Полотно на 200 м²: яким львів’яни бачать мурал на Дорошенка

PR-координатор 83-го ПЕН-Конгресу у Львові Ольга хотіла би побачити на стіні символічну мапу України.

«Останні два роки я працювала в Донецькій, Луганській області, у прифронтових і звільнених містах. В основному ми працювали в музеях, з відділами і департаментами культури, робили мистецькі резиденції, обговорення, дискусії, говорили про декомунізацію. Мене виховали на Малєвічу, інших мистецьких речах, я вважаю себе патріотом і багато перетинаюся з військовими, але якось у нас всіх виходило разом працювати. Ми робили виставки, запрошували всіх, і культура – це було те тло, де ми перетиналися, говорили, і розуміли, що ми всі в одній боротьбі. У нас всіх одна спільна мета, але ми ведемо її на своїх фронтах», – ділиться пані Ольга.

Ідея різноманітності

Йош, як архітекторка, згадує ідею того, що кожен елемент у місті має існувати в своєму середовищі, доповнювати його, формувати цілісний комплекс. Разом із тим, акцентує увагу на проблемі домінування чоловічих образів у містах світу.

«Я займаюсь антидискримінаційною експертизою медійного контенту і хочу зробити зауваження, що у міському просторі домінує чоловічий образ або дуже нормативні, типові образи. Це є проблема з погляду ідей різноманітності, попри те, що Україна прийняла законодавство щодо рівних прав жінок і чоловіків, заборони дискримінації. Якби я проводила експертизу, я б дала рекомендацію включити різні образи, у яких би кожен українець, українка чи турист впізнавав себе», – пояснила вона.

Львів — без війни