Право на небо: як під Львовом слідкують за зірками. Фоторепортаж

logo


За півгодини їзди автівкою від Львова розташовується невелике селище міського типу, де є відома усім львів’янам обсерваторія. Саме у Брюховичі приїхали журналісти Tvoemisto.tv, щоб на власні очі побачити «червону планету», Юпітер, а також навчитись розрізняти сузір’я і дізнались, чому зірки не вмирають. Про таємниці львівського неба розповів науковий співробітник асторономічної обсерваторії Львівського національного університету ім. Івана Франка Валерій Касеркевич.

Історія і телескоп

Перед тим, як потрапити у саму обсерваторію, ми зустрілись із Орестом Шихом, екскурсоводом, який і розповів трохи історії про обсерваторію в Брюховичах.

Астрономічна обсерваторія – це науково-дослідна установа Львівського національного університету імені Івана Франка. Це також й одна з настаріших обсерваторій Східної Європи, оскільки була заснована ще 1771 року.  Загалом, обсерваторій, які відносяться до університету, в Україні є чотири: у Львові, Харкові, Одесі та Києві. Кожна з них має заміську станцію спостережень, оскільки міста занадто «освітлені». До речі, саме в обсерваторії Львівського університету вперше в Україні провели спостереження за затемненням сонця.

Сама станція виникла у 1950-х роках. Тоді задля того, щоб забезпечити радіаційну безпеку космонавтів і захистити їх від сонячного випромінювання, було створено мережу станцій по цілому Радянському Союзу. Для них виготовляли декілька видів телескопів – одні спостерігали за сонцем (щоб космонавти не виходили у відкритий космос під час спалахів), а також телескоп, який спостерігає за змінними зорями. Саме такий і є у Брюховичах.

Змінні зорі – космічні тіла надзвичайно великих розмірів, які здатні світитися самостійно, випромінювати енергію в різних діапазонах; також вони здатні з плином часу міняти власну яскравість свого світіння.

«Нині ми очікуємо на придбання більш сучасної апаратури. У телескопі, яким користуємося, маємо окуляр для спостереження звичайним оком. Нині такі дослідження вже ніде не проводяться. Насправді, для наукових цілей ставлять інші прилади», – розповідає Валерій Касеркевич, науковець.

Проте, спостерігати за планетами і зорями новачкам, такий телескоп приносить саме задоволення.

Сам телескоп має три труби, які охоплюють різні поля зору. Як зауважує пан Валерій, чим більше збільшення, тим менше поле зору охоплює телескоп. Таким чином, спостерігаючи за космічними об’єктами, ми могли бачити їх як здалеку, так і зблизька.

Валерій Касеркевич

Телескоп знаходиться під куполом у вигляді півсфери. У ньому є «віконечко» для спостереження. Його зачиняють, коли обсерваторія не діє. Купол також можна обертати, що дозволяє нам слідкувати за конкретними об’єктами на небі.

Журналісти Tvoemisto.tv у рамках екскурсії на власні очі побачили Юпітер, Марс, Сатурн, а також різні зірки, зокрема, Артур.

Зірки

Найперше, що нам вдалось побачити – зірка Артур, яка є найбільш тяскравою у сузір’ї Волопаса і займає третє місце за яскравістю в нашій півкулі. Друга зірка – Вега, а перша – Сіріус, яку видно винятково у зимовий період.

«Зірка Артур подібна на наше Сонце й має таку ж масу. Щоправда,  вона значно старіша за наше небесне світило. Таким  чином, ми можемо спостерігати, яким стане Сонце в майбутньому. Адже вік Сонця становить від 4-7 млрд років, а зірка Артура має понад 7 млрд років. Її радіус в 25 разів більший за радіус Сонця. Також її називають червоним гігантом», – роз’яснює науковець.

Телескоп

У телескоп видно розмите зображення зірки, так звану «плямку». Побачити чітке зображення Артура можна тільки якщо вийти у відкритий космос.

Зірки не вмирають?

«Зірки трактують як живі організми, оскільки вони народжуються і помирають. Процес народження зірки ми знаємо ще з шкільних часів, тобто вони утоврюються шляхом Великого вибуху – вивільнення такої енергії, внаслідок якої зірка здобуває одноманітний об’єм і світіння. Цей процес відбувається протягом сотень тисяч років. Проте, ми ще жодного разу не були свідками того, як зірка «померла», тому точний вік їх життя ми не можемо назвати», – розповів Валерій Касеркевич.

За словами наукоця, вік Всесвіту – 13,7 млрд років. Згідно зі спостережень дуже багато зірок досягнули своєї критичної маси після чого її «скинули» і перетворилися у білих карликів, але жоден білий карлик ще не погас: «Чому так відбувається? Важко сказати. Можливо, це значно довготриваліші процеси, ніж ми можемо осягнути, або просто це безпервний процес: помирання-народження – ніхто не знає». 

Юпітер

Юпітер у 120 раз більший за планету Земля. Також він має газоподібну поверхню й «тепле  ядро», що забезпечує високий степінь гравітації.

У рамка екскурсії розказують: у 50-х роках був зафіксований факт, коли в напрямку Сонця рухалась комета. Розрахунки велись на предмет зіткнення із Землею і вони підтверджувались. Тобто, траєкторії перетиналися. Вона мала середній радіус – 400 м, і якби це зіткнення відбулось, то мало б незворотні наслідки для нашої планети. Проте, врятував нас Юпітер, який «затягнув» цю комету до себе.

У телескопі Юпітер видно як велику блискучу кулю.

Місяць

Також ми мали б шанс побачити Місяць. Проте, зараз він беребуває у фазі «старого місяця», відповідно, він пізно з’являється на обрії. Проте, все ж побачити молодий можна з 6 по 17 серпня.

Марс

Під «приціл» телескопа потрапила і четверта планета Сонячної системи – Марс. Крізь лінзи дійсно видно, що це «червона планета». «Загалом через кожні два роки Марс знаходиться на доволі близькій відстані до Землі. Це називається явищем протистояння, коли Земля, Марс і Сонце утворюють майже пряму лінію. Протистояння Марса трапляється приблизно кожні два роки. Воно пов’язане з тим, що орбіта Червоної планети навколо Сонця еліптична: вона може наближатися до Сонця на відстань 56 мільйонів кілометрів або віддалятися на 100 мільйонів кілометрів. Кожні 26 місяців Земля наздоганяє Марс: планета і Сонце стають по обидва боки від Сонця», – каже Валерій Касеркевич.

Але є ще також «велике протистояння». Воно відбудеться у 2018 році й Марс буде до нас ще ближче.

Болід у Брюховичах

Болід – великий вогняно-яскравий метеор. Явище спричиняється потраплянням у щільні шари атмосфери великих твердих частинок, які називаються метеорними тілами. Рухаючись в атмосфері із надзвуковою швидкістю, частинка нагрівається внаслідок гальмування, і навколо неї утворюється світна оболонка з розжарених газів. Від сильного нагріву метеорне тіло нерідко розколюється і з гуркотом падає на Землю у вигляді осколків. Рештки метеорних тіл, що впали на Землю, називають метеоритами.

«Минулоріч у засобах масової інформації з’явилась інформація про болід, що пролітав над Брюховицьким лісом. Відповідно, від нас вимагали зображення цього метеорного тіла. Виявляється, що його захопила охоронна камера, яка з невідомих нам причин «дивилася» в небо. Але хто це зняв – невідомо. Відео з’явилось у Youtube», – сміється науковець.

Про бажання і зірки для «неозброєного ока»

У серпні можна спостерігати за надзвичайно красивим явищем – метеорним дощем Персеїди (приблизно 12-13 серпня).

«Побачити його можна у нічний час, проте варто їхати за місто, щоб не заважало міське освітлення. У цей період у небі пролітає 100 метеорів за годину, більше ніж один метеор за хвилину. Річ у тому, що телескопом спотерігати цей метеоритний дощ неможливо – занадто швидке явище. Але візуально це повністю реально. Також існує повір’я: якщо загадати бажання під час прольоту однієї зірки, то воно здійсниться. І за цим дійсно є доля істини. Річ у тому, якщо ви спроможні за долю секунди сформулювати те, що хочете, то це означає, що ви дуже добре розумієте власні бажання, а це вже – 90%  успіху», – підсумовує Валерій Касеркевич.  

Для того, щоб потрапити на екскурсію необхідно попередньо зареєструватися. Можна це зробити на сторінці «Екскурсія «В астрономічну обсерваторію». Там також вказані усі необхідні контакти для запису.

Підготувала Мар’яна Федина

Фото Богдана Ємця