Показати, що ми – не барани. Чому львів’яни прийшли на флешмоб «Зберегти Ryanair»

Біля «Арени Львів» провели акцію на підтримку авіакомпанії-лоукостера, яка напередодні заявила про скасування свого виходу на український ринок.

Автівки починають з’їжджатися до паркінгу «Арени Львів» ще за півгодини до початку флешмобу. Волонтери в салатових маніжках скеровують водіїв на місця, де їхні машини мають стати частинками великого напису RYANAIR. Знизу важко розібратися, де ж R, а де Y, – усі сподівання на квадрокоптери.

– І що, хлопці? Полетить?

– Ні, – каже власник новенького білого дрона. – Тут зона, де заборонені польоти. Полетить хіба той, що має старішу прошивку.

Заважає літати не лише близькість аеропорту й стадіону, а й сильний вітер. Та незважаючи на погодні умови, машин приїхало більше, ніж очікували організатори.

– Зареєструвалося на участь у флешмобі небагато людей, і ми боялися, що зупинимося на третій літері, бо не вистачить машин. Але дехто почув клич у мережі і приїхав без реєстрації. Я тут зустрів колєг, яких не бачив півроку, – розповідає один з організаторів акції Тарас Маселко.

Коли питаєш у людей, чому вони сюди приїхали, почуваєшся трохи безглуздо.

– А хіба це не очевидно? – парирує один з учасників флешмобу, який вирішив не називати свого імені. – Питання «Ryanair чи не Ryanair» насправді поверхневе. Ситуація ж достатньо непрозора, ми знаємо дуже мало. І хочеться, щоб у майбутньому подібні речі не відбувалися отак завуальовано. Не можна так просто відпускати такого великого лоукостера. Треба домовлятися у будь-якому випадку – навіть якщо вони хотіли забагато. Якщо Ryanair непростий у переговорах, то треба було відправити до них когось гнучкого. А то наші теж зайняли жорстку позицію, і найшла коса на камінь.

– Хочемо показати, що ми – не барани, що не можна з людьми отак поводитися, – каже ресторатор Марк Зархін. – Це боротьба з корупцією, з невіглаством, із подвійними стандартами – коли нам кажуть, що ми йдемо в Європу, а потім перед носом зачиняють двері. Ми ж захищаємо не сам Ryanair. Ми захищаємо своє право на перельоти, а цей лоукостер – найбільша авіакомпанія. Такий пасажиропотік, який вони створюють, на жаль, не в стані забезпечити більше ніхто.

Син Марка навчається в Нідерландах, тому скасування рейсів зі Львова до Ейндговена – питання особисте.

– Платити 200-300 євро за переліт сина мені складно, хоча я й добре заробляю. А з Ryanair він міг би літати якщо не щомісяця, то кожні два-три, – пояснює Зархін. – Я маю бізнес закордоном, тож сам часто літаю, інколи по 20-30 разів на рік. Крім того, у мене є купа працівників, які хочуть розширити свій світогляд, подивитися на різні країни, зрости професійно. Перші 7 маршрутів Ryanair – це ж тільки початок.

– Як правило, коли в країні відбуваються подібні речі, усі сидять у фейсбуці, обговорюють це, обурюються. Так приїдь, зроби щось, покажи, що ти не байдужий до того, що відбувається! – говорить Тарас Маселко. – «Бориспіль» каже, що не зміг домовитися, виставили якісь жорсткі умови. Але ж Львів якось домовився. Чому, поки за нас хтось вирішує, ми повинні просто сидіти і чекати до виборів?

Підтримати флешмоб приїхав і блогер Орест Зуб. Сам він літає дуже часто, відвідав майже всі країни Європи, але залюбки б скористався маршрутами, запропонованими Ryanair.

– Тільки позавчора повернувся з Ірландії – летів Ryanair-ом до Жешова. Але було б набагато приємніше летіти відразу до Львова, – розповідає мандрівник.

Президент Львівського туристичного альянсу Андрій Сидор теж тільки напередодні повернувся до України. Щодо ситуації з Ryanair має стійке переконання, що це ще не кінець історії.

– Чув, що прем’єр зібрав усіх зацікавлених і попросив відновити переговори, – каже він.

Справді, якраз у день львівського флешмобу гендиректор аеропорту «Бориспіль» повідомив на своїй сторінці у Facebook про відновлення переговорів з лоукостером.

Після 18 години автомобілів більшає. Волонтерка Настя – учениця львівської лінгвістичної гімназії та пластунка. Не відволікаючись від скеровування машин у правильному напрямку, вона каже, що допомогти її попросила подруга, яка є співорганізаторкою заходу.

– До ситуації з Ryanair я ставлюся скоріше нейтрально. Але авіакомпанія мені імпонує, тому чому б і ні? – говорить дівчина.

Так само трохи відсторонено спостерігає за тим, що відбувається, пан Олег – водій вантажівки, яка стала першою частинкою літери R. Сам по роботі він об’їздив пів-Європи: Польщу, Францію, Нідерланди, Бельгію, Німеччину, Італію, але не проти, щоб зі Львова почала літати дешева авіакомпанія.

– Вам би підійшов рейс на Лондон…

– У Британію, маєте на увазі?

– Так. Хотілося б?

– Конечно! – усміхається крізь вуса пан Олег.

У кузові його вантажівки організатори поставили звукопідсилювальну апаратуру, а один з активістів у мікрофон пояснює новоприбулим, куди їхати. Також тут розташували фуршетний стіл: окрім піци та кóли, учасникам флешмобу пропонують зігрітися дорогим алкоголем. Незважаючи на те, що за дійством спостерігає поліція, загалом акція схожа на зустріч старих друзів. Походжаючи серед автівок, люди сміються, спілкуються, дехто приїхав сюди цілою родиною.

– Ідея флешмобу виникла спонтанно. А потім ми подумали: ой, то ж треба і міську раду повідомити, і в поліцію подзвонити, – розповідає Тарас Маселко. – Нічого, написали заяву, усе швидко вирішилося. Та й ми ж тут нічого особливого не робимо – просто з’їжджаються люди, щоб разом провести час.

Тарас каже, що хотів би сам частіше літати кудись зі Львова, адже це нормально для мешканця європейського міста:

– Ти перетинаєш кордон із Польщею – а там люди за пару злотих чи кілька євро можуть собі дозволити десь мандрувати на вихідні. А в нас перельоти шалено дорогі, відпустку треба планувати або дуже заздалегідь, або з Києва, Варшави чи Кракова. І це проблема.

Квадрокоптер у повітря таки піднявся. Але зібрати достатню кількість авто для повного надпису RYANAIR активістам так і не вдалося – вистачило тільки на перші чотири літери. Проте ніхто не розгубився – є ж людський ресурс. Тому в AIR вишикувалися самі водії.

«За емоціями нас було десь три тисячі, – написав Тарас Маселко після флешмобу на своїй сторінці у Facebook. – Хай далі говорять про політику і заказухи на ФБ, сидячи на диванах. А ми в той час показуємо, що тут люди можуть гуртуватись і можуть перти за свої права!».

Анна Журба,

фото Петра Ткачишина,

сторінка Юрія Назарука в мережі Facebook