Роман Іванов: Відколи пам’ятаю “Рух”, команда завжди була високого рівня

logo
36856_roman_ivanov_vidkoli_pam_jataju_ruh_koman.jpeg


Гравця винниківського «Руху» Романа Іванова інколи називають джокером команди. Півзахисник «Руху» часто виходить на заміну і підсилює атаку своєї команди. У цьому сезоні Роман Іванов уже неодноразово ставав корисним своїй команді. Роман Іванов забивав у ворота кременчуцького «Кременя», а також у ворота хмельницького «Поділля». Ще один гол Роман Іванов провів у ворота «Гірника» з Соснівки у Кубку України. Про свій футбольний шлях, і дуже цікаве і водночас зовсім нефутбольне захоплення Роман Іванов розповів в інтерв’ю клубній прес-службі.

Романе, як і коли почав займатися футболом?

Був в другому класі, коли до школи прийшов тренер Геннадій Погорілець. В той час набирали дітей до школи «Карпат». Довелося одразу пробігти 30 метрів, після чого тренер уже казав кому приходити на тренування на стадіон «Україна», а кому – ні. На стадіоні «Україна» тренування відбувалися на тирсі. Щодня приїжджали діти з усіх куточків Львова.

Що тобі дали перші тренери?

Можна сказати, що ними були Геннадій Погорілець та Олег Бойчишин. Вони мені дали футбольну школу. Олег Бойчишин довго мене не тренував, згодом він набрав свій спеціалізований клас. Геннадію Погорільцю допомагав Андрій Карімов. Перша футбольна мета у дитячому віці було потрапити у футбольну школу «Карпат», хотілося потрапити до спецкласу. А далі усе було накатано: школа, тренування і навпаки.

Як вчився?

Нормально, не можу сказати, що було важко. Можливо, якісь зміни відбулися, коли перейшов до восьмого класу, тоді навчання відійшло уже на інший план. Важко було поєднування футбол і навчання. Незважаючи на це, розумів, що футболістами стають одиниці, а вчитися треба. Тим більше для того, щоб поступити у майбутньому в якийсь навчальний заклад. З навчанням особливих проблем не було. Те, що мені було цікавим, давалося легко.

Чи багато запам’ятав з виступів у чемпіонаті ДЮФЛ?

Спочатку грали на місто, на область, а з восьмого класу грали уже в чемпіонаті ДЮФЛ. Наш клас був доволі перспективним, підбір футболістів був непоганим. Регулярно ми виходили до фінальної частини у своєму віці, однак, на жаль, призерами не ставали. Найкращий  результат в Україні – четверте місце.

Як складалася кар’єра після закінчення школи «Карпат»?

Розумів, що потрапити в дубль команди буде непросто. Можна сказати, що в «Карпатах» був «золотий» дубль. Тоді в цій команді кілька моїх теперішніх одноклубників. Про першу команду взагалі не йшла мова. З ними конкурувати було майже нереально. В «Карпатах-2» грати не хотів, тому вирішив їхати до Києва.

Чому не хотів грати в «Карпатах-2»?

Команда грала на область. Я прийняв рішення поїхати до Києва. В «Карпатах» забрав документи і поїхав у пошуках кращої долі.

Як опинився в «Арсеналі»?

Спочатку у Києві займався більше справами поступлення, це було важливіше. Спочатку поступив у київський інфіз, після чого уже потрапив на перегляд до дублю київського «Арсенала». Варіант з цієї командою виник через знайомого. У дублюючому складі я тренувався, але майже усі матчі грав за команду U-19. Уже згодом грав за дубль київського «Арсенала», де зіграв не надто велику кількість матчів. Якщо відверто, то там закріпитися було непросто, адже кожного дня до цієї команди приїжджало одразу по кілька потенційних новачків. Була дуже велика конкуренція. У мене завершився контракт і я вирішив його не продовжувати.

Що робив далі?

Їздив на перегляд і в «Оболонь», і в «Чорноморець». Звісно, маю на увазі дублюючі склади. Щодо одеситів, то там не склалося, адже політика клубу була такою, що там мали грати лише місцеві вихованці. Були проблеми з проживанням, а знімати квартиру було накладно. Врешті-решт, не загравши в «Оболоні» та «Чорноморці», я опинився у стрийській «Скалі».

Як виник варіант переїхати до Стрия?

Зателефонував тренеру Володимиру Реві, він сказав приїхати на перегляд. Чесно кажучи, довго він мене переглядав, можна сказати, що приблизно місяць. Він мене залишив в команді, де я був півтора роки. В «Скалі» усе було класно, в тому віці, у якому я тоді був, усе було відмінно. Ми жили на базі, був поставлений тренувальний процес, словом були усі умови для того, щоб грати у футбол. Коли був у «Скалі» на перегляді, грав спочатку на область за другу команду, уже після цього отримував шанс себе показати у другій лізі. Там ігрову практику мав завжди, оскільки «Скала» на той час мала другу команду, яка грала у чемпіонаті області.

Що тобі дала робота з Володимиром Ревою?

Багато чого. Дякую йому за все. Подивився на футбол з іншої сторони. Володимир Рева вмів достукатися до усіх молодих футболістів, і до мене в тому числі.

«Скалу» покинув через зміну тренерів?

Можна і так сказати. Під керівництвом Володимира Книша виходив здебільшого на заміну. Можна сказати, що кожного матчу він мені виділяв по 30 хвилин. Мене це не влаштовувало. Усі футболісти хочуть грати якомога більше. У нього було інше бачення футболу. Чимало гравців він привіз своїх з Дніпра. Загалом, Володимир Книш зі всіма поступав справедливо, але у деяких моментах я його не розумів. Окрім цього, у «Скалі» у мене завершувався контракт, я поспілкувався з Книшем і ми дійшли висновку, що мені потрібно шукати нову команду.

Як потрапив в «Рух»?

Зателефонував Романові Гданському, він сказав прийти на перегляд. І з того часу усе і почалося. У Стрию я мав регулярний тренувальний процес, жив на базі, тому до тренувань був готовим. Якщо відверто, то дивувався, як команда з такими футболістами грає на чемпіонат області. У «Русі» вдалося подружитися з усіма, адаптація проходила нормально.

Розумів, що «Рух» рано чи пізно перейде в професійний футбол?

Так. Ми добре грали у чемпіонаті України серед аматорів, в інших турнірах, тому це було логічно, щоб команда перейшла на інший рівень. Вважаю, що відколи я прийшов у «Рух», команда завжди була такого рівня, щоб боротися за високі місця у другій лізі.

За «Рух» ти здебільшого граєш на позиції крайнього півзахисника. Чи бувало, що за кар’єру грав на інших позиціях на футбольному полі?

На цій позиції граю ще зі школи. На ній мене знайшов Геннадій Погорілець. Там грати комфортно, так як і на позиції під нападником. У київському «Арсеналі» мене ставили на позиції правого захисника, але то було не моє. Все-таки у відборі справи були не найкращі.

Які враження від виступу за «Рух» у другій лізі?

Усе добре. Якщо ми йдемо на першому місці, значить усе йде за планом. Так, загубили кілька очок, але без цього ніяк. Мабуть, не ті команди, з якими ми повинні губити очки. Команда зараз у нас потужна, усі хлопці перебувають в непоганій спортивній формі. На тренуваннях викладаються усі. В такому ж напрямку потрібно потренуватися до перерви у чемпіонаті, треба ще трохи потерпіти. Хочемо зимувати на першому місці.

У складі «Руху» вболівальники тебе часто називають джокером. Мовляв, ти можеш вийти на заміну і забити гол.

Мені подобається це слово. В картах джокер – сильна фігура (сміється). Те, що часто виходжу на заміну – ініціатива тренерів. До цього ставлюся нормально. Звичайно, хочеться завжди грати усі 90 хвилин, але в нашій команді є 21 футболіст, тому ігрову практику мають отримати всі. Три заміни у другій лізі, на мою думку, мало. Якщо було б 5 замін, було б набагато краще.

 За «Рух» на професійному рівні ти забив три голи. Який сподобався найбільше?

Для мене усі голи однакові, два забив з добивання. Мені подобається кожен забитий гол. Чесно кажучи, дуже сподобався той гол, який забив Олег Шептицький у воротар миколаївського «Суднобудівника».

Відійдемо від футбол. Які у тебе захоплення крім футболу?

Сім’ї наразі не маю, тому вільний час приділяю дівчині. А моє хобі – робити самогонку.

Серйозно?

Так, роблю і самогонку, і різні алкогольні настійки. У підвалі маю самогонний апарат і цілу колекцію напитків. Сам не п’ю, але це дійсно моє хобі. Настійки є по 32, 38, а то й 40 градусів. У своїй колекції маю до 20-ти різних видів настійок. Робив настійку на травах, варенуху, вишня, ягода, цитрус і багато інших.

Хто у тебе дегустататор?

Його не потрібно, за кілька років уже добре знаю рецепт. Свого часу ходив на різні виставки, багато читав, спілкувався з людьми, які це роблять.

Для чого тобі це хобі?

Щоб пригощати гостей (сміється). Можу їм так виставити, що самі з дому не вийдуть (сміється).

Як часто цим займаєшся?

Зараз не маю часу, але інколи роблю.   

Які ще маєш хобі?

Лижний спорт. Це моє. Катаюся не так, як Шевчук, Макар та Панасюк, але щось вмію. На жаль, часто не їжджу на лижі, але хотілося б вирватися при першій кращій нагоді.

Вас зацікавила новина? Поділіться будь-ласка з друзями в соціальних мережах:

А поділитися?