Рейдерство по-сусідськи (Життєва історія)

logo


Є у львівського виконавця  Андрія Кока пісня «Сусід», у якій йдеться про те, що нема нічого важливішого для людини, як хороший, надійний сусід…

Не май жінки ти блондинки
Не май гарної домівки
Не май гарної домівки
Головне щоб був сусід
Із сусідом звернеш гори
По коліна тобі море
По коліна тобі море
Перекинеш цілий світ

І це правда. Адже у житті людини є багато ситуацій, коли нема більше нікого на той момент, коли тобі найбільше треба ближчого ніж сусід. Чи за порадою звернутися, чи попросити допомогти  хоча б на п’ять хвилин щось підсобити по господарству, чи запросити на каву і погомоніти про життя-буття. Такими ми собі уявляємо нормальні відносини між сусідами. В ідеалі. І багато людей мають таких сусідів, і живуть мирно, і разом вирішують багато спільних проблем. Але, на жаль, є й винятки… про один виняток ми вам і хочемо розказати словами тої людини, яка стикнулась у житті з такою проблемою, яку не побажаєш і лютому ворогу…

Передісторія

Є у Виноградові один будинок, в якому проживають чотири сім’ї. Всі вони мають («чи пак мали у минулому») відношення до колишньої  Виноградівської взуттєвої фабрики. Хтось там працював до виходу на пенсію, а хтось працює й по сьогодні. Будувався той двоповерховий чотириквартирний будинок котеджного типу ще за часи, коли фабрика належала державі (до 1994 року).

Далі – повністю цитуємо текст, який нам написала Клара Купець – мешканка цього будинку, яка зараз воює в судах, а разом з нею й інші мешканці цього будинку, з одним із сусідів та Фабрикою. Саме через цього сусіда (який займає високу посаду на тій самій фабриці, але вже приватній)  зі слів Клари,  інші мешканці не мають спокою, і не можуть довести до ладу документи на будинок:

«З документів що ми маємо  – рішення протоколу про виділення квартир працівникам фабрики, договір про сумісну діяльність, відповідно до якого мешканці чотирьох квартир вирішили спільними зусиллями та коштами добудувати свої помешкання, а після чого мати право на їх приватизацію.

 Будівля простояла більше 10 років. У 2006 році було проведено переговори між майбутніми мешканцями про те, що потрібно вже братися за добудову, бо новий власник прибере будівлю до своїх рук.

 З того часу й почались роботи за кошти майбутніх жильців : сім’ї Гребян, Якушенко – Потокі, Панько та Вашкеба…

Такий приблизно вигляд мав і будинок про який іде мова у статті

Спільними зусиллями було проведено електрику, газопостачання, воду. Три квартири виконали водовідведення (каналізацію). Дерев’яні вікна радянського зразка замінено на нові. Сходинкова клітка оштукатурена та оздоблена євроремонтом, а також перилами. У під’їзді укладена плитка. Фасад виконаний по останній технології,  утеплення – пінопласт, сітка, короїд, фасадна фарба.

 Будинок готовий до здачі в експлуатацію. Для цього зроблено більше ніж потрібно. За усною домовленістю з заступником директора фабрики (Вашкеба М.В.) після виконання усіх обумовлених робіт, мешканці мали отримати свідоцтва на право власності на квартири. Натомість, отримали ордери на вселення і обіцянку, що свідоцтва на право власності ще в процесі виготовлення… Треба зібрати підписи посадових осіб міськради, чи ще когось (зі слів Вашкеби). На той час всі мешканці ще вірили Вашкебі М.В., і нічого не підозрювали…

 Пройшов один рік, за ним ще один – а документів все не було.

 Настав момент, коли ми почали діяти… Один із мешканців, Панько Й.І,  звертається у міськраду з запитом для отримання інформації по будинку. У відповіді на запит виявляється (а це був 2010 рік), що ще у лютому 2009 року, взуттєва фабрика з «легкої  руки» пана Вашкеби (на документах всюди фігурують його підписи), отримує право власності на будинок в одноосібному порядку без сповіщення інших сімей!

 З того часу відбулось дуже багато судових засідань і рішень, про деякі ми навіть не знали, а дізналися лише нещодавно. Суди тривають і  по сьогодні.

 З того моменту, як сім’ї забудовники дізналися правду про «кидок» з боку сусіда-замдиректора фабрики – з боку сім’ї Вашкеба робиться жорстокий тиск на сім’ю Купець. Попри те, що гр. Вашкеба вимагає кілька тисяч доларів за квартири, які люди самі облаштували, дійшло до того, що кілька років тому, вони просто не впускали у спільний двір сім’ю Купець! Казали – ходіть двором сусідів! Причина – сім’я Купець мала заплатити сім’ї Вашкеба 50 тисяч (!) гривень  за двір і огорожу, які побудували Вашкеби. Так, сім’я Купець на той час не мала таких коштів, але це не причина для відмови їм у користуванні спільним двором.

 Каналізацію в дворі ми викопували в режимі «нон-стоп» і з регулярним приїздом наряду міліції (на той час). Вашкеба не дозволяв мешканцям інших квартир користуватися спільним двором без його відома.

 Та останній випадок що стався нещодавно заціпив найбільше, адже мова йде про моїх дітей, яких у мене двоє. Син з друзями грали вдень у дворі з м’ячем. Що дуже не сподобалось сусідам Вашкебам. «Хозяїн всея двору» почав кричати на дітей, щоб вони йшли геть з двору, бо викличе на них поліцію. Діти, звісно, налякавшись, розбіглися хто куди.

Виникає питання: що це за особливі люди у місті, які дозволяють собі «керувати» чужими долями, причому явно незаконними шляхами? У підтвердження моїх слів, існує чимало доказів і свідчень решти мешканців (окрім самих Вашкеб).

 Отже, даний будинок перейшов у власність фабрики абсолютно незаконно, на що маємо підтвердження. На жаль, чинна судова система настільки корумпована, що сам Вашкеба при свідках казав: «Якщо йому все це у мішок грошей обійдеться – він доб’ється того, що всіх виселять з будинку».

 Очевидно. Що його ціль – одноосібно заволодіти будинком, щоб заселити туди своє сімейство. І він і надалі буде йти цим злочинним шляхом до останнього.

 На даний момент з цією людиною неможливо вести жодних цивілізованих переговорів, адже людина завжди перекручує факти, а також раніше дані ним же обіцянки.

 Нахабство, беззаконня, жага хабарів, брехня, погрози – ось  цінності якими живе ця сім’я, а в підсумку страждають решта мешканців будинку, серед яких і 77 – річний пенсіонер з жінкою».

 Суди тривають і досі. І ще невідомо скільки їх буде. Але, як запевнила Клара та її чоловік,  а також сім’я Панько – вони будуть боротися до кінця.

 Севлюш Інфо пробував взяти коментар від сім’ї Вашкеба, але перед нашим носом було зарито двері, й кинуто фразу: «Ніяких нам тут журналістів не треба», свідком чого був і поліцейський, який прибув на виклик з інцидентом, коли пану Вашкебі «заважали діти у дворі».

 Тож зараз вся надія у цих людей на «сліпу Феміду», яка іноді, як нам відомо, знімає ту чорну пов’язку з очей, щоб глянути скільки їй принесли «зелені» на терези…Чи, можливо, вже не ті часи???

Продовження історії в наступних статтях порталу.

Севлюш Інфо