Ні у Львові, ні у Києві не зробили висновків після трагедії на сміттєзвалищі – Костенко

В Україні десятиліттями не вирішується проблема утилізації відходів, а ситуація зі сміттям у Львові є типовою для багатьох українських міст. Про це в ефірі Радіо Свобода сказав колишній міністр екології України Юрій Костенко. Рік тому 30 травня внаслідок зсуву сміття на Грибовицькому сміттєзвалищі поблизу Львова загинули четверо людей. Відтоді Львів має проблеми з вивезенням твердих побутових відходів. Юрій Костенко зауважує: тисячі кубічних метрів відходів – проблема не держави чи уряду, а мерів міст та кожного громадянина. Бо без сучасної системи сортування сміття в Україні не запрацюють європейські технології його утилізації. Експерт з екології Тетяна Тевкун додає: проблема захоронення відходів в Україні не вирішиться поки держава не змінить «правила гри» на законодавчому рівні, а ціна за утилізацію залишатиметься наднизькою.

– Чи ситуація зі сміттям у Львові є унікальною для України? Чи вона відрізняється лише тим, що на сміттєзвалищі сталася трагедія, через яку проблеми помножилися і набули загальноукраїнського розголосу?

Юрій Костенко: В Україні багато років не вирішується проблема утилізації відходів, попри наявність законодавства, яке, до речі, відповідає європейській практиці. І питання регулюється як законом про охорону навколишнього природного середовища, так і законом про відходи.

Тим не менше в Україні ситуація із утилізацією відходів, не лише побутових, не вирішується десятиліттями. Тому проблема у Львові, яка так дратує мешканців міста, вона характерна і для інших регіонів. Подивіться, що робиться вздовж трас, куди вивозиться сміття із селищ, що відбувається у більшості міст із тамтешніми сміттєзвалищами – вони не відповідають жодній європейській практиці і жодним технологіям переробки відходів.

Утилізація сміття починається не на полігоні, а в помешканні кожного громадянина

Чому? Тому що утилізація сміття починається не на полігоні, про що говорять чиновники, а в помешканні кожного громадянина. Саме на цьому рівні відбувається сортування сміття промислових, побутових, органічних і неорганічних відходів. І в такий спосіб далі вже ті чи інші органи самоврядування можуть переробляти це сміття. А якщо хтось собі уявляє, що все, що скидається сьогодні в контейнери можна переробити – це велика помилка.

– Якщо говорити про європейський досвід, як чинять з міським сміттям в розвинутих країнах і що заважає Україні залучити цей досвід?

Тетяна Тевкун: Більше того, у нас в угоді про асоціацію написано, що ми підтримуємо рамкову директиву про відходи. На сьогодні ступінь її імплементації – середній. Передусім треба встановити чіткі правила для всього ринку, щоб інвестори розуміли, на що вони йдуть і чого їм очікувати.

Сьогодні у Верховній раді близько двадцяти законопроектів, деякі депутати підписують суперечливі між собою альтернативні законопроекти. Люди, які готові працювати в цій сфері, не розуміють, що буде далі і вони не готові вкладати кошти.

В Україні захоронення відходів коштує три євро за тону, в країнах Євросоюзу – від 10 до 140 євро за тону

Крім того, тут ще важливе питання економічного стимулювання. Тому що в Україні захоронення відходів коштує три євро за тону, в країнах Євросоюзу – від 10 до 140 євро за тону. І саме високий тариф стимулює застосовувати інші, кращі технології, тому що скидати на сміттєзвалище дорого. У нас – дешево, а інші технології дорожчі.

– Трагедія на львівському сміттєзвалищі, вона спонукала до пошуку вирішення цього питання саме таким шляхом: сортування сміття, переробка?

Юрій Костенко: Ні. Ні у Львові, ні в Києві ми не бачимо тієї роз’яснювальної роботи, яка має починатися з дитячого садочка і роботи із людьми на місцях. Немає навіть мінімальної системи сортування на місці збору відходів біля будинку. Влада не працює над вирішенням цієї проблеми, влада обіцяє побудувати якісь заводи, вирішити цю проблему через застосування європейських технологій, але це неможливо в Україні за сучасної системи збору сміття.

– Влада якого рівня має братися за цю проблему: центральна влада на рівні розробки державної програми, органи місцевого самоврядування? Чи, може, цим радше займатися бізнесу?

Тема звичайного сміття лежить на плечах кожного мера, а не прем’єр-міністра

​Юрій Костенко: Держава повинна створити умови, щоб цей бізнес був вигідний. Це можна зробити через законодавство, українське – відповідає європейській практиці. А далі – не держава, не уряд, не Гройсман, а кожне місцеве самоврядування на своєму рівні вирішує цю проблему утилізації сміття з урахуванням економічних аспектів. Тема звичайного сміття лежить на плечах кожного мера, а не прем’єр-міністра. Тому це переведення стрілок на уряд, це розмова для нефахових людей.

– Наскільки прибутковою може бути переробка сміття в Україні і чи можливо вирішити цю проблему без залучення іноземних інвестицій?

Тетяна Тевкун: На сьогодні повністю переробка сміття є неприбутковою. Є деякі види відходів, наприклад, пластикові пляшки, бляшанки – це дійсно прибутково і завдяки цьому наші заводи працюють. Але ці заводи сьогодні є незавантаженими, тому що у нас немає належного збору сміття. Далеко не всі в Києві знають, що у нас є пункти збору і це сміття можна здати.

Крім того, не для всякої вторинної сировини існує відповідна технологія переробки. Тому якщо ви візьмете деякі пластикові відходи від кефіру, від води чи інші, то далеко не всі навіть приймуть ці пляшки, якщо ви занесете на пункт, тому що приймають лише ті, щодо яких є відповідна технологія.

Ми повинні написати новий закон про відходи

​– Тобто ринкова інфраструктура не готова. То з чого треба починати?

Тетяна Тевкун: Нам потрібне якісне, чітке і зрозуміле законодавство. Ми повинні написати новий закон про відходи, в якому будуть положення рамкової директиви, це і є наше зобов’язання перед ЄС. І тоді бізнес буде знати зрозумілі правила гри.