Невідомий Махно: герой України або пособник більшовиків?

logo
37832_nevidomij_mahno_geroj_ukrajini_abo_posobn.jpeg


На минулих вихідних у Львові сталася сутичка між націоналістами з “Правого сектора” і активістами з організації “Автономний опір”. І перші, і другі позиціонують себе як патріоти. Серед членів обох організацій є люди, які пройшли АТО. Що ж вони не поділили? Виявилося, що ставлення до історичної постаті Нестора Івановича Махна, чий день народження був 7 листопада.

Махно залишається для сучасної України персонажем таємничим, діяльності якого складно дати якусь єдину оцінку. З одного боку, багато публічних осіб і простих українців згадують Батьку як серйозного борця за народне щастя, як людини, для якого добробут українських селян стояв на першому місці. А з іншого – пригадують йому співпрацю з більшовиками, та й в цілому той факт, що Махно прагнув до анархічного і комуністичного суспільства. Так ким же був Нестор Іванович насправді? Портал “Знай.ua” спробує відповісти на це питання через призму фактів біографії знаменитого українського революціонера.

Простий селянський хлопець

Один з ключових елементів образу Нестора Махна для пересічного українця є його загальна неписьменність і тому – близькість до народу. Свій мужик, який говорив суржиком. Звичайно, Нестор був із селянської родини, про що сам ніколи не забував. Та й офіційної освіти толком ніякої не мав. І при цьому в теорії та різноманітних науках був підкований добре. Просто у нього були свої університети.

Махно в оточенні бійців

У 1910 році Махно був засуджений за “експропріації” (тобто, кажучи простою мовою, за грабіж, але з політичним підтекстом). Смертну кару йому в підсумку замінили на довічне ув’язнення і відправили до знаменитої Бутирської в’язниці. І там хитрий Нестор скористався ситуацією та попросив переводу в камеру з політичними ув’язненими. “Кримінальні науки” від професійних злочинців були йому явно не потрібні, а ось у революціонерів було чому повчитися. І це не тільки теорія і практика народних повстань, але й абсолютно звичайні знання про навколишній світ, адже політичні в’язні були загалом людьми освіченими. За окрему плату політичні “виписували” собі прямо в камеру газети і книги.

Так що дев’ять років, які Махно провів у Бутирці, можна назвати повноцінним утворенням. П’ять років університету і чотири роки аспірантури. Коли лютнева революція 1917 року звільнила ув’язнених борців із царизмом, Нестор Іванович вийшов на свободу більш ніж освіченою людиною.

Чи був Махно патріотом?

Мабуть, ключове питання, на яке українське суспільство не може знайти відповіді. Для того щоб зрозуміти теоретичні основи діяльності Махна, необхідно звернутися до його політичної практики.

Поки інші дійові особи і політичні сили Громадянської війни на уламках Російської Імперії сперечалися, видавали довгі маніфести, універсали та інші документи, Махно діяв як справжній практик.

Карта активності махновців

Землю між селянами розділив, організував вибори до рад, побудував місцеве самоврядування, роздав зброю, сформував озброєні сили. Одним словом, почав безпосереднє будівництво того суспільства, яке бачив найбільш справедливим. Армію Махно бачив сильною, але добровільною, заснованою не так на ієрархії і казармених порядках, як на виборності командирів та взаємній відповідальності. Нестор Іванович подавав приклад своїм солдатам, завжди перебуваючи на вістрі атаки. В результаті чого і був поранений в цілому тринадцять разів. Владу, в сенсі адміністративний апарат управління, він бачив жорстко відповідальною перед народом, а не як зазвичай буває.

Тому патріотом Нестора Івановича назвати важко, для нього не мав значення національний чи етнічний аспект поняття “народ”. Народ – це люди, що працюють заради себе, один одного і загального блага. Але і в цьому відмінність його анархічних поглядів від більшовизму, виключно на добровільних засадах.

Чому співпрацював з більшовиками?

Чому ж тоді Махно пішов на співпрацю з більшовиками? На жаль, більше не було з ким. Біла армія, яка воювала за відновлення царських порядків і “єдину неподільну Росію”, на роль союзника точно не підходила. Українська Народна Республіка могла бути варіантом, але її керівництво ніяк не могло визначитися, роздавати селянам землю чи віддавати її поміщикам, що для Нестора було питанням ключовим. При цьому з військами УНР махновці іноді тримали обережний нейтралітет і навіть обмінювалися припасами.

Махно і червоний командир Дибенко

Більшовики, в свою чергу, теж говорили про землю для селян, свободу рад і зборів та інші демократичні, як би ми зараз сказали, речі. Не будучи провидцем, вкрай складно було припустити, що їх влада покладе початок масштабному терору і репресіям. Цього, до речі, не очікували і деякі старі більшовики, які потім самі не переживуть 1937 рік.

Сам Махно завжди вважав більшовиків попутниками, але ні в якому разі не однодумцями. Він сам про це заявив на ІІ районному з’їзді Рад Гуляйпільського району (12-16 грудня 1919 року):

“Якщо товариші більшовики йдуть із Великоросії на Україну допомогти нам у важкій боротьбі з контрреволюцією, ми повинні сказати їм: “Ласкаво просимо, дорогі друзі!”. Якщо вони йдуть сюди з метою монополізувати Україну, ми скажемо їм: “Руки геть!”

На жаль, коли виявилось, що більшовиків цікавить саме монополізація України, сил для того, щоб їх прогнати, у Махна вже не вистачило. Чи можна це поставити йому в провину? Навряд чи.

Йшов третій рік Громадянської війни, і рішення треба було приймати швидко. Та й білі генерали Денікін і Врангель зі своїми ідеями “єдиної й неподільної” погрожували не тільки радянській Росії, але і, аж ніяк не меншою мірою, Україні. Нестор Махно сподівався, що, розбивши білих, зможе впоратися і з більшовиками, але у нього не вийшло.

Як ставитися до Махна зараз?

Вирішувати, звичайно, вам. Для багатьох сучасних українців анархічні ідеї Батьки занадто радикальні, а його бачення ідеального суспільства – утопічне. І це, в цілому, справедливо.

Пам’ятник в Гуляйполі

При цьому дуже багато людей, які претендують на роль громадських або політичних лідерів, могли б багато чому в нього повчитися. Наприклад, хоробрості, прагненню до справедливості, байдужості до особистого збагачення, неприйняттю корупції та брехні.

Чи був Нестор Махно героєм України або її ворогом? Ні тим і не іншим. Він просто намагався зробити цей несправедливий і жорстокий світ трохи більш придатним для життя.

А поділитися?



Вам має сподобатись...