Парковки і новобудови витісняють зі Львова дерева

logo
parkovki_i_novobudovi_vitisnjajut_zi_lvova_dereva.jpg


п’ятниця, 8 липня, 2016, 12:04
Львів

Парковки і новобудови витісняють зі Львова дерева

Поламані дерева на просп. Чорновола у Львові. Фото: alex-shutyuk.livejournal.com

Поламані дерева на просп. Чорновола у Львові. Фото: alex-shutyuk.livejournal.com

За роки незалежності озелененням Львова ніхто комплексно не займається. Кілька саджанців вздовж магістральних вулиць – от і все, чим може похвалитись влада. Але це лише крапля в морі для загального вигляду міста. Найгірша ситуація з озелененням у спальних районах. І коли ще у старіших дворах, де дерева у доволі занедбаному стані, можна щось змінити, грамотно спланувавши простір, то у подвір’ях новобудов це практично неможливо. Адже забудовник зацікавлений у надприбутках, а не у благоустрої ділянки. Таким чином на місці газону біля нового елітного житла виростають не лише паркомісця, а й гаражі.

Раніше люди у дворах своїх будинків самостійно садили дерева

Сьогодні, як і кілька десятиліть тому, плануючи нові мікрорайони, забудовники не дуже переймаються, де у дворі ростимуть дерева.

За часів Радянського Союзу облагородженням території займалися самі мешканці багатоповерхівок. Щоправда, посадковий матеріал забезпечували місцеві органи влади.

Вид Львова з Високого Замку

Вид Львова з Високого Замку

«Над створенням спальних районів за часів Союзу працювали проектанти. Були гарно заплановані будинки, доріжки, а от на вільних територіях не передбачали, де мають бути насадження. Тому озелененням спальних районів займались самі мешканці. Їм привозили посадковий матеріал – клен, березу, ясен, граб, – який народ сам на свій розсуд розсаджував», – розповів завідувач кафедри ландшафтної архітектури, садово-паркового господарства та урбоекології Національного лісотехнічного університету України, професор, доктор сільсько-господарських наук, академік Лісівничої академії наук України Володимир Кучерявий.

П. Тетяна з вул. Рудницького (колишня Партизанська) пригадує ті суботники. Тоді усі мешканці будинків збиралися разом, садили дерева, потім підрізали їх.

Віра Балаж мешкає на вул. Науковій з 1983 року. Вона також пам’ятає, що люди самі насаджували дерева вздовж вулиці. Також вони висадили сад на ділянці від вул. Стрийської і аж до вул. Тролейбусної. Зараз саду уже нема – на його місці виросли всілякі офісні приміщення, меблевий магазин, СТО.

Зважаючи на те, що люди усе робили на власний розсуд, без порад фахівців, посадки у дворах будинків мають хаотичний вигляд, наголосив Володимир Кучерявий. За словами професора, ніхто не дотримувався жодних норм. Тому зараз у деяких районах дерева закривають доступ світла у квартири.

Володимир Панасович також зазначив, що зараз ніхто не дбає про озеленення: «Сьогодні вільні місця під будинками, як правило, перетворюються у паркінги. А ті дерева, які є, перебувають у жалюгідному стані».

З цим погоджується і начальник міського управління урбаністики Олександра Сладкова.

«У просторах мікрорайонів дуже великі конфлікти. Є боротьба у питанні, чи спиляти дерева, чи облаштувати паркінг, конфлікт через те, що старшим людям заважає дитячий майданчик під вікнами. Відповідно, проблема краси відходить на другий план», – заявила вона.

Чиновниця повідомила, що фахово озелененням дворів у міськраді почали займатися лише цього року. Для цього до міста з’їхалися архітектори, ландшафтні архітектори, урбаністи з усієї країни. Вони робили перепланування шести дворів у різних районах.

«Ми по три рази зустрічалися з мешканцями. У п’яти із шести дворів люди неймовірно задоволені тим, що ми робили, – зазначила О. Сладкова. – Нашою метою було планування. Знаємо, що міська влада зацікавлена, щоб втілювати у життя ці проекти. Йдеться про зміни у дворах на вул. Грінченка, 1, вул. Кульпарківська, 133-135, вул. Виговського, 1-5, вул. Освицька, 13-19, вул. Турецька, 4, вул. Шафарика, 6».

Олександра Сладкова уточнила, що проекти фахівців повинні реалізувати до кінця року.

«Нам необхідно, щоб мешканці інших дворів приходили, дивилися, як усе може бути, по-доброму заздрили і робили щось», – наголосила вона.

Сад на вул. Чупринки 27 у Львові

Сад на вул. Чупринки 27 у Львові

Хорошим прикладом гарного планування прибудинкової території є сад на вул. Генерала Чупринки, 27, який відновив майже два десятиліття тому архітектор Віктор Марченко. Чоловік пригадує, коли вперше побачив територію за своїм майбутнім домом, то жахнувся – усе було у дуже занедбаному стані. Довелося докласти багато зусиль, застосувати професійні вміння та навички, щоб перетворити захаращену територію у справжній райський куточок із різнобарвними квітами і місцем для відпочинку.

«Не було зовсім нічого, що зараз можна побачити. Цьому будинку приблизно 120 років. Спочатку тут жив лікар графа Потоцького. Зрозуміло, що за садом тоді доглядав садівник. Коли прийшла радянська влада, лікар звідси виїхав. Після цього тут був жахливий безлад», – розповів Віктор Марченко.

Озеленення залишається стихійним, але тепер під вікнами не садять цибулі

Однак не всі львів’яни мають час і володіють відповідними знаннями, аби грамотно облагородити прибудинкову територію.

«Наша міська забудова раніше була такою інтенсивною через зведення заводів. Сюди приїжджали працювати люди в основному із села. Тому перше, що вони робили – це намагалися облаштувати під вікнами багатоповерхівки грядки. Потім влада це почала забороняти», – зазначив професор Кучерявий.

Водночас він розповів про те, що у Бельгії ситуація зовсім інша. Люди дбають про свої двори.

«Видно, що мешканці зверталися до ландшафтних архітекторів, які розробляли проекти благоустрою. Зараз у Львові люди перед своїми вікнами починають самі щось робити: висаджують дерева і квіти. Це теж вже свідчить, що мешканці хочуть більш зелену територію, яка тішила б око», – зазначив Володимир Кучерявий.

«Але отой стихійний період озеленення нових житлових масивів і сьогодні залишається стихійним. Інша справа, що там ніхто не садить цибулі», – наголосив він. Саме тому професор порадив львів’янам звертатися за допомогою до професіоналів.

На думку В. Кучерявого, стимулюватимуть такі масові озеленення різні змагання та конкурси.

Нагадаємо, у Львові розпочався конкурс «Зелена хвиля», в рамках якого визначатимуть найкращі об’єкти ландшафтного дизайну міста та околиць. Заявки можуть подати до 1 серпня ініціативні мешканці, компанії, ОСББ чи ЛКП. Нагородження переможців відбудеться 20 серпня.

На місці, де мав бути двір, забудовник звів 12 гаражів

Щасливі власники квартир у новобудовах разом із новим житлом матимуть і «букет» проблем. ІА ZIK уже писала, що міська влада, надаючи дозволи на житлове будівництво, не зважає на те, як ці забудови збільшать навантаження на соціальну інфраструктуру. У Львові поряд з інтенсивним будівництвом житла, не будується жодна школа чи дитячий садок.

Та до соціальних негараздів додасться і проблема з озелененням. Адже забудовник, пропонуючи нове житло, робить акцент на зручності квартири, наявності паркомісць, а про таку «маленьку деталь» як дерева, зазвичай, не говорить. Таким чином з’являються елітні багатоповерхівки, поруч з якими зручно поставити авто, але там немає зеленого куточка, щоб відпочити і розслабитися. Навіть чиновники ЛМР констатують, що у новобудовах дворів майже немає.

«Забудовник має озеленювати. Це його територія. Але насправді двір найчастіше відводиться під паркінг. Або на візуалізаціях малюють три дерева, та їх ніколи не садять. Нас це все обурює», – зазначила Олександра Сладкова.

Чиновниця додала, що у нових мікрорайонах немає з чим працювати, щоб щось переплановувати: «Двір не є оформленим, як потрібно. У новобудовах був випадок, коли простір теоретично мав існувати, але забудовник вирішив ще підзаробити і побудував 12 гаражів».

На думку О. Сладкової, аби боротися за озеленення, потрібно популяризувати хороші практики, показувати, що забудовник повинен озеленювати територію, аби продати житло.

«Зараз те, що у назвах використовують всякі «зелені» теми, не означає, що там буде багато зелені», – наголосила чиновниця.

У ЛМР обіцяють: цього року у місті висадять 1300 дерев

Водночас професор Володимир Кучерявий заявив, що фактично у 1990 р. озеленення вулиць Львова припинилося. Лише за останні кілька років ми бачимо невеличкі зміни у цьому питанні. Зокрема, на вул. Городоцькій з’явилися молоді клени, сакури, які посадили не за кошти міського бюджету, а за гроші, які зібрали львів’яни.

Проспект Шевченка у Львові, 1970 рік

Проспект Шевченка у Львові, 1970 рік

«Усі роки незалежності місто озелененням не займається. Ці маленькі куточки, що створюють, ситуації не змінюють», – наголосив Володимир Кучерявий.

Начальник управління екології та благоустрою ЛМР Андрій Галушка ж запевняє, що за перспективним планом озеленення на 2016 рік, над яким працювали управління екології спільно з райадміністраціями та ЛКП «Зелений Львів», восени заплановано висадити близько 1300 дерев. Для цього передбачені кошти у міському бюджеті.

«Минулого року вперше за 20 років ми повернулися до висадки якісних саджанців, а перед тим у нас не було такої практики», – зазначив Галушка і додав, що цьогоріч на вул. Науковій планують продовжити рядову посадку.

Водночас мешканка вул. Наукової Віра Балаж розповіла, як комунальники «погосподарили» на її рідній вулиці.

«Коли готувались до Євро-2012, то так пообрізували липи, що велика їх частина загинула. Це була робота міських комунальників. Я не можу пригадати, що було щось корисне у тому, що робить місто, – зазначила Віра Балаж. – Колись була набагато краща ситуація, так не нищили дерева. Не було такої страшної обрізки, насадження берегли».

Також вона пригадала чудову алею тополь вздовж вул. Наукової, яку знищили.

«Тополя не є алергенною. Це вже пишуть і говорять всюди. Але дерева вирізали і посадили горобину. Однак горобина не так добре фільтрує повітря як тополя», – наголосила Віра Балаж.

На це Андрій Галушка заявив, місто намагається не садити тополю, бо вона швидко росте і всихає: «Тобто, за 30-40 років тополя стає небезпечною. Тому орієнтуємося на липи, клени, каштани, дуби».

Чиновник також повідомив, що комунальники замінюють дерева у рядовій посадці на такі самі. Водночас професор Володимир Кучерявий заявив, що з висадкою дерев у Львові є проблеми.

«Проблема полягає і у тому, що з одноритмових посадок (коли висаджують одну породу, – ред.) у вуличних насадженнях випадають окремі дерева. А на їхньому місця садять будь-що. Так не можна! До прикладу, якщо на вул. Любінській клени кулясті, то не можна там садити звичайних кленів», – сказав Володимир Кучерявий.

Майже століття тому точно знали, скільки у Львові дерев

Слід зазначити, що у Львові існує генеральний план, у якому передбачена система озеленення міста.

Вулиця Героїв Майдану (колишня Гвардійська) у Львові, 1956 рік

Вулиця Героїв Майдану (колишня Гвардійська) у Львові, 1956 рік

«Система озеленення стосується так званих крупних мазків. Бо при розробці проектів житлових районів передбачався лише територіальний устрій (будинки, господарські приміщення, майданчики для вибивання килимів, місце для викидання сміття), а незамощені території не формували», – заявив професор В. Кучерявий.

Він додав, що потрібні зміни, аби ніхто не мав права зрубати чи посадити дерево без згоди влади. На цьому наголосила і О. Сладкова. Вона повідомила, що зараз у місті ніхто не проводить інвентаризацію дерев, хоча це просто необхідно.

«Мені у руки потрапляла книга, де чітко було вказано, що у 1939 році у Львові на вулицях росло 14 тис. 361 дерево, такий-то відсоток вулиць був озеленений з двох боків, такий-то відсоток – з одного боку. Наскільки тоді до того ставились уважно! А зараз ніхто й гадки немає, скільки дерев на одній вулиці», – наголосила О. Сладкова.

Чиновниця також підкреслила, що кількість зелених насаджень у місті має бути сталою, адже нічого крім рослин не дає кисню.

«Справа у тому, що кожна новобудова виникає не на місці звалища чи старого будинку, а там, де були дерева, якесь озеленення. А це означає, що кількість дерев зменшується. Добре, якби забудовник висаджував те, що зрубав», – зазначила О. Сладкова.

У свою чергу начальник управління екології та благоустрою ЛМР Андрій Галушка повідомив, що для вирубування дерев потрібні дозволи.

«Законодавство каже, що дерево можна зрізати лише при наявності декларації про початок будівельних робіт або декларації про початок виконання підготовчих робіт. Власне, ці документи визначають, що є відведена земля під, до прикладу, парковку і проект самої парковки. Якби цього не було, то кожен би рубав дерево, насипав щебінь і казав, що тут ставитиме машину», – заявив чиновник.

На запитання, як карають забудовників, які незаконно зрубують дерева, А. Галушка сказав: «У нас нещодавно був приклад на вул. Стрийській. Забудовник зрубав дерева без дозволу. Ми нарахували відновну вартість, штраф. Забудовник усе сплатив. Після цього ЛМР надала документи для зрізування дерев на території, що підпадає під забудову. Кошти йдуть у наш бюджет на спеціальний рахунок. За ці гроші ми можемо в іншому місці висаджувати дерева».

Тобто, як випливає із слів чиновника, дозвіл на знищення дерев можна отримати і після завданої шкоди, просто сплативши штраф. Ніхто не вимагає посадити те, що зрубали.

Історична довідка

Масове озеленення Львова стартувало за часів Австро-Угорщини у 1820-23 рр., коли почали озеленення заплави Полтви. Тоді з’явився перший сквер біля теперішнього Національного музею у Львові ім. Андрея Шептицього. Але у 1890-рр. Полтву закрили і створили проспект, який є і сьогодні. Його планував Арнольд Рерінг, який у той час працював міським садівником.

«Можна сказати, що паркобудівництво кінця ХІХ ст пов’язане із іменем Рерінга. 1864 року закладають Стрийський парк, 1894 р. – Личаківський. Також Рерінг працює над озелененням центральної частини міста. Усі скверики на пл. Галицькій, пл. Соборній – це справи його рук. 1905 році він створює на базі букового лісу парк «Залізна вода». Це, можна сказати, був перший пейзажний парк. Коли закрили Полтву, Рерінг наприкінці ХІХ-поч. ХХ ст створив дуже гарний сквер (на місці теперішнього просп. Шевченка)», – розповів завідувач кафедри ландшафтної архітектури, садово-паркового господарства та урбоекології, професор, доктор сільсько-господарських наук, академік Лісівничої академії наук України Володимир Кучерявий.

Він додав, коли у 1921 році з’явилися перші автомобілі, виникла потреба створення двостороннього руху. Саме тому сквер на просп. Шевченка ліквідували, хоча громада і виступала проти: «Всі дерева там зрізали вночі. Так з’явився бульвар, який ми бачимо і сьогодні. Там висадили тополю берлінську, яка дуже гарно вписалася в ансамбль. Але наприкінці 80-х рр. ХХ ст. її замінили кленами». На думку В. Кучерявого, це зовсім невдала заміна: «Тополі давали тінь на доріжку, а сьогодні ці клени самі собі роблять тінь».

За Польщі, у 1918-1939 рр., озелененням Львова займались дуже скупо.

Першою озелененою вулицею була нинішня вул. Коновальця.

Вулиця Коновальця у Львові

Вулиця Коновальця у Львові

«Коли її забудовували, то потрібно було висаджувати дерева. Так з’явилась каштанова алея, яка до сьогодні вважається однією з найкращих», – додав професор.

Він зазначив, що у післявоєнному періоді можна виділити два напрямки роботи щодо озеленення. Йдеться, зокрема, про відновлення знищених парків та скверів. Цей процес тривав до 1950 р.

У 50-хх рр. уряд прийняв рішення про створення так званих зелених зон. Тоді почалось масове озеленення Львова. У першу чергу з’явилися нові парки. Серед них Парк культури і відпочинку, Снопківський парк. Крім того, Стрийський парк розширили дитячим сектором. Також створили такі масиви як Скнилівський, Збоївський, Знесіння, Майорівка. Їх насаджували не за проектом,а стихійно. Так з’явився і Шевченківський гай. Його створювала громада, хоча процесом керувало Винниківське лісництво. Саме тому там можна побачити рядові посадки сосни, дуба, клена.

«Таким чином у Львові з’явилися такі великі «плями озеленення» для поліпшення екологічної обстановки та для відпочинку людей», – пояснив Володимир Панасович.

Якщо говорити про 1950-60 рр., то серед найбільших проектів були озеленення вулиць Любінська, Володимира Великого, Виговського, Городоцької та Золотої.

«Така увага до вуличних посадок створила дійсно європейські вуличні алеї. Фактично місто мало розсадник площею більше як 300 га і могло дозволити собі висаджувати хороший посадковий матеріал. А сьогодні цього немає. Ми завозимо усе, а це дуже дорого», – зазначив академік Лісівничої академії наук України В. Кучерявий.

Надія Сапіга,

ІА ZIK

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.

А поділитися?



Вам має сподобатись...