«Несправедливо, коли до одного лікаря черга, а інший чай попиває – і зарплата в них однакова»

logo
170526_nespravedlivo_koli_do_odnogo_likarja_cher.jpeg


Наприкінці січня 2018 року МОЗ заявило про офіційний старт медичної реформи в Україні. Тож перші п’ять місяців, до липня, – це буде період змін, перетворень, впровадження новацій тощо з тим, щоб вже після липня охорона здоров’я, наразі лише первинна медична допомога, запрацювала по-новому.

З чого розпочнуться зміни у Львові? Яких новацій львів’янам чекати вже найближчим часом? Чи не вишикуються довжелезні черги до сімейних лікарів? І що чекає на тих медиків, до яких не підуть пацієнти?

На ці та інші запитання ZAXID.NET попросив відповісти начальника міського управління охорони здоров’я Володимира Зуба.

Володимире Івановичу, з яких змін розпочнеться медична реформа в охороні здоров’я Львова? Що плануєте зробити уже найближчим часом?

Щоб рухатися вперед, треба передусім зробити перший і дуже важливий крок – змінити статус установ, які надають первинну медичну допомогу. Тобто, зі статусу бюджетних установ вони повинні перейти у статус некомерційних підприємств. Без цих змін втілити основне правило «гроші ідуть за пацієнтом» неможливо.

У січні на сесії ЛМР я доповідав про це депутатам і сесія доручила управлінню охорони здоров’я підготувати проекти ухвал про перетворення закладів охорони здоров’я в комунальні некомерційні підприємства.Тож у першому півріччі первинна медична допомога буде фінансуватися так, як і раніше: медичні заклади отримають медичну субвенцію з державного бюджету (ми її вже отримали на перші 6 місяців). А вже з липня, коли заклади стануть комунальними некомерційними установами, зможуть отримувати гроші за конкретного пацієнта. Ті, хто не встигне це зробити до 1 липня, зможуть перейти на новий вид фінансування з 1 жовтня або з 1 січня 2019 року. Але з 1 січня 2019 року медичної субвенції вже не буде, фінансування первинної медичної допомоги буде здійснюватися лише за конкретного пацієнта. Медична субвенція залишиться лише для вторинної і третинної допомоги, а вже з 1 січня 2020 року на всіх трьох рівнях фінансування буде здійснюватися за конкретно надану допомогу конкретному пацієнтові.

На зміни статусу закладів охорони здоров’я первинної ланки МОЗ відводить рік. Ви анонсували, що Львів це зробить за 6 місяців. Маєте конкретний план дій?

План є, хоча втілювати його непросто, зміни вимагають часу, підготовки, процес переходу може тривати від 3-4 до 5-6 місяців. На кожну медичну установу буде прийнято окрему ухвалу, створено комісію з перетворення, яка на час переходу буде управляти закладом. Утім, сподіваюся, що до липня міські заклади охорони здоров’я стануть комунальними неприбутковими установами. І тоді у другому півріччі вони вже зможуть заробляти гроші за рахунок капітаційної ставки – 370 грн за кожного пацієнта, який підписав з лікарем декларацію.

А скільки медичних закладів, що надають первинну медичну допомогу у Львові, мають змінити свій статус?

У Львові є 12 закладів, які повинні стати комунальними некомерційними установами: шість поліклінік (1, 2, 3, 4, 5, 6) і шість лікарень з поліклініками. Якщо 11 закладів змінять свій статус, а 12-й заклад до 1 липня не встигне цього зробити, то фінансуватися за новими правилами у другому півріччі не зможе ніхто. Вимога – всі заклади первинки на певній адміністративній території без винятку мають перейти у новий статус. Тоді вони підпишуть угоду з Національною службою здоров’я України (НСЗУ) і почнуть отримувати гроші через НСЗУ, минаючи ЛМР, міське управління охорони здоров’я.

То виходить, що управління охорони здоров’я буде не потрібне?

В принципі, так. Але, думаю, що ще певний час управління охорони здоров’я в містах будуть працювати з дещо зміненими функціями і повноваженнями. Після того, як заклади стануть повноцінно автономними, будуть створені регіональні представництва НСЗУ, потреби в управліннях охорони здоров’я, мабуть, не буде.

З квітня стартує приписна кампанія, коли пацієнт може вільно обрати лікаря, якому довіряє, підписати з ним декларацію. Утім, МОЗ закликає лікарів не чекати квітня й вже зараз у тестовому режимі самому реєструватися в системі eHealth і реєструвати декларації своїх пацієнтів. У Львові є сімейні лікарі, які вже це зробили?

Тут я раджу колегам не спішити і поясню чому. Декларацію пацієнт укладає з лікарем у двох варіантах: паперовому і електронному. Паперовий залишається у пацієнта і лікаря, а електронний відправляється в систему eHealth. На час підписання декларації у лікаря має бути медична інформаційна система, електронний цифровий підпис, надійний захист інформації, персональних даних. Це саме має бути в eHealth. В МОЗ на моє запитання: чи є захист персональних даних, я ствердної відповіді не отримав. Тому я радив колегам не спішити. І хоч наразі пацієнти вказуватимуть у декларації лише загальні дані: прізвище, рік народження, адресу проживання тощо, медичної інформації ще не буде, ці дані також мають бути захищені, щоб ніхто не міг зайти в систему і скористатися поданою інформацією. Наші лікарі встигнуть зареєструватися з квітня, адже на це треба не більше 15 хвилин.

Зміни, які грядуть, найбільше торкнуться сімейних лікарів. Перед ними поставлено нові вимоги – оволодіти комп’ютером, без цих знань вони не зможуть працювати в системі охорони здоров’я. Чи всі сімейні лікарі Львова забезпечені комп’ютером і чи вміють на ньому працювати?

У Львові є 506 сімейних лікарів. Наприкінці 2016 року, як тільки було озвучено про зміни в системі охорони здоров’я, у міському бюджеті було закладено гроші – 2,6 млн грн – на комп’ютери для сімейних лікарів. Тож нині кожний сімейний лікар Львова забезпечений комп’ютером або ноутбуком, до кожного підведено інтернет. Кожний лікар зробив електронний цифровий підпис. Чи всі лікарі вміють працювати на комп’ютері? Час покаже. До них донесли вимогу: той, хто не оволодіє комп’ютером, не зможе заробляти гроші. Хто не навчився, то його проблеми.

Як вважаєте, багато сімейних лікарів захочуть відділитися, стати ФОПами і працювати лише на себе?

Усе можливо і, головне, ми цьому не будемо перечити. Більше того, передбачаю, що і ті амбулаторії, які ми недавно відкрили, з ремонтом, новим обладнанням також через деякий час можуть виявити бажання відокремитися. Це їхнє право.

Сімейні лікарі за бажанням спокійно можуть стати ФОПами: отримують ліцензію, підписують угоду з НСЗУ, декларації з пацієнтами, відправляють їх в НСЗУ і ця служба скидатиме на рахунок ФОПа гроші за кожного конкретного пацієнта. Де лікар прийматиме пацієнтів? Він може орендувати приміщення у поліклініці, скажімо, той кабінет, де працював раніше, але вже працюватиме в ньому як ФОП.

Ті сімейні лікарі, які працюватимуть у поліклініках, мають знати, що якась частина їхньої зарплати буде йти на утримання адміністративно-господарського персоналу.

Ми зараз чекаємо на накази МОЗ, табель оснащення, аби чітко знати, що має бути на робочому місці сімейного лікаря, який обсяг медичної допомоги має забезпечити лікар за ті 370 грн, що йому платитиме держава тощо.

Хороший сімейний лікар, до якого підуть люди, зможе обслуговувати до 2 тис. пацієнтів. А чи не породить це черг, на які і зараз так нарікають львів’яни?

Нині на дільниці сімейного лікаря є до 1,5 тис. людей, якось вони справляються? Будуть черги чи ні, це вже залежить від вміння сімейного лікаря правильно організувати роботу. Є різні варіанти комунікації й не завжди треба іти на прийом до лікаря. Деякі консультації можна отримати по телефону чи скайпу. Сімейний лікар – це особа, яка має дбати про здоров’я людей і його основне завдання – зробити так, аби вони не хворіли. А як він це зробить, це вже мистецтво лікаря.

Якби я був сімейним лікарем (я над цим подумаю після завершення цієї кар’єри), то, скажімо, восени, коли наближається грип, я б обдзвонив усіх пацієнтів або пройшовся по квартирах і розповів, як від нього вберегтися. Якщо є пацієнт з артеріальним тиском, йому б приділив більше уваги і підібрав таку схему лікування, при якій пацієнт вживає таблетки і у нього тиск не стрибає, й до лікаря він приходить раз на місяць чи раз на півроку. І тоді і черг не буде, і люди будуть задоволені. Я б усіх жінок раз на рік скеровував до гінеколога, мамолога, усіх змусив би періодично здавати кров на холестерин, цукор тощо. Повірте, такого лікаря люди шануватимуть, бо він уважний, турбується про їхнє здоров’я. Лікар повинен все зробити для того, аби пацієнти, які до нього прийшли, були здорові. Тоді він за них і гроші отримуватиме, і не перепрацьовуватиме, бо черг під кабінетом не буде.

А що робитимете з сімейними лікарями, до яких не підуть пацієнти або їх у них буде небагато?

А це справедливо, що у нас до одного лікаря черга з 7:00 ранку і він до кінця зміни не може з кабінету вийти, а до іншого люди не йдуть, він сидить і чаї попиває, а зарплата у них однакова? У лікарів, до яких не підуть пацієнти, є два виходи: змінитися самому і зробити так, аби до них пішли люди, або змінити місце праці.

Спочатку можуть бути незадоволені сімейні лікарі (хтось комп’ютер не освоїв, до когось пацієнтів прийшло лише 20), навіть соціальні напруження можуть виникати, але весь світ це пройшов і ми пройдемо. Головне – рухатися вперед, змінювати систему охорони здоров’я на краще, наближати її до європейської.

А поділитися?