Перше вересня: свято для депутатів і муштра для дітей
«Скоро до школи!», – з шоком, страхом і неохотою можна почути на вулицях. Важко сказати, кому важче подолати стрес. Дітям, які розуміють, що свобода закінчується і скоро прийдеться ходити на уроки. Чи батькам, які збирають рюкзак своєму чаду.
Післязавтра наступить Перше вересня і урочистою лінійкою, за традиціями української школи, розпочнеться новий навчальний рік. Особливо святкуватимуть це свято першачки і їхні батьки. Для них проведуть урочистості, прийдуть привітати дідусі і бабусі. Благословить священик, старшокласники заспівають, директор скаже, що «запрошує їх до шкільної родини». А депутат скоріш за все розповість, як він любить дітей і що доброго він зробив для школи.
Проте не всі згодні з таким сценарієм проведення свята. За декілька тижнів до проведення лінійки батьки і вчителі закликають зробити свято цікавішим, без довгих промов та формальностей. Без виступів депутатів, які часто приходять на шкільні лінійки. Форпост поцікавився, як до цього ставляться самі депутати.
«Ця ідея виникла вже давно. Кожного року ми говоримо одне й те саме і не перший раз закликаємо депутатів не приходити. Однозначно, захід не можна відміняти повністю, але формат потрібно кардинально міняти. Це свято для вчителів і для дітей. Тільки вони повинні вибирати, як вони хочуть відсвяткувати початок навчального року. Якщо Перше вересня, то це свято для першокласників, якщо останній дзвінок – для випускників. Я бачила, як це робиться в Німеччині. Там директор особисто потискає ручки кожному першачку і запрошує до шкільної родини. Все відбувається в класах. В нас лінійки робляться не для дітей», – говорить голова Батьківської Ради Львівщини Олена Пономарева.
За її словами, формату лінійки, як такого не існує і організувати святкування можна більш креативно. Проте, не всі освітяни готові до змін.
«Це все наше управління, свідомість наших освітян. Для того, щоб змінити святкування не треба особливих наказів, треба просто пере форматувати свою свідомість. А в нас як робиться… Треба ж священика обов’язково, тітку з управління, дядька-депутата, який буде розповідати, як він любить дітей…», – говорить голова Батьківської Ради Львівщини Олена Пономарева.
Щодо дядьків-депутатів, які люблять перетворювати свято Знань в політичну агітацію окрема історія. Кожна мама чи тато, котрі відправляють дитину до школи зможуть пригадати довгі промови, які ніхто не слухає та красномовні обіцянки, які ніхто не виконує. Але ж вистояти на лінійці треба.
Ми поцікавилися думкою депутатів щодо таких відвідувань.
«Я не підтримую чиновників, які ходять піаритися на шкільні лінійки і розповідають, як вони допомагають дітям. Краще б допомагали коштами. Тому що батьки самі повинні збирати кошти на те, щоб зробити ремонт у класах. І є ще багато інших питань. Таку поведінку чиновників можна вважати аморальною. Я особисто не ходжу на лінійки. На мою думку, краще посеред навчального року прийти до вчителів і директорів шкіл, запитати що потрібно і допомогти їм», – говорить депутат ЛМР від партії УКРОП Ігор Телішевський.
Такої ж думки і свободівець Тарас Гупало. За його словами, вирішити цю проблему можна лише налагодженою співпрацею задля блага школи.
«Я вважаю, що це ненормально і неправильно: приходити на лінійки, покрутити фейсом і розказувати, який ти хороший… Книжку якусь принести… Піаритися потрібно роботою, яка вже зроблена. А ці лінійки – це пережитки радянської системи. Кожен депутат знає проблеми школи і знає, що потрібно зробити, аби їх вирішити (якщо знає). І в нього є достатньо часу для того, щоб ці проблеми вирішити. Я думаю, що повинна бути організована співпраця управління, департаменту школи і представників самоврядування для того, щоб вчасно подавати ідеї, реалізовувати їх. Подаватись на якісь бюджетні програми. На мою думку, це б вирішило багато питань, зокрема і з лінійками», – вважає депутат.
«Я прийду до своїх трьох діток на лінійку і виступати не буду. Це моя позиція. Але хто хоче, той може виступати, це не заборонено. На рівні адміністрації піднімалось питання про те, щоб військові прийшли на Перше вересня. Оце я вважаю правильним. По-перше, буде змінюватись ставлення до самих військових. Та й дітям послухати героїв буде дуже корисно», – говорить заступник голови облради Володимир Гірняк.
Такої думки притримується і депутат міської ради від БПП Сергій Івах.
«А що депутату робити на лінійці? Якщо в цій школі вчаться мої діти, тоді так. Депутат має приділяти увагу школі протягом року. А бути просто присутнім на лінійці – це неправильно. Я цього не підтримую. Якщо хтось з депутатів хоче, щоб про нього знали, то потрібно просто приділяти увагу школі і її проблемам протягом року. Цього абсолютно достатньо», – говорить Сергій Івах.
«Я взагалі вважаю, що на лінійки мають приходити тільки ті, кого запросили. Це свято для діток, для вчителів. І неправильно перетворювати шкільне подвір’я на політичний майданчик, де депутати проводять агітацію. Мені здається, що з погодження дирекції можна зробити школі подарунок. Головне, щоб це не переходило межі чинного законодавства і моральності. Якщо хтось принесе якусь книжку, а виступає годину, заставляючи дітей пектися на сонці чи стояти під дощем, то це недобре. Дуже прикро, що школа не має нормального фінансування з держави. Відтак волею неволею освіятни змушені шукати підтримки у меценатів», – вважає голова Львівської обласної організації «Батьківщини» Михайло Цимбалюк.
Проте, практично всі погоджуються з думкою про те, що формат лінійок потрібно змінювати, як і всю шкільну систему.
«Шкільні лінійки, справді, передались нам у спадщину від радянських часів. Давно зрозуміло, що і батьки, і вчителі, і самі школярі від них просто втомилися. На мою думку, цей історичний пережиток можна було б замінити днем зустрічей, коли учні могли б обмінюватись враженнями від проведеного літа, цікавими тематичними презентаціями, організовувати своєрідні круглі столи. Це робило б їх учасниками оригінального початку нового навчального року, а не просто споглядачами банальних першовересневих сценаріїв.
Думаю, кожен навчальний заклад має сам визначати формат проведення Першого вересня. Але якщо ми хочемо мати нову Українську школу, то маємо дати вчителям і школярам максимум можливостей креативити. Без жодних рамок. Питання лиш, наскільки готові до цього вчителі і батьки, бо школярів про це, на жаль, не запитують…», – ділиться думкою нардеп від «Народного фронту» Михайло Хміль.
Про доцільність відвідувань депутатами шкільних лінійок можна говорити багато. Та, як вважає депутат ЛМР від «Самопомочі» Андрій Шевців, кожен повинен сам прийняти рішення.
«Все залежить від мети, з якою депутат приходить на шкільне свято. Кожен сам повинен прийняти для себе рішення, чи потрібно приходити. Потрібно знати з цього приводу думку батьків, вчительського колективу, знати проблеми школи. Якщо депутат є другом школи, цікавиться нею протягом навчального року, то я вважаю це нормальним. Але якщо взявся нізвідки, приходить і розповідає про себе, а ще гірше агітує за якусь партію чи щось подібне, то це неправильно. Останні роки мене часто запрошують в школу, в якій я вчився, в коледжі. Депутат повинен допомагати школі в її ініціативах. Перше вересня – це передусім свято для молодшої школи. Його можна зробити по-різному. Я знаю випадки, коли свято проводили креативно, не на шкільному подвір’ї, а на інших локаціях. З театралізованою виставою у вигляді зустрічі. Тоді стрес від початку нового навчального року пережити легше. Я вважаю, що має бути децентралізація і демократизація навчальних закладів. Головне у всьому – це здоровий глузд», – говорить Андрій Шевців.
Слова словами… А поза тим найважливіше, щоб дорослі нарешті зрозуміли дітей і не перетворювали свято першого дзвоника на муштру.
