто погодився нам допомогти – це Європейський інвестиційний банк, це державний банк ЄС, який готовий виділяти кошти і на рекультивацію, і на будівництво заводу, і на будівництво нового полігону.

Кажуть, що угода з ЄБРР просто рамкова, і Львова там не прописано. Це відповідає дійсності?

– Ні. Він там є, угода ратифікована ВР, тому я сподіваюсь, що ми будемо одним з тих міст, яке буде працювати по даній угоді.

Що зараз відбувається? Куди везуть сміття, в інші міста? Який обсяг за добу Львів продукує сміття?

– Сьогодні десь орієнтовно 600 тон. Щоб ви розуміли, до Києва ми веземо 100 тон. Київ продукує на добу 3 000 тон, тобто та крапля, що везеться зі Львова, насправді не робить жодної погоди для Києва. Є полігони біля Львова, куди ми завозимо, і ми домовились, що такий самий обсяг забираємо назад, тому що нам це буде потрібно для стабілізації існуючого полігону. Зараз проектний інститут закінчує коригування існуючого проекту, ми плануємо вже в серпні приступати до рекультивації існуючого полігону.

Як це буде виглядати?

– Банально просто. Це буде працювати техніка на стабілізацію існуючої ситуації на полігоні, інститут зробив відповідні розрахунки. Техніка є, люди, які будуть працювати, також є. Мусимо робити все по законодавству, тобто чекати, поки відповідні печатки і підписи будуть стояти, тому що ризикувати не можна.

Своєю думкою щодо проблеми Грибовицького сміттєзвалища поділився Василь Куйбіда, мер Львова з 1994 по 2002 рік.

Коли ви були мером, наскільки гостро ця проблема стояла?

Куйбіда: Достатньо гостро, бо це сміттєзвалище закладалось у 1958 році і термін його експлуатації був 25 років. Уже всередині 1980-х, напередодні 1990-х років громада сільська була обурена, що влада нічого не робить для закриття сміттєзвалища. В 1990-му році пройшли мітинги. Сільська громада припиняла рух по дорозі на сміттєзвалище і тодішній голова міськвиконкому намагався якось домовитись із сільською громадою.

Чому ви за свою каденцію його не закрили, і чи велись переговори з обласним керівництвом, аби землю виділили, інший полігон?

Куйбіда: Я став міським головою в 1994 році. Одразу до мене прийшли представники сільської громади і ми з ними домовились, що в такий термін місто будує їм школу, інші обіцяні заклади, а спільнота за той час дає можливість вивозити сміття, а місто за той час шукає нові ділянки і шукає варіант будівництва сміттєпереробного заводу. Нагадаю, що на той час у нас в Україні був побудований в 1994 році тільки один сміттєпереробний завод у Києві. Ми шукали такі варіанти, і уже у 2001 році, спільно з обласною адміністрацією переконали інвесторів взяти участь у конкурсі на будівництво сміттєпереробного заводу у Львові. Планувалось ввести його в експлуатацію до 2004 року, а в 2004 році полігон мав повністю закритись.

Чому цього не сталось?

Куйбіда: Мені важко відповісти на це питання. В 2002 році я перестав бути міським головою, переїхав до Києва, а нове керівництво не провело чомусь конкурс.

Зленко: Невеличка ремарка. Коли я чув заяви чиновників, нинішніх, колишніх, у мене виникає питання: чи у нас з’являться такі керівники, які здатні пожертвувати власним рейтингом, аби вирішити нагальні проблеми? Аби запобігти катастрофам, аби врятувати людські життя, не допустити загибель? А відносно переробки — мені довелося спілкуватися з тими підприємствами, які зверталися до пана Садового, з проханням переробляти сміття, сортувати, і той хвіст, що мав залишатися, його вже спалювати. Однак справді, це обходилося би дорожче, оскільки технологія вимагала зовсім інших контейнерів, бетонних, глибших, їх треба мити, і все це забирало певний ресурс. Тому виникає питання: чому цим людям не відповіли? Львів’яни іронізують з цього приводу, кажуть: а що-небудь можна у Львові зробити безкоштовно? Чи можливо зайти, щоб без хабарництва, щоб чесно, прозоро, запровадити якусь програму з переробки сміття.

Рекультивацію полігону у Грибовичах почнуть у серпні — Садовий

Ігор Гнида власник компанії «Іноваційна компанія «Альфакат», яка має німецьку технологію з переробки сміття, розповів в ефірі «ГС», що неодноразово пропонував Львову технології для переробки сміття.

Депутат з облради каже, що аж 42 компанії намагалися отримати дозвіл на переробку сміття на Грибовицькому звалищі, а Садовий каже, що не було такого або були дуже завищені тарифи. Розкажіть про ваші пропозиції, що ви пропонували?

Гнида: Початково ми не пропонували себе, як інвестиційну компанію з технологією. Початково ми пропонували місту зрозуміти, які технології можуть бути оптимальні для переробки сміття. І запросили їх для відвідування кращих підприємств Німеччини, які займалися сміттєпереробкою, вони поїхали з нами разом у відрядження, це був заступник міського голови, пан Сергій Бабак, і ми показали всі існуючі на той момент технології. Це був, мабуть, 2006 рік. Далі ми зрозуміли, що потрібно, крім технологій, знайти інвестора, який би пропонував свої послуги. Через 4 роки з нами зустрівся тодішній начальник управління інвестицій міської ради, і ми обговорили, що у нас є інвестор для міста, який пропонує 70% капіталу, а 30% мало дати місто. Але тоді наша технологія знову ж, як кажуть, не знайшла відгуку. Тому що був в місті так би мовити був розроблений алгоритм, треба було брати участь в тендері, а аудиторська іноземна компанія мала приймати рішення, щоб не було ніякої корупційної складової. Ми не ходили ні на який тендер, тому що в принципі не відбулося подальшого поглибленого діалогу. А вкладати гроші в тендерну документацію нам не хотілося. Востаннє ми запропонували вже в облраді технологію, але рішення остаточного теж не було прийнято. На сьогоднішній день ми орієнтуємося зробити пілотний проект, показати, що наша технологія вже не буде потребувати серйозного аудиту, що ми собі маємо інвестиційний проект, який є вдалий і він заслуговує на увагу.

Зленко: Що ви збираєтесь робити з цим сміттям? Не у Львові. Що ви робитимете, який обсяг братимете і що з цього вийде?

Гнида: На сьогоднішній день ми плануємо в об’ємах переробляти 60 000 тонн непідготовленого сміття, це має бути сміття по морфології різноманітнє: і папір, і текстиль, і пластик, і харчові відходи. І з цього сміття ми плануємо отримати близько 8 000 тонн дизельного палива, плюс бітум, плюс дистильовану воду. Неперероблений залишок від цього всього, це буде приблизно 3% максимально.

Експерт, юрист у сфері екології Ольга Мелень в ефірі «ГС»повідомила, що сміттєзвалища в Україні не обладнано за сучасними нормами.

В чому там полягала найбільша проблема зі сміттєзвалищем?

– Проблема зі сміттєзвалищем у Львові є досить типовою для всієї України. Просто не було таких масштабних аварій і надзвичайних ситуацій на інших об’єктах через те, що всі сміттєзвалища не обладнані за сучасними нормами, навіть за тими нормами, що необхідні згідно з українським законодавством, я вже не говорю про європейські норми. Тобто більшість таких сміттєзвалиш виникають стихійно в таких природних балках, ямах, куди легко звозити сміття.

Але все ж таки вони не такого обсягу.

– Так, звичайно, що наше сміттєзвалище займає величезну площу – близько 40 гектарів, і величезний насип того сміття, висота сміття, яке там накопичилось, його вже навіть видно зі львівських висоток, хоча вони розміщені на відстані біля 4 кілометрів.

Що там найбільш небезпечне?

– Забруднення повітря в результаті загоряння сміттєзвалища, які відбуваються досить часто. Також небезпечними є інфільтрати, які просочуються в ґрунтові води і довколишню територію сміттєзвалища. Санстанції скрізь фіксують значне забруднення грунту, води через просочення інфільтратів, забруднення важкими металами – кадмієм, ртуттю, нітратами і т.д. Городину, яку люди довкола сміттєзвалища активно вирощують, продають на львівських ринках, тобто це все попадає до кожного львів’янина на тарілку.

Раніше голова Всеукраїнської екологічної ліги Тетяна Тимочко заявила, що боротися зі сміттям і зростанням полігонів в Україні заважають лобісти. Зокрема ті, що представляють інтереси компаній, які виробляють тару і упаковку.

А спеціальний кореспондент радіостанції Олександр Івасівка повідомив, скільки платить Львів за перевезення сміття в Київ. А також про те, що компанія-перевізник планує після сміття в цих же машинах возити урожай

Також директор КП «Київкомунсервіс» Євген Русін в ефірі  пояснив, у скільки обійдеться Києву утилізація привезеного сміття.

Читайте також:

Через львівське сміття забруднюються лісосмуги і поля під Києвом – еколог