Оксана Рубай: “В нашій країні бути працюючою людиною – це не успішно”
У рамках проекту “Кава з депутатом” ми зустрілися із депутатом Львівської міськради Оксаною Рубай і обговорили актуальні проблеми міста, а саме про те, що найбільше сьогодні потребують учасники АТО, чи зможе місто надати усім інвалідам, сиротам та сім’ям загиблих учасників АТО квартири, а також про те, як це насправді бути депутатом.
Сьогодні депутат Львівської міської ради Оксана Рубай входить у постійну комісію із питань гуманітарної політики, виконує обов’язки керівника Центру надання послуг учасникам бойових дій, а також в.о. директора Львівського міського центру соціальних служб для сім’ї дітей та молоді. Оксана Рубай висунута міською організацією політичної партії «Об’єднання «Самопоміч». Безпартійна.
Пані Оксано, сьогодні Ви працюєте виконувачем обов’язків керівника Центру надання послуг учасникам бойових дій. Необхідність розв’язання проблем реабілітації учасників АТО сьогодні є одним з найбільш значущих питань, якому приділяється значна увага в засобах масової інформації та яке виноситься на порядок денний засідань урядових комітетів і громадських організацій. Саме про ці нагальні питання соціального захисту і реабілітації учасників АТО, їхніх сімей та родин ми поговоримо сьогодні. Отож, з якими здебільшого проблемами сьогодні звертаються учасники АТО?
багато сімей не очікують приходу додому учасників АТО
Основні проблеми – це ті, які вирішуються на загально-державному рівні, а саме визначення статусу, набуття статусу учасника бойових дій, майнові питання щодо кредитів і також болючі питання щодо виділення земельних ділянок, квартир, проведення у них ремонту. У цьому плані є дуже важлива і психологічна потреба, але Львів має дуже добре розвинену мережу громадських організацій, а саме психологів, психотерапевтів, які працюють понад нормою, зрештою, у нашому місті є створений єдиний в Україні центр кризової інтервенції. Сьогодні є чимало таких сімей, які не дуже очікують приходу додому учасників АТО, адже чоловіки після війни стають агресивними, зміненими і для цього потрібно дуже багато часу, аби вони стали тими, чоловіками, батьками чи синами, якими був до приїзду на Схід.
Сьогодні є дуже багато роботи в Центрі надання послуг учасникам бойових дій, адже це інституція, яка працює з учасниками бойових дій та членами їхніх сімей у різноманітних напрямках, зокрема, і психологічному, так? Розкажіть про надання послуг психологічного характеру, на що вона спрямована?
Ми забезпечили центр соціальних служб силами психологів, адже тут насправді потрібні фахові працівниками, які би вчилися працювати із постревматичним болем, бойовим стресом. Сьогодні найчастіше психологи працюють із тими сім’ями куди має повертатися демобілізований учасник АТО і також групи взаємодопомоги, де зустрічаються ті, які вже повернулися зі Сходу із тими бійцями, які приїхали у відпустку.
Як щодо сфери медичної? Яким чином надається допомога бійцям у цьому напрямку?
Поки хлопці на службі вони забезпечені чотирма госпіталями, опісля демобілізації учасники АТО переходять на облік у поліклініку і ми контактуємо із управлінням охорони здоров’я. Також у рамках Комплексної програми соціальної підтримки учасників АТО та їхніх родин, діє програма надання допомоги постраждалому учаснику АТО, у якій працюють і депутати, і медики, і чиновники, які вивчають детальніше кожну справу бійця. Програма надає підтримку і постраждалим, які отримали поранення чи хворобу, що проявилася або прогресувала під час виконання військової служби.
Скільки на цей рік із міського бюджету було виділено коштів для забезпечення усього необхідного учасникам АТО? Куди кошти були спрямовані і на що витрачені?
учасникам АТО із міського бюджету виділено 43 млн. гривень
Загалом на напрямок підтримки учасникам АТО із міського бюджету виділено 43 млн. гривень. Здебільшого це кошти спрямовані на будівництво багатоповерхівок на вулиці Під Голоском для виділення житла cім’ям загиблих, хлопцям, які отримали поранення, а також дітям-сиротам, які брали участь у проведенні АТО. 53 квартири в цьому році буде виділено для бійців, які підпадають під ці 3 категорії. Є багато хлопців, які проживають за межами Львова, але захотіли жити у Львові, адже тут краща медична допомога, у певній мірі є безбар’єрність. Держава купуватиме бійцям квартири у тому місті України, де хлопці виявлять бажання. Станом на сьогодні певна частина коштів уже була виділена на квартири у Львові постраждалим хлопцям із інших міст. Також для учасників АТО передбачено звільнення від квартирної плати, яку покриває місто. На оздоровлення учасників АТО і на підтримку сімей загиблих та інвалідів також була виділена частина коштів (3-4 тис. гривень). У найгірших умовах перебувають сім’ї безвісти зниклих учасників АТО, адже цим сім’ям кошти не нараховуються. Такі сім’ї не мають жодної інформації про те, де зараз перебуває батько і чи він повернеться, тому психологічний і матеріальний стан такої сім’ї насправді набагато гірший від інших категорій.
Знаємо, що ситуація із забезпеченням житла є найбільш проблемною, але все-таки чи зможе місто надати усім постраждалим, інвалідам та сім’ям загиблих учасників АТО квартири?
хлопці гинуть сьогодні далі
Хлопці-військові не йшли захищати Львів, вони йшли захищати Україну. Звичайно, держава має таке моральне зобов’язання надати квартири трьох категоріям учасникам АТО і дуже добре було би втілити цю ідею в реальність. Втім, місто пішло на це і заявило, що може побудувати багатоповерхівки на 200 квартир, хоч і цей процес триває довго. На жаль, хлопці гинуть сьогодні далі і скільки таких квартир ще буде потрібно наразі нікому невідомо. Є також і інша сторона, про яку у нашій державі не думають, адже ціни квартир у різних містах є іншими, тому я вважаю найкращим виходом було би виділити однакову суму грошей усім бійцям АТО, а вони б уже вирішили чи купуватимуть у Києві чи, можливо, у населеному пункті. Аналогічна ситуація із землею також, адже людина сама повинна вирішити, у якому місті їй потрібно ділянку.
Як тільки Центр створювався основним завданням було те, щоб учасники АТО отримали весь спектр послуг, але для цього потрібно, щоб єдиний Центр підтримки учасників бойових дій координував всі служби міської ради та громадські організації. Чи є зараз так, як і планувалось раніше?
Послуги усі надавалися і раніше, адже управління промоції забезпечувало поховання, в свою чергу, технічне управління військовим частинам обладнання, матеріали, соціальна служба підтримувала сім’ї через візити, інформаційні послуги, послуги психолога. Втім, коли хлопці повертались із війни, то цей процес носіння однакових пакетів документів по різних кабінетах, справді морально добивав і саме тому ми впровадили вперше ID-картку, де би було розміщено через електронні носії максимальну кількість документів, яку би не треба було дублювати. Коли набирали працівників у центр АТО, то головний акцент був спрямований на те, щоб це були люди, які мають безпосереднє відношення до війни (родичі, брати, сестри, батьки, дружини чи навіть самі хлопці). Єдине, що ми не врахували – ці люди ніколи не працювали у сфері надання послуг, тому вони проходили стажування у центрі соцзахисту. Сьогодні механізму годинника у центрі я ще не відчуваю.
Яка ситуація сьогодні із соціальними виплатами для учасників АТО та членів їх сімей. У якому розмірі нараховується соцвиплата на одного постраждалого учасника АТО?
Щодо матеріальної підтримки в контексті постраждалих, то це адресний підхід і враховуються усі аспекти, як і умови проживання, склад сім’ї, характер поранення. Навіть, якщо учасник АТО хворіє впродовж трьох років ми надаємо підтримку, але допомога щоразу зменшується, адже бійці виліковуються і переходять у інший режим обстеження. Минулого року соцвиплата нараховувалася від 5 – 25 тис. гривень, у цьому році від 2 до 40 тис. гривень. Щодо оздоровлення та відпочинку дітей, то тут чітка градація, адже сім’ям загиблих і безвісти зниклим ми виділяємо 4 тисячі гривень, сім’ям постраждалих – 3 тисячі, хворим дітям кадрових військових, які зараз перебувають на фронті – 2 тис. гривень (90 днів). Також сьогодні виплачується соціальна допомога, як мешканцям міста. Депутати із свого фонду виділяють певні суми коштів учасникам АТО, які зверталися, аби підтримати фінансово сім’ю. Я також підтримала декілька таких сімей, хоч і я є прихильником надавати кошти одиноким, хворим, старшим людям.
Скільки сьогодні у Львові учасників АТО перебувають на обліку і потребує підтримки?
сьогодні на обліку є 5 800 учасників АТО
У Львові сьогодні на обліку соціального захисту перебувають 1 687 учасників АТО, які потребують підтримки. Центр надання послуг учасникам бойових дій охоплює більше військових, адже ми залучаємо також і добровольців, волонтерів, тому зараз на обліку є близько 5 800 учасників АТО. Є багато таких сімей, які не хочуть обслуговуватись у центрі АТО, адже кажуть, що їм комфортно бути в соціальному захисті чи в соціальному відділі. Також зараз починаємо працювати уже більш тісніше із управлінням земельних ресурсів.
Центр забезпечує послугами також і дітей учасників АТО. Які саме послуги надаються дітям?
Для дітей учасників АТО щомісяця ми проводимо заходи, а саме краєзнавчі поїздки, різноманітні майстер-класи, квести, перегляди вистав та кіно, концерти, долучення до спортивних змагань, а саме теніс, боулінг. Також сім’ї періодично ходять на футбол, адже з нами тісно співпрацює футбольний клуб “Шахтар”.
Одна з необхідних умов для реабілітації та соціальної адаптації учасників АТО є створення сприятливих умов. Чи є у центрі залучення фінансової допомоги із інших осередків, зокрема, виділення на пільгових умовах кредитів?
У цьому напрямку лише розпочинаємо працювати, адже із банками у нас ситуація критична. Банки не хочуть навіть канікули робити, не те, що надавати на пільгових умовах кредити. Працівники банків пояснюють те, що сьогодні дуже складна економічна ситуація, тому сприяння від держави немає жодного. Центр координує роботу усіх громадських організацій і ми маємо навіть такий зворотний відгук про те, що є недобросовісні сім’ї, які отримали інвалідний візок від декількох організацій.
Пані Оксано, Ви одночасно є в.о. директора Львівського міського центру соціальних служб для сім’ї дітей та молоді. Як сьогодні триває робота у цій структурі? Які проблеми і пріоритети можете відокремити у цій структурі?
Центр соціальних служб працює із сім’ями чи особами, які є в складних життєвих обставинах, тобто в кризових ситуаціях і на жаль в нашій країні економічна ситуація спонукає до того, що багато сімей перебувають у такому стані. Доходи сімей не є великими, сьогодні зростає злочинність і в мене навіть є таке застереження, що надалі ще більше зростатиме. Ми відкрили центр пробації – це нова форма роботи з підлітками, які є у конфлікті закону. Тобто дитина, яка вкрала і отримала за це кримінальну відповідальність, вона не ходить відмічатись у райвідділ міліції, що не спонукає до її соціалізації та реабілітації. Цей проект підтримав уряд Канади, а місто виділило двоповерхову будівлю. Хлопці і дівчата проходять там спеціальну програму, а саме молодь, яка є у групі ризику: молодь із неповноцінних сімей; молодь із сімей, де батьки вчинили злочин; дітей, які на вулиці. Для цих людей створені усі необхідні життєві умови, а також розважальні заходи. Спільно із українським фондом соціальних інвестицій за підтримки громади Німеччини ми зараз будуємо центр соціальної допомоги для переселенців. Надаватись тимчасове житло буде насамперед, сім’ям із дітьми, адже коли тебе виганяють із орендованого житла і ти змушений шукати місце в іншій квартирі, а коли дитина ходить поруч у школу, то це є трагедією для всієї сім’ї. Такий центр від 90 днів до року часу надаватиме послуги на пільгових умовах. Також наш центр активно працює із багатодітними сім’ями, адже зараз триває програма із виділення коштів на канцелярські товари для дітей шкільного віку та студентів. Окрім цього, надаємо допомогу неповним сім’ям, сім’ям, де є безробіття, коли один із батьків засуджений чи важко хворіє, особам із особливими потребами. Маємо на меті найближчим часом реалізувати проект “Львів зручний для кожного з нас” – це маркування місць громадського простору, де справді є забезпечені умови для незрячих, глухих, візочників. Такі люди повинні заходити у громадські місця безбар’єрно.
Робота цього центру соціальних служб є у багатьох аспектах подібною до роботи Центру надання послуг учасникам бойових дій, але все-таки як справляєтесь із обов’язками?
мрію побудувати готель для людей із інвалідністю
Працювати є важко. Зараз я на стадії роздумів, адже у мене є інші проекти. Я мрію побудувати готель з повною доступністю для людей із інвалідністю, адже Львів дуже гарне місто, але до нас мало приїжджають людей з особливими потребами, власне, через те, що ми не забезпечуємо повного комплексу безбар’єрності. Люди із інвалідністю навіть не комфортно себе почувають у 5-ти зірковому готелі. Це би був такий соціально відповідальний проект, адже здорова людина мала би платити більше за послуги цього готелю. На сьогоднішній день, я не готова до морального бичування у міській раді, а саме тоді коли себе не чуєш до кінця винною. Я завжди буду наголошувати на тому, що у Центрі повинен бути повноцінний керівник. Сьогодні я тимчасово виконую обов’язки директора Центру, тримаю його на плаву і допомагаю бюрократично увійти у систему міської ради.
Чи є у Вас помічники? Якщо так, то скільки?
що безплатно, то небезпечно
В мене чотири помічники. Одна людина працює із документами, веде усі звернення, які є від мешнанців. Ще один – учасник АТО, який воював у Луганському аеропорту і на жаль, зараз у зв’язку із сімейними обставинами потребує психологічної підтримки. Третій помічник зараз в Іспанії, власне, це та людина, яка відповідає у нашій команді за громадський простір, за втілення європейських принципів у нашій країні. Четвертий працівник – це психолог, який покликаний здебільшого тримати нашу команду, адже робота депутата є безоплатною. Я одного не розумію, як можна хотіти бути депутатом багато разів. Якщо ти виконуєш свою роботу на благо людям, тоді ти надзвичайно сильна людина, адже ти служиш і служиш, або в тебе невичерпний ресурс. Насправді, я більше вкладаю у своє депутатство і точно з того нічого немає. Я не кажу платити депутатам, борони Боже. Але от до прикладу у поляків прийнято за кожен законопроект виділяти кошти і саме тоді є стимул до роботи, адже ти отримуєш фінансову підтримку і не витрачаєш свої кошти на щоденні необхідні речі (проїзд, телефонний зв’язок, канцелярські речі). Сьогодні немає нічого безплатного. Я вважаю, що безплатно, то небезпечно. Я щоразу, так говорю мешканцям, які просять матеріальну допомогу.
матеріальна допомога – це наркотик
Матеріальна допомога – це як наркотик, адже ти надієшся на неї і входиш у залежність, тоді в тебе не виникає жодного бажання отримувати інші доходи. Сьогодні є категорії сімей, які отримують більшу матеріальну допомогу, аніж соціальний працівник, який має зарплату 2 тис. гривень ходячи кожного дня на роботу. Знаю непоодинокі випадки, що працівники впадали у депресію, адже робота їхня триває зранку до ночі і ще й у шкідливих умовах. Багато людей насолоджуються життям і отримують кошти від держави, навіть від 60 тис. гривень. В нашій країні бути працюючою людиною – це не успішно. Я неодноразово згадую слова Олега Березюка, який казав на слова людини, яка просила допомогу і казала, чому це ви мені виділили лише 2 тис. гривень, а я маю зібрати аж 10 папірчиків: “За аналогічні кошти людина ходить у місяць 22 дні на роботу, а скільки ви витратили часу на те, аби зібрати ці папірчики. 3 дні”.
Що стосується депутатської роботи, Ви досконало вивчаєте кожні рішення, які виноситься на сесію?
Ті рішення, які виносяться на нашу комісію, я вивчаю детально. Скажу відверто, я глибоко усі рішення не вивчаю, але після деяких колапсів більше часу приділяю, аби вникнути в кожне питання. Якщо добре виконувати свою роботу, тоді це займає дуже багато часу. Питання земельні та майнові я більше довіряю своїм колегам.
Як щодо депутатських прийомів, що люди просять у депутата міськради найбільше, з якими проблемами звертаються?
У цьому плані я є не відмінниця, адже в мене зараз під опікою два центри і є дуже важко приймати багатьох людей. Здебільшого мешканці звертаються до мене тоді, коли не можуть налагодити зв’язок із чиновником. У першій половині року мешканці здебільшого звертались за депутатською допомогою (90% звернень). Було багато неправдивих випадків, але я з’ясувала усі неправдиві моменти і кошти надавались дійсно потребуючим людям, які перебувають у кризовій ситуації.
• Яка кількість грошей у Вашому розпорядженні? На що уже розподілені ці кошти, а на що у перспективі?
У кожного депутата у розпорядженні є 150 тис. гривень. На сьогодні я майже усі кошти вже розподілила мешканцям, адже виділяла більші суми на конкретні потреби.
• З якими депутатами міськради Вам комфортно працюється у владі? З якої вони фракції?
В мене є друзі із різних фракцій. Із дитинства товаришую із Ігором Дяковичем із “Галицької партії”, я його знаю із 6 класу. Також комфортно працювати із депутатом фракції «Народний контроль» Віталієм Свінціцьким, він очолює міжфракційну групу підтримки учасників АТО, із Ігорем Ванем “Громадянська позиція” у мене також гарні робочі стосунки і він дуже допоміг моїй сім’ї.
• Чи будете Ви балотуватись наступного разу у депутати?
Ні, не буду. Хіба що змінять систему і ти справді зможеш утримувати свою команду не тільки голими ресурсами. Для мене депутатство – це щось нове, адже коли я балотувалась знала, що не пройду. Також потрібно давати іншим можливість прислужитись. Якщо цю роботу виконувати професійно, то вона вимагає дуже багато праці.
• І на завершення, пані Оксано, які питання, на вашу думку, є найболючіші у місті, а саме такі, що відкладати надалі їх просто не можна. Що є такою «родзинкою-пік»? І як ці проблеми потрібно вирішувати?
допомога повинна бути максимальною і гідною
У нашому місті потрібно більше звернути увагу на соціальну політику, адже у Львові виконується всього дуже багато, але немає відповідної координації між усім цим. Відповідно, цим користуються нечисті на руку люди і менше ресурсу приходить для тих, хто справді цього потребує. На мою думку, потрібно ввести платну соціальну послугу, щоб людина могла отримати сертифікат. Допомога, яку ми надаємо людям повинна бути максимальною і гідною. Потрібно якнайбільше залучати громадські організації, адже вони у нас розвинені, працюють дуже добре і я думаю, що віддача від них є набагато більшою, аніж їх підтримка містом. Соціальна політика має бути переобладнана. Одних ресурсів чиновників, працівників соціальної сфери є замало,тому потрібно долучати громаду, експерти, гранти і робити це у такий спосіб, аби накопичувались видатки. Також потрібно відкривати багато вузькопрофільних центрів, зокрема, у Львові немає центру допомоги у боротьбі із насиллям. Потрібно терміново щось змінювати, адже по-іншому – пропадемо.
Читайте також на нашому сайті: Сергій Івах: “Для депутата створені всі умови, аби він не працював”.
