Післяслово до семінару «Нові акценти музейництва»

logo
78498_pisljaslovo_do_seminaru_novi_akcenti_muze.jpeg


За два дні встигнути засвоїти матеріал трьох непростих модулів, перемежованих презентаціями нових видань та ознайомленням з експозиціями львівських музеїв – для цього треба бути дуже працездатним і багатогранним фахівцем.

З того, що все заплановане організаторами вдалося, і з цілковитим дотриманням графіку, напрошується висновок про величезний потенціал галузі, який просто варто пробудити та переорієнтувати.

Власне, саме тому нові акценти були на управлінні персоналом (і зміні технологій його підбору та організації, перш за все), фандрайзингу та роботі з громадою.

Кількість бажаючих взяти участь у семінарі – зареєструвалось та приїхало понад 80 чол. – вразила і організаторів (ГС «Західноукраїнська спілка музеїв»), і спікерів, і самих учасників.

Однією із стержневих думок протягом усього семінару стала: «розраховувати лише на власні сили – і гуртуватись для вирішення наріжних питань».

Ключові посили модулю «Управління персоналом»:

вплив музею на середовище життя змінився – і тепер не обмежується збереженням та популяризацією спадщини, а полягає у розвитку суспільства;
щоб розвивати суспільство, необхідно діяти цілеспрямовано, тобто знати, яким ми бажаємо бачити суспільство, щоб вважати його достатньо розвиненим, і як до цього долучилися саме ми;
концепція управління за цілями посилює результат-орієнтованість музейної діяльності. Якщо бажаємо здійснювати вплив і посилювати його, то варто розуміти, як його вимірювати, і які процеси працюють на такий кінцевий результат;
нові працівники здатні принести з собою покращення лише за конкретності вимог до компетенцій та результатів;
категорії продуктивності залежать як від компетентності кандидата, так і від його активності. І тому важливо зуміти оцінити компетенції та активатори (мотиви дії);
мотиви дії та бездіяльності завжди конкретні – і якщо бажаємо отримувати певний рівень результату, то маємо розуміти, який набір мотивів його забезпечує – і саме так уникаємо нарікань на можливості та платню;
розбіжності між потенціалом кандидата та вимогами профілю вакансії є предметом системи адаптації, навчання та розвитку – і тому їх оцінюємо лише після того, як переконалися, що людина професійно та особистісно відповідає вашій організації.

Висновки та напрацювання учасників семінару:

спосіб вимірювання показника визначити простіше, ніж ефект від його вимірення, значення. Ми тяготіємо діяти, аби діяти – і дивуємось, чому результати нас не завжди задовольняють. Саме тому таким актуальним є введення у практику вітчизнянного музейництва управління за цілями;
галузь потребує зірок та робочих конячок, а це вимагає зовсім іншого стилю управління, ніж «багіт та пряник», який працює лише на лежнях та мурахах;
варто орієнтувати текст оголошення на ті категорії продуктивності, які бажаємо залучити;
варіант осучасненої місії музею: «сприяти усвідомленню колекції музею як джерела історичної правди»;
уточнюючі питання важливі тим, що саме вони дають нам можливість почути ціннісні слова кандидата, а також перевірити своє розуміння того, як далі інтерпретувати почуте.

Ключові посили модулю «Фандрайзинг»:

пробільність звернення, щоб не виглядати грантоїдом;
постійність процесу пошуку ресурсів;
просити у спонсорів не гроші, а можливості/продукцію;
обов’язковість зворотного зв’язку (звітів та подяк) донору або спонсору;
виокремити функцію пошуку та залучення ресурсів – і виділити людину, відповідальну за фандрайзинг;
вести базу донорів та спонсорів;
дбати про імідж свого закладу;
мати фандрайзингову стратегію;
мати/ співпрацювати для отримання грантів/ пожертв ГО та/або благодійний фонд.

Ключові посили модулю «Робота з громадою»:

постійних перегляд переліку послуг для інклюзії усіх вікових категорій – щоб особистість поверталась до музею знову і знову, зростала у ньому;
події як спосіб залучити нові аудиторії, поламати упередженість щодо «нудності» проведення часу в музеї;
волонтерська спільнота як спосіб вирішувати актуальні завдання поза бюджетних обмежень водночас з розповсюдженням позитивного іміджу музею;
письмове брифування для уникнення непорозумінь і збереження та примноження лояльності волонтерської спільноти;
постійна рутинна комунікація через різні інформаційні канали (підписки на розсилки, через сайт та соцмережі, перш за все);
активне застосування візуальної культури – дизайнерських рішень, якісних фото тощо;
постійне розширення інфоприводів, але з врахуванням особливостей збірки колекцій музею;
поєднання прес-релізів з особистими повідомленнями журналістам;
бути відкритими – чути свою аудиторію.

Від «тріо» спікерів усім учасникам та організаторам – уклінна вдячність та очікування на нові зустрічі, бо є ще багато всього, чим можемо обмінятися та опрацювати разом.

А поділитися?