Покинутий військовий бункер Лощина у Львові

logo


Одним з найбільш цікавих для мене місць у Львові є об’єкт «Лощина». Згідно найбільш розповсюдженої та спрощеної офіційної точки зору, це покинутий військовий вузол зв’язку, що розташований під землею на глибині орієнтовно 30 метрів (згідно приборів глибина коливається -15 (-35) -42 метри). Згідно більш практичних поглядів – це головний комунікаційний центр Прикарпатського військового округу із Генштабом в Москві.

Поза всіляким сумнівом будівля грандіозна, тут все велике – починаючи від товщини стін та площі будівництва і закінчуючи кількістю металу та різної техніки винесеної звідси львів’янами.Знаходиться у схилі неподалік стадіону «СКА». Являє собою систему 6 коридорів (Ш-подібної форми на плані) з 54 кімнатами, одним ліфтом, двома сходовими клітками, 2 гермо камерами із системою дезактивації, 2 дизель-генераторами по 6 циліндрів, системою вентиляції, опалювальною системою. Має 7 входів на нижньому рівні, та ліфт від рівня вулиці Золотої з сходовою кліткою (на сім підземних рівнів – поверхів), позаду стадіону «Торпедо». Одним словом – вражає!

Вперше побував там років 7-8 тому. Маючи два китайські ліхтарики з краківського ринку , що трапився нам по дорозі, і пачку сірників на чотирьох, ми ще дітьми, з друзями облазили ці підземелля. Шкодую, що на той час не мали змоги зробити якісні фотофіксації, хоча вже тоді «Лощина» була досить «освоєним» місцем.

Минуло року встрілило в голову організувати тут “старт” вишколу підготовки старших стрільців Легіону. Вранці вишкіл розпочинався саме з «Лощини», тому підготувати мітки та розставити необхідні точки всередині потрібно було ще за ночі (не хотів робити це вечером, щоб діггери чи ще хтось з “дослідників”, не встигли знайти “передачку”, що я замаскував для учасників вишколу. Цікаво чи ще комусь доводилось на одинці там бувати в районі 3-4 години ночі?:) На своє власне здивування, не зустрів по дорозі жодного бездомного. Вишіл вдався на славу, “Лощина” відчула на собі кілька незначних вибухів, і як не дивно встояла:) хоча ехо в середині відпочити перепонкам не давало.

З цікавих кімнат можна відзначити: машинний зал та кімнату з фільтрами для вентиляції. Металу загалом залишилось по-мінімуму, більшість того, що можна було здати на металобрухт, давно вже відпиляли і витягнули. Однак залишились дві масивні основи дизель-генераторів (хоча за останніми чутками чув, що і їх умудрились якось звідти витягнути).

Ліфтову шахту та міжповерхову кімнату з баком для води. Ліфт стільки пригадую, висів у верхній частині шахти. Нещодавно, якимось чином, ліфт впав. Вхід до сходів і ліфту є через розлами плит серед трави і кущів за стадіоном «Торпедо». Вхід до машинного приміщення ліфта закритий, це мабуть єдині в «Лощині» двері, за які потрапляти ще не вдавалось нікому, бо вони присипані землею та частково приварені. За логікою там розміщуються тягові мотори ліфта. З дверей добряче тягне повітрям, тобто приміщення вентилюється. Частково розгледіти, що знаходиться всередині можна завдяки дірці в дверях.

Місцеві дігери, та ентузіасти з explorer.lviv.ua навіть встигли поміряти висоту шахти мотузкою, нарахували – висоту 30 метрів, враховуючи глибину з місця де проводився обмір до поверхні землі, десь орієнтовно ще 5 метрів. Отже рівень заглиблення близько 35 метрів. Цікавим теж є приміщення центрального санітарного вузла бомбосховища.

На сьогоднішній день відомо безліч версій допитливих львів’ян про час початку існування «Лощини».Існують розповіді, що її побудували в 1930-1940 роках. Що це був заглиблений командний пункт колишнього Прикарпатсткого військового округу. Що у 80-ті його перестали тримати в бойовій готовності, а у 87-му почали виносити апаратуру та все цінне. Проте вірогідність факту будівництва бомбосховища в ті часи, є дуже малою. Тому я більше схиляюсь до поширеної думки, що це об’єкт 50-тих – 60-тих років, сталінсько-хрущьовської епохи. Дитя гонки озброєнь, що стратегічно близько розташоване від генерального штабу, і мало б забезпечити захист від ядерної атаки. Тим паче, доказом цього твердження мабуть можна вважати кімнати для душу одразу після входів, що повинні були б слугувати для очищення людей від радіаційної пилюки після вибуху. Та й початок літопису Західного оперативного командування починається з 3-го травня 1946 року.

Нічого радіоактивного по бета чи гаммі в “Лощині” не зберігалося (фон становить 0,06 мкЗв/год (Терра МКС-05) скоріш за все від газу родону).

Кажуть, що “Лощина” спочатку будувалась, а потім була засипана і засаджена, настільки це правда знати не можу, хоча по іншому будівництво такого рівня об’єкта теж уявляється важко. На форумах зміг віднайти інформацію, що одним дігером, був знайдений журнал де знаходилися записи інженера, датований 86 роком, себто на цей час бомбосховище функціонувало у нормальному режимі.

Дуже довгий час «Лощина» була для львів’ян своєрідним пам’ятником гласності та демілітаризації у незалежній Україні. До розвалу союзу підтримувався в робочому стані, стояли вартові.Після розвалу, паркани повалили, охорону зняли, входи в підземелля зверху завалили, видать на швидку руку, бо пролізти можна. Як наслідок майже цілком і повністю розграбований «металошукачами». Дроти повіддирали з коренями, порозбивали дизельгенератори . Колись кажуть в кабінетах телефони навіть ще були з гербами і меблі.

Зараз навіть тяжко собі уявити – як грандіозний військовий комплекс стратегічного значення у 1991 році просто відкривають, забираючи охорону і залишивши частину документації та повний комплект обладнання.

Звичайно першим ділом всі бажаючі намагаються за рахунок “Лощини” хоч якось повернути собі відібране в них державою, потім вона стала найдешевшою громадською вбиральнею та місцем таємних зустрічей “подорожуючих по власній свідомості”. Цінувалась вона місцевими жителями і за безкоштовне світло (перші кілька років), і за безкоштовну цілодобову воду. Під час відключень водогону тут можна було спостерігати маленькі групки бабусь з ліхтариками, що бігли туди як по святу воду.

Будемо сподіватись, що військові не закинули б просто так такий об’єкт, і відбулось це тільки тому, що “Лощина” перестала відповідати їх стратегічним вимогам, а отже є підстави вважати, що існує ще один, актуальний на даний час бункер.

Ходять легенди, що «Лощина» має хід до Генерального штабу, а територія поблизу має цілу систему підземних бункерів. Двері, що з’єднювали ці підземелля з «Лощиною» були в свій час замуровані, через те, що кожен «дослідник» намагався дізнатись що знаходиться за ними, від чого спрацьовувала сигналізація, і це створювало безліч проблем військовим. Тому замурування провели дуже якісно, та замаскували слід так, щоб нікому в голову не прийшло його «колупати».

Також можна багато почути історій про приховані каскадні ліфти, та багатоповерховість об’єкту, але наразі це все тільки байки, в які складно повірити.

Зараз Лощина втратила свою актуальність, а сьогодні там все розбите і розкрадене, навіть бетонні плити підлоги у більшості коридорів розбиті – очевидно в пошуках мідних кабелів. Деякі ентузіасти навіть бралися зробити карту в грі контра-страйк за плануванням “Лощини”, початок був досить успішним, чи дійшло це до завершення незнаю, але скріншоти з карти можна знайти в інтернеті.

Очевидці бачили, що 28 червня 2011 р. двоє воєнних і ще троє цивільних замурували входи в бомбосховище. Кажуть, що перед замуруванням з «Лощини» йшов сильний дим з усіх виходів, і там працювало чотири пожежні машини. Нібито були постраждалі (4 людини), причиною загорання бомбосховище був підпал сміття,і постраждалі були скоріш за все тими ж підпалювачами. Проте один вхід все ж залишився доступним, це вхід через коридор «Е» (затоплений коридор).

V1 – запасний вхідV2- головний вхідV4 – вікноV6 – вихід зі сходамиV7 – зруйнований повітряний забірникV8 – ліхтова шахта, вхід зліваV9 – лаз до баків з водоюV10 – вхід завалений деревамиV12 – вхід заварений решіткою

У районі D17-D18 затоплений прохід, від EWC до виходу затоплений тунель, глибина більше метра, у F1 розкидані дивні ізолятори, у генераторній стоїть два шести циліндрових дизель-генератора, не відомо де бак з пальним, за розрахунками приблизно 20 тонн, у вентиляційній валяються ФП-108, висота стелі від F2 – 2,4 м, ширина – 2 м. По всій базі висота 2 м, ширина 1,5 м. Вихід V11 мабуть розміщений на території В4. У В7 закриті двері. У В5 на стіні викладений малюнок. У С0 розміщені поїлки.

Під підлогою тунелів D,С,F тягнуться труби опалення. У Е1-Е5 висота стелі близько 3,0 метрів.Особисто мені після замурування ще не доводилось там бувати. “Лощина” особлива в зимовий період. Покрита безліччю природних витворів з льоду. На початку лід, а глибше всередині тепло і дзюркоче вода.Взимку колись також там можна було зустріти біологів, що досліджують кажанів, їх там зимує чимало.Матиму надію, що все ж запроектована вентиляція (круглі отвори через кожних 20-25 метрів, діаметром 30 см) хоча частково і забиті наглухо, все ж забезпечують достатню кількість повітря для майбутніх прогулянок:)

Направду, у Львові є значно цікавіші об’єкти, збережені в більш автентичному стані. “Лощина”, мабуть, найбільш освоєна з цікавинок НЕтуристичного Львова. Сподіваюсь для когось це все ж буде тим, незвіданим відкриттям!:)